Джерело: Дні теорії й практики інвестування - 26- 27 Березня 2009 / Всеукраїнська науково- практична конференція студентів і молодих учених «Сучасне положення й проблеми інвестиційного розвитку». - Донецьк, ДонНТУ - 2009, ст.275.

Найголовнішим фактором конкурентоспроможності країни в ринковій системі є її динамічний економічний зріст. Саме тому, з метою вдосконалення ринкової моделі економіки пріоритетна увага повинна бути приділена активізації інноваційної діяльності. Сьогоднішні світові тенденції впровадження інновацій – це не примха, а необхідність виживання, збереження конкурентоспроможності та подальшого процвітання. Досвід економічно розвинених країн показує, що переможцем у боротьбі за споживача виявляється той, хто будує свою діяльність переважно на основі інноваційного підходу й головною метою стратегічного плану ставить розробку нових товарів і послуг.

Актуальність і потреба у розвитку інноваційної активності займає одну з головних ланок загальної стратегії будь-якого суб’єкта господарювання. Тому підприємства економіко лідируючих країн, переборюючи економічні труднощі, підвищують інноваційну діяльність, ведуть розробки в області продуктових і технологічних інновацій. Впровадження інновацій на підприємствах усе більше розглядається ними як єдиний варіант збільшення конкурентоспроможності вироблених товарів, підтримки високих темпів розвитку й рівня прибутковості.

Теоретичні основи розвитку інноваційної активності та їх державне регулювання досить широко висвітлені в економічній літературі. У розробці цієї проблеми взяли участь українські – В.Александрова, Ю.Бажал, О.Білорус, А.Гальчинський, Г.Доброва, А.Коренниий, І.Лукінов  – та зарубіжні – Г.Бакоша, І.Балабанов, П.Дракер, Е.Менсфілд, Е.Россел, Б.Санто, Б.Твісс, Р.Фатхутдинов, А.Хемілтон, П.Шеко, Н.Шелюбська, Й.Шумпетер – вчені. Проте деякі аспекти даної проблеми залишилися відносно слабо опрацьовані та потребують більш детального рекомендаційного розгляду.

Мета даної статті полягає в наданні рекомендацій, щодо напрямків розвитку інноваційної активності.

На сьогоднішній день розвиток і частка впливу інноваційної діяльності на економічний стан як окремих підприємств, так і на державу в цілому, знаходиться на дуже низькому рівні, порівняно з аналогічними показниками інших країн. Всі поодинокі спроби покращити ситуацію мали стихійний характер, а тому не поліпшили ситуацію. Разом з тим, відставання нашої держави від світових рівнів розвитку інноваційної діяльності знижує не тільки міжнародну конкурентоспроможність, але й внутрішнє соціально-економічне становище країни. Тому, на даний час, головними напрямками розвитку інноваційних процесів в Україні, на нашу думку, мають стати:

Рівень розвитку української економіки на світовому ринку та її конкурентоспроможність в майбутньому будуть залежати насамперед від ефективної активізації інноваційних процесів. Саме тому загальна стратегія економічного росту держави має містити заходи щодо удосконалення (за прикладом європейських країн) існуючої інноваційної інфраструктури; активного формування сприятливого внутрішнього клімату для інноваційних процесів; побудови засад збільшення державної уваги та підтримки розвитку вітчизняних науково-дослідницьких процесів.