Факультет: Економіки
Спеціальність: Економіка підприємства
Актуальність теми дослідження. Дослідження розвитку ринкових відносин породжує безліч взаємозалежних проблемних явищ у бізнесі-діяльності підприємств. Реформування економіки порушило сформовані господарські зв'язки і звичні методи роботи підприємств, що надалі привело до погіршення фінансового стану, припиненню розширеного відтворення. У цій ситуації виникла необхідність підвищення стійкості розвитку підприємств. Керування бізнесом повинне бути направлено на удосконалювання подальшого функціонування підприємств і підвищення ефективності управління розвитком на основі удосконалення процесів планування та контроль, що забезпечує активізацію та прискорення темпів кількісних та якісних перетворень в системі господарювання.
Ступінь наукової пропрацьованності проблеми. За останні роки вчені, що займаються проблемами стратегічного управління й розробкою стратегії поведінки підприємства в зовнішньому середовищі, створили цілісну систему основних знань про стратегічний менеджмент і планування. Серед них найбільш суттєві дослідження у сфері стратегічного планування представлені в роботах українських учених І. Лукінова, В. Пономаренка, В. Бабича, В. Герасимчука, О. Пушкаря, Д. Божка, Д. Богині, А. Яковлєва, О. Тридіда та ін. Вони розглядають питання стратегічного планування управління підприємствами з урахуванням особливостей української економіки. Із закордонних фахівців у теорію й методологію стратегічного планування вагомий внесок внесли І. Ансофф, Дж. Акофф, Р. Бранденбург, Дж. Стейнер, Дж. Гелбрейт, У. Кінг та ін. Проблемам стійкого розвитку підприємства приділяли увагу такі вчені, як В.А. Лосєв, А.С. Воронов, Г.С.Вєчканов, С.Н. Глазьєв, І.П. Богомолова, Т.Л. Бєзрукова, А.І Хорєв, Є.А. Уткін, В.М. Баутін, А.Н. Полозова, В.А. Медведєв, И. Кобб-Дуглас, С.А. Леонтьєв, В.А. Гончарук, О. В.Раєвнєва.
В той же час питання планування розвитку підприємств спрямовано, переважно на забезпечення зростання фінансових результатів у короткостроковому періоді, без урахування специфічної діяльності підприємства, тому виникає необхідність виконання грунтовних досліджень у галузі формування ефективних механізмів стратегічного планування економічного розвитку підприємства, що визначело вибір теми магістерської роботи, формування мети та постановку завдання.
Мета магістерської роботи є обгрунтування теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій з удосконалення стратегічного планування економічного розвитку підприємства.
Для досягнення вказанної мети в роботі вірішенно наступні задачі: розглянуто і визначино сутність та види розвитку господарської діяльності підприємства; структуризувано комплекс стратегій розвитку підприємства; визначити механізм стратегічного планування розвитком підприємства; проаналізовано фінансовий стан підприємства як характеристика безпеки підприємства; досліджено існуючі методи комплексної оцінки загроз; розробленно рекомендації з удосконаленню оцінки та регулювання економічної безпеки підприємства.
Об'єкт дослідження: є процеси розвитку підприємства.
Предмет дослідження: є теоретичні, методичні і практичні аспекти стратегічного планування розвитку діяльності промислових підприємств.
Методологія й методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень є наукові роботи вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі управління виробництвом, стратегічного управління підприємствами й організаціями, теорії планування, теорії ймовірностей і математичної статистики.
Методологічною базою дослідження є фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань стратегічного управління та планування роботи промислових підприємств.
У процесі досліджень використано такі загальнонаукові методи та прийоми: порівняння — для визначення потенційних резервів розвитку промислових підприємств, пріоритетності чинників, які впливають на діяльність підприємства; формалізації — для розробки схеми класифікації базових стратегій за функціональною ознакою; кореляційного аналізу — для дослідження впливу напрямів інноваційної діяльності підприємств на показники ефективності їхньої роботи, SWOT-аналізу — для якісної оцінки динаміки чинників внутрішнього середовища підприємства в рамках стратегічного планування і ранжування внутрішніх проблем.
Інформаційною базою дослідження є матеріали спеціалізованих періодичних видань, довідкова література, статистичні дані розвитку Донецької області, дані обліку і звітності підприємств.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному: полягає у розробці теоретичних положень та методичного інструментарію щодо вдосконалення стратегічного планування економічного розвитку підприємств.
У вступі приведена загальна характеристика роботи, що включає обґрунтування актуальності теми дослідження, формулювання цілей і задач дослідження, визначення об'єкта і предмета дослідження, розкриття наукової новизни і практичної значимості проведеної роботи, а також результати апробації і впровадження ключових ідей даної роботи.
Зміст роботи розкритий у наступних розділах:
У першій частині - "Теоретичні основи розвитку підприємства" розглянуті сутність та види розвитку підприємства, представлен механізм стратегічного планування розвитком підприємства.
Вивчення літературних джерел дало можливість виявити наступні види розвитку:
Експлікація (розгортання) - це прояв частин даності, які через ций прояв отримують певну самостійність та можуть бути розрізнені один від одного. Поняття експлікації більшою мірою використовувалося в теології як вираження саморозгортання абсолюту, але воно знайшло відображення й в суто філософських ідеях (наприклад, у Лейбніца).
Поняття еволюції первісно є близьким за змістом до поняття експлікації, близьким до поняття розвитку і визначається як безперервні поступові кількісні зміни, які відповідно до діалектики переходять в якісні. На сьогоднішній день фактично, характеризуючи розгортання в різних формах та певні зміни, поняття еволюції в загальнонауковому контексті використовується частіше, ніж поняття експлікації, іноді, навіть рівноцінно до поняття розвитку. Іноді замість розвитку використовується поняття генезису. Поняття генезис характеризує стан «до-об'єкта», тобто того, що існувало до визнання об'єкта і спричинило його формування. Але поняття генезису не можна вживати, характеризуючи подальші зміни вже сформованого об' єкту (точніше, можна використовувати, але стосовно «після-об'єкту», причиною формування якого стануть зміни об'єкту).
Поняття еманації, еволюції, експлікації та діахронії повністю входять до поняття розвитку, оскільки фактично представляють собою його різні типи, або використовуються сумісно, або замість поняття розвитку в окремих галузях знань.
В магістерській роботі отримали поширення поняття «сталий розвиток підприємства», «керований розвиток підприємства», «організаційний розвиток».
Ще в античній філософії традиційним став розподіл розвитку за критерієм характеру змін на екстенсивний (еволюційний) та інтенсивний (трансформістський). При цьому екстенсивний розвиток є проявом та зростанням вже існуючого стану об' єкта, а інтенсивний розвиток -виникненням нових форм.
Розвиток загальної стратегії підприємства в механізмі стратегічного керування за допомогою розробки комплексу приватних стратегій обумовлено, насамперед, масштабом підприємства, розмаїтістю видів діяльності структурних одиниць, складною системою їхніх взаємозв'язків.
Під приватною стратегією розвитку підприємства автором запропоновано розуміти програму нею послідовних дій на перспективу визначеної глибини з урахуванням прийнятного ризику відповідно до установленими цілями розвитку і можливостями їхнього досягнення в окремій сфері чи діяльності в рамках окремої структурної одиниці, що забезпечує ефективність діяльності підприємства в цілому.
Рис.1. Структура комплексу частних стратегій підприємства. (анімація - 13 кадров, 5 повторів, розмір - 67,8 kb)
На основі вивчення літературних джерел в роботі запропоновано наступні принципи стратегічного планування розвитку підприємства: принцип єдності припускає, що планування в економічній організації повинне мати системний характер; принцип участі тісно пов'язаний із принципом єдності. Принцип участі означає, що кожен член економічної організації стає учасником планової діяльності, незалежно від посади й виконуваної їм функції; принципу безперервності укладений у тім, що: процес планування на підприємствах повинен здійснюватися постійно, у рамках установлення циклу; розроблені плани повинні безупинно приходити на зміну один одному (другий - на зміну першому, третій - на зміну другому); принцип гнучкості взаємозалежний із принципом безперервності й полягає в доданні планам і процесу планування здатності міняти свою спрямованість у зв'язку з виникненням непередбачених обставин; принцип точності. Інакше кажучи, плани повинні бути конкретизовані й деталізовані в тім ступені, у якій дозволяють зовнішні й внутрішні умови діяльності фірми.
В другому розділі "Методичне забезпечення прогнозування економічного розвитку підприємства" розглянуто поняття економічної безпеки підприємства, запропонована методика аналізу економічного стану підприємства.
Дослідження вітчизняних та зарубіжних фахівців показали, що забезпечення безпеки підприємства має на меті захист його інтересів. Безпека - це такий стан, при якому усуваються або нейтралізуються погрози інтересам, самому існуванню підприємства. У системі безпеки підприємства першорядне значення має економічна безпека - нейтралізація факторів, що підривають стійкість функціонування економічного механізму.
Забезпечення економічної безпеки підприємства є найважливішим завданням стратегічного планування, сутність якого полягає у забезпеченні така взаємодія із зовнішнім середовищем, що дозволяло б підтримувати її потенціал на рівні, необхідному для нормального функціонування й розвитку підприємства. Тому в структурі стратегічного планування повинен бути закладений механізм забезпечення економічної безпеки, що має наступні особливості: по-перше, стан захищеності повинне носити динамічний характер; по-друге, повинні враховуватися погрози, що виходять зсередини підприємства, які не менш небезпечні, чим ззовні; по-третє, механізм економічної безпеки повинен на правовій основі взаємодіяти з державною системою забезпечення безпеки. Результатом забезпечення економічної безпеки підприємства є стабільність (стійкість) його функціонування, ефективність фінансово-економічної діяльності (прибутковість), особиста безпека персоналу.
Проаналізовано рівень поточної економічної безпеки підприємства, що характеризує відсутність загроз, здатних призвести до припинення життєдіяльності (банкрутства) підприємства в поточному періоді. Діагностика поточної безпеки полягає у визначенні рівня платоспроможності підприємства шляхом інтегральної оцінки його фінансово-економічного стану. Дотримання необхідного рівня поточної безпеки (платоспроможності) є обов'язковою умовою функціонування підприємства.
Проведено оцінку рівня тактичної економічної безпеки, що відображає здатність підприємства до відтворювання у процесі реалізації ним господарської діяльності, що досягається при певному рівні ефективності використання ресурсів підприємства (основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів). Ця складова економічної безпеки характеризує ефективність організації виробничо-господарської й комерційної діяльності підприємства, раціональність використання його економічного потенціалу. Суб'єкт господарської діяльності може певний час функціонувати при низькому рівні тактичної безпеки, однак недостатня ефективність виробничого процесу й високі комерційні ризики обов'язково призведуть до втрати фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.
Здійснено аналіз стратегічної економічної безпеки, що характеризує рівень економічного потенціалу підприємства, який обумовлює здатність підприємства до подальшого успішного функціонування та водночас є підтвердженням правильності обраного напряму розвитку, відповідності результатів роботи підприємства основним макроекономічним тенденціям. Стратегічна безпека характеризує наявність і якість ресурсів у розпорядженні підприємства взагалі (використання новітніх технологій і техніки у виробництві, можливість доступу до основних сировинних і енергетичних ресурсів, наявність кваліфікованого персоналу тощо). Відсутність стратегічної безпеки для підприємства означає недоодержання прибутку та його сильну залежність від умов макросередовища.
Згідно з розробленою системою індикаторів планується визначити рівень економічної безпеки підприємства.
Третя частина "Удосконалення механізму стратегічного планування економічного розвитку підприємства". Планується розробка методик удосконалення планування та прогнозування стійкого розвитку, економічної безпеки підприємства.
У висновку узагальнені основні результати роботи, систематизовані висновки й обґрунтовано ступінь досягнення поставлених цілей і задач дослідження.
На даному етапі праця над магістерською роботою не закінчена і у грудні 2009 року можна буде отримати повний варіант у автора або у наукового керівника.
Список літератури
© 2009 Заворотнєва О.Ю.
Про автора