Я, Реуцька Наталія Юріївна, студентка ДонНТУ, факультету ВТІ, групи ЕКІ-08м. Середній бал в період навчання в університеті 3,56. Вільно володію російською і українською мовами. На початковому рівні володію англійською мовою. Досвіду роботи і власних розробок не маю.
Я народилася морозним сніжним ранком 4-го грудня 1987г. Може бути тому я і зараз більше люблю зиму і зовсім не виношу жару. Трапилося це в місті Дебальцево Донецькій області. У цьому місті також народилася моя мама і до цих пір живуть мої бабуся і дідусь. Тут же я проводила всі свої літні канікули десь класу до 8-го (але про школу пізніше).
Проживши цілий рік свого безтурботного дитинства в Дебальцево, я разом з батьками переїхала в м. Харків, де мама тоді працювала на Харківському тракторному заводі (ХТЗ). Проте і тут я затрималася недовго. Мій тато вже давно працював в локомотивному депо свого рідного міста Красний Лиман, і в 1991 р. ми з мамою переїхали туди вже на постійне місце проживання.
Подальша моя доля нерозлучно пов'язана з містом Красний Лиман, де пройшла велика частина мого свідомого життя. Друзі, шкільні роки, веселі свята на площі перед палацом культури, спортивні змагання, тихі і затишні алеї, і, звичайно ж, прекрасна природа: ліси, блакитні озера, річка Северський Донець, - все це залишило незгладимий слід в моїй пам'яті.
1 вересня 1994 р. я пішла в перший клас загальноосвітньої школи №4. Не скажу, що я особливо в чомусь вдячна школі. Так, вона дала мені базові знання, без яких неможлива будь-яка освіта, але не більш того. Вчилася я добре: щороку отримувала на руки «нудний» табель, в якому красувалася одна і та ж оцінка по всіх предметах, – «5», і збирала колекцію похвальних листів.
Ситуація круто змінилася, коли в нашому місті відкрився технічний ліцей, куди приймали учнів після 8-ми класів звичайної школи. Успішно склавши вступні іспити, в 2000 р. я стала його ученицею. Тут були всі умови як для поглибленого вивчення шкільних предметів, так і для реалізації своїх творчих планів і талантів. Саме завдяки вдалій учбовій програмі і за сприяння вчителів я з 2000 по 2004 роки була постійною учасницею міських олімпіад по біології, географії і хімії, двічі брала участь в міських олімпіадах по математиці і українській мові, і по разу – на олімпіадах по історії і російській мові. Завжди займала призові місця. З 2001 по 2003 роки брала участь в обласних олімпіадах по біології (м. Донецьк), а в 2002 р. ще і в обласній олімпіаді по географії.
А ще в стінах ліцею я почала складати вірші і написала наукову роботу по російській літературі на тему «Сімейні гнізда в романі «Війна і мир»». Шкода, що я так і не змогла захистити її в малій академії наук, оскільки день і навіть час захисту співпали з рейтинговими випробуваннями в ДонНТУ. І я вибрала ВУЗ, що надалі допомогло мені стати студенткою. Звичайно, всі викладачі ліцею були справжніми професіоналами, і без їх допомоги я, напевно, не стала б студенткою жодного з ВУЗів, але особливу подяку хочеться виразити вчительці біології Дедуріній Світлані Іванівні, котора дійсно вклала в мене частинку своєї душі та сердця. Закінчивши навчання із золотою медаллю, я повністю занурилася в нове, деколи загадкове і важке, а деколи веселе і цікаве університетське життя.
Вирішення про вибір спеціальності далося нелегко. Хоча у виборі ВУЗу особливих сумнівів не було. По-перше, у ліцеї був підписаний договір з ДонНТУ про співпрацю в підготовці абітурієнтів: до нас приїжджали і читали лекції викладачі з університету; по-друге, ми були повністю ознайомлені з порядком і умовами вступу до даного університету, у тому числі і по рейтинговій системі; і в третіх, нам було забезпечений на умовах договору спрощений вступ до університету на підставі співбесіди за участю викладачів ДонНТУ.
Проте було зрозуміло, що гуманітарні науки, якими я захоплювалася, є (принаймні в нашій країні) безперспективними. Кому у наш час потрібні біологи і географи, не говорячи вже про російську літературу? Надійної і затребуваної науково-дослідної бази на Україні немає, а животіти все життя лаборантом на жебрацьку зарплату.Вибір ліг на технічний ВУЗ, оскільки в нашій країні не вистачає працівників саме інженерних спеціальностей. Але і «заривати в землю» свої гуманітарні схильності теж не хотілося. Тому моєю спеціальністю стала «Економічна кібернетика», яка гармонійно поєднує в собі такі затребувані зараз математику, інформатику, аналіз і прогнозування виробничих процесів і гуманітарні економіку, менеджмент, маркетинг. Крім того, ЕКІ, на відміну від більшості спеціальностей ДонНТУ, як не можна більш підходить дівчатам, оскільки не вимагає вкладення важкої фізичної праці.Мені пощастило – я вступила на обрану спеціальність за підсумками рейтингових випробувань ще до закінчення навчання в школі.
Роки навчання в університеті дали мені можливість вивчити безліч дисциплін, дозволили дізнатися багато нової і корисної інформації, як у сфері економіки і аналітики, так і у всіх сферах сучасного життя. І хоча мій атестат бакалавра далекий від ідеального, окрім всього іншого університет навчив мене ніколи не здаватися у важких ситуаціях, завжди шукати з них вихід (адже нерозв'язних завдань не існує), ніколи не опускати руки і завжди боротися за своє місце під сонцем. Ще він навчив деяким правилам спілкування з людьми і подарував нових друзів. Я думаю саме це, а не «учбові, азбучні» знання у результаті і допомогли мені стати магістром.
Тема дипломної роботи була запропонована керівником. Вона є актуальною зараз, оскільки в Україні зараз активно у всіх сферах життя упроваджуються системи масового обслуговування (СМО). Банкомати, квиткові каси, відділення оплати комунальних послуг – все це приклади СМО. Проте найбільш широкого поширення СМО набули в крупних магазинах, зокрема продовольчих, що і було відображено в моїй роботі.
Основна мета на майбутнє – отримання диплома магістра, середній бал в якому буде вищий, ніж в атестаті бакалавра. Надалі планую реалізувати отримані знання працюючи у сфері маркетингу і менеджменту.