Мета роботи – пошук шляхів забезпечення якості підготовки фахівців з використанням системного підходу .
В результаті виконання роботи був проведений аналіз сучасної ситуації на ринку вакансій, виявлено основні проблеми цього сектору, як причини виникнення недовіри до вищої освіти, виконано розробку системи удосконалення якості підготовки фахівців, яка складається з чотирьох рівнів.
Не для кого не є секретом, що вища освіта у наш час вже не є ознакою відмінності від інших. Дуже багато з‘явилось навчальних учбових закладів, що є вищими та пропонують освіту першого, другого та третього рівнів акредитації.
Існуючи типи освіти та учбові заклади, що до них відносять:
- Вищі навчальні заклади:
I рівень акредитації – технікуми, училища,
II рівень акредитації – коледжі та інші прирівняні до них заклади,
III і IV рівні акредитації – академії, університети, інститути, консерваторії.
- Професійно-технічні навчальні заклади
Діаграма 1 - Динаміка співвідношення кількості випускників ПТУ до кількості випускників ВНЗ
Випускники ВНЗ мають повні підставі претендувати на посади молодшого, середнього та вищого рівнів керування, в залежності від фаху та кваліфікації.
На діаграмі 1 зображено співвідношення кількості випускників ПТУ до кількості випускників ВНЗ. Друга значно перевищує першу. Отже є багато професіоналів - менеджерів (кількість, що зовсім не означає якість освіти, а навіть навпаки), що не мають ким керувати, а країна відчуває потребу у кваліфікованих робітниках, яких змушена приваблювати з-за кордону за більші гроші. Тим часом «псевдо-менеджери», а часом і менеджери з глибокими знаннями не мають іншого вибору, як залишатися без роботи або працювати за маленькі гроші на зовсім непривабливих місцях.
Діаграма 2 – Динаміка попиту та пропозиції робочих місць за 1999–2007рр
На діаграмі 3 пропозиція робочих місць значно перевищує їх попит. Це треба врахувати при виборі університету та напрямку навчання, кожен абітурієнт може вирахувати конкурс на ту чи іншу професію та розуміти, що лише глибокі знання допоможуть йому у цьому конкурсі виграти.
Отже є проблеми: через мірна кількість людей з вищою освітою, що не відповідає реальним знанням, недолік людей робочих професій, велика різниця між попитом та пропозицією робочих місць.
Ці проблеми є причиною недовіри до вищої освіти, які, на погляд автора,
неможливо вирішити на рівні Міністерства освіти, вони потребують системного підходу, що містить чотири рівні та виглядає наступним чином:
- Державний рівень
- Рівень міністерств
- Рівень навчальних закладів
- Роботодавці
Кожен з цих 4 рівнів містить причини виникнення, сходячи з яких можуть бути знайдені шляхи вирішення та поліпшення ситуації.
Розглянемо перший рівень – державний. Щоб прийняти те чи інше рішення треба, перш за все, знати стратегію розвитку. Так на першому рівні існує проблема відсутності стратегії розвитку держави, адже, щоб прийняти рішення, яку освіту отримувати треба знати стратегію розвитку країни. Наприклад, в радянські часи приймалися п’ятирічні плани розвитку країни, аналізуючи які, можна було обрати найбільш вдалий варіант підготовки, що буде потрібен через запланований час. Але, на відміну від радянських часів, коли усі були рівними, ми маємо капіталізм, тож потреби країни в спеціалістах того чи іншого напрямку мають нагороджуватися належним чином. Саме в цьому полягає не лише проблема невистачки робочих спеціальностей, а й проблема появи дуже великої кількості корумпованих, тобто комерційних Вузів та спеціальностей.
Діаграма 3 – Середньомісячна заробітна плата за видами економічної діяльності у 2006 році
З діаграми 4 виходить, що найбільш привабливими є: діяльність авіаційного транспорту, фінанси, державне управління (найбільш популярні спеціальності у наш час), найменш привабливими - сільське господарство, рибальство, обслуговування готелів та ресторанів, професії лікарів та педагогів. Так, наприклад, викладачі ВУЗів окрім роботи у національних університетах мають відпрацьовувати у навчальних закладах ІІ-го та ІІІ-го ступеню акредитації, в яких існує негласний наказ не відраховувати студентів бо ті платять гроші. Ця проблема має вирішуватися на рівні Міністерства освіти проведенням акредитації належним чином. Тобто перевіркою реальних знань студентів на виході з ВУЗу.
Слід зазначити, що наша країна стоїть на шляху Євро інтеграції. Це стосується, насамперед і системи освіти. У 2005 році на Конференції міністрів країн Європи (м. Берген) Україна приєдналася до Балонського процесу, зобов’язавшись внести відповідні зміни у національну систему освіти. Але як і багато інших зобов'язань це ми виконуємо лише формально.
Отже першочергові реформи:
- Введення та вдосконалення зовнішнього тестування для абітурієнтів та перехід усіх ВУЗів до 100 бальної накопичувальної системи освіти (Балонські методи)
- Перехід до більш ефективних (як правило менших за розмірами класів та учбових груп)
- Більший акцент на більш коштовну професійну освіту
На 3 рівні, рівні самих навчальних закладів, введенням мотивації для студентів (наприклад, гарантії подальшого працевлаштування для найкращих), проведення незалежних іспитів в університетах, де будь-хто, незалежно від фаху та рівня освіти може перевірити знання, що нерозривно пов’язано з 4 рівнем системи - рівнем роботодавців.
Якісний підхід до підбору персоналу: перевірка знань працівників незалежними іспитами, удосконалення системи проведення співбесід під час найму, розробка рейтингів навчальних закладів на основі таких показників як, наприклад, відмітка якості науково – педагогічного потенціалу, відмітка якості вивчення, відмітка міжнародного визнання, відмітка інтегрального показника діяльності ВУЗа. Так, на основі цих показників було розроблено рейтинг українських ВУЗов кафедрою ЮНЕСКО. Цей рейтинг не є досконалим, бо, по-перше, це «перший млинець», а по-друге, чи відповідає він світовим показникам рейтингів – невідомо, але рейтинг – це завжди позитивно, бо є основою для конкуренції, а також ініціює певну реакцію абітурієнтів та студентів.
Усі абітурієнти, роботодавці, державні діячі, приймаючи рішення, мають враховувати усі чотири рівні системи, тільки тоді в результаті вибору будуть виживати лише сильні ВУЗи, які готують першокласних фахівців та професіоналів и не буде недоліку робочих кадрів, а також несправедливого розподілення заробітної плати ті державних коштів.
Література:
1. ukrstat.gov Офіціальний сайт Державного комітету статистики
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/
2. almamater.com.ua Всё для преподавателей
URL: http://almamater.com.ua/
3.The Worldbank Официальный сайт Всемирного Банка
URL: http://web.worldbank.org/
|
