Карловська О.В.

Источник: Доповідь про стан навколишнього природного середовища в області у 2001 р.

http://mail.menr.gov.ua/publ/regobl01/dpsir/Donetsk/24.html

 

Демографічна ситуація в Донецькій області під впливом кризових явищ в економіці продовжує гіршати. За даними Донецького обласного управління статистики, чисельність населення області у 2001 році становила 4952.0 тисячі чоловік. Це менше, ніж рік тому, на 55.9 тисячі, або на 1,4 %. За 10 останніх років населення області зменшилося більш ніж на 40,2 %. Поряд зі зниженням чисельності, відбулася зміна вікової структури. Населення Донецької області значно "постаріло". Так якщо в 1990 році частка дорослого населення складала 79,3 %, то у 2001 році на дорослих приходиться 83,2 % усього населення. В зв'язку з такою віковою структурою демографічне навантаження на осіб працездатного віку являється несприятливим. Так, на початок 2002 року воно складало 699 чоловік на 1000 осіб працездатного віку, в тому числі дітей - 280, пенсіонерів - 419. Загальне демографічне навантаження на працездатне населення знизилось за останні 10 років на 9,3%, однак при цьому навантаження особами пенсійного віку зросло на 7,2%, а дітьми - зменшилось на 26,3%.

Основною причиною зниження чисельності населення є різке збільшення смертності, з одночасним зниженням народжуваності. Смертність населення неухильно підвищується (в 2001 році народилося 29,5 тисяч чоловік, а померло 80,1 тисячі, або в 2,8 рази більше). Зниження народжуваності в області спостерігається з 1990 року. Якщо в 1990 році в середньому на 1000 жителів народжувалося 11 дітей, то в 2001 році - тільки 5.

Рівні смертності серед населення Донецької області від різних причин вище загальнодержавних показників. Так, смертність від хвороб системи кровообігу на 9,7%, злоякісних новоутворень на 13,0%, нещасних випадків, отруєнь та травм у 2,2 рази вище, ніж по Україні.

Аналіз динаміки причин смерті показує, що за останні десять років змінилися рівні смертності від окремих захворювань. Так з 1990 року рівень смертності від гіпертонічної хвороби збільшився в 3 рази, ішемічної хвороби серця на 77,8 %, хвороб органів травлення на 54,8%, на 38,0% збільшилося число смертей від злоякісних пухлин молочної залози, значно виріс рівень смертності від травм і отруєнь (на 59,0%). Звертає на себе увага дворазове зростання смертності від туберкульозу легень.

Одним з найбільш інформативних маркерів динаміки соціально-екологічного благополуччя населення є показники первинної захворюваності.

 

Незважаючи на збережену тенденцію в структурі і відносній стабілізації загального рівня первинної захворюваності, спостерігається ріст окремих нозогруп і нозоформ, що є показниками адаптаційно-пристосувальних функцій організму у зв'язку зі станом навколишнього середовища. Так, у 2,7 рази виросла патологія крові і кровотворних органів, 1,8 рази - хвороби сечостатевої системи, 1,6 рази - ендокринної системи, 1,5 рази - враження системи кровообігу та органів травлення. Наочним прикладом зниження рівня регуляторних механізмів населення є зростання більш ніж у 2 рази вегето-судинних розладів та сечокам'яної хвороби.

Високі рівні техногенного забруднення навколишнього середовища ведуть до порушень в антитоксичній системі організму. Так рівень первинної захворюваності населення області хронічним гепатитом збільшився з 1990 року в 4 рази, патологією підшлункової залози - 3 рази.

Однієї з несприятливих тенденцій у суспільному здоров'ї населення області є збільшення частки захворювань дитячого населення. Так за період 1990 -2001 р.р. частка захворювань дітей у загальній захворюваності населення області онкологічними захворюваннями виросла на 51,8 % (3,8% усіх первинних захворювань серед усього населення), хворобами сечостатевої системи на 55,6% (5,4%), хворобами системи кровообігу - 37,8% (2,7%), захворюваннями органів травлення -21,9% (33,6%).

Несприятливі тенденції в соціально-екологічній обстановці Донецької області найбільше різко відбиваються на стані здоров'я дітей. У структурі первинної захворюваності змінилися рангові місця нозологічних груп, які характеризують загальну резистентність організму до умов навколишнього середовища. Так, з п'ятого на четверте місце перемістилися захворювання системи травлення, з дев'ятого на сьоме - хвороби сечостатевої системи, з десятого на восьме - патологія крові та кровотворних органів.

У порівнянні з 1990 роком наші діти стали більш хворобливими. У 3,9 рази зросла кількість дітей, які страждають на хвороби крові та кровотворних органів, у 3,3 рази - патологію сечостатевої системи, у 3,1 рази - збільшилося число дітей із захворюваннями органів кровообігу, у 2,6 рази зросла кількість новоутворень.

Внаслідок несприятливої екологічної ситуації в Донецькій області відзначається зростання у 3,6 рази захворювань бронхіальною астмою та страдаючих на розлад менструацій, у 2,3 рази збільшилася кількість уроджених аномалій.

Зміна соціально-екологічного оточення помітно відбилася на основній працездатній частині населення Донецької області. Якщо десять років тому в структурі первинної захворюваності дорослих панували представники "простудних" нозогруп і нозоформ (ОРВІ, гострі бронхіти, ларингіти, цистити і т.д.), то у 2001 році відзначено значний ріст хронічних захворювань.

У структурі первинної захворюваності основна питома вага приходиться на хворобі органів дихання (32,8 %), хвороби системи кровообігу (10,1%), захворювання сечостатевої системи (7,9%) та патологію шкіри і підшкіряної клітковини (5,5%).

Звертає увагу зміна в структурі захворюваності за останні 10 років. Так майже на третину зменшилася частка хвороб органів дихання. На друге місце вийшла патологія системи кровообігу. На третє місце перемістилися хвороби сечостатевої системи, частка яких у первинній захворюваності збільшилася на 61,4%. Відзначається підвищення питомої ваги випадків ревматоїдного артриту і дифузних вражень сполучної тканини (4,1 рази), сечокам'яної хвороби (2,1 рази).

Зміна якості і режиму харчування населення області привело до росту хвороб системи травлення. Так, первинна захворюваність гастритом і дуоденітом за останні 10 років виросла на 92,0%, виразкою шлунка та 12-палої кишки на 29,0%.

На значне погіршення стану здоров'я працездатного населення указує факт росту числа інвалідів. Так показник інвалідізації населення Донецької області (кількість уперше зареєстрованих інвалідів) за останні 10 років виріс на 30% і склав, у середньому за останні роки, 53 уперше зареєстрованих інваліда на 10 тис. дорослого населення.

Таким чином, показники стану здоров'я населення Донецької області вказують на значне погіршення рівня здоров'я населення Донецької області.

За останні роки в країнах Східної Європи і колишнього СРСР сталися значні політичні, соціальні й економічні зміни, які негативно вплинули на систему охорони здоров'я і спричинили тенденцію до збільшення захворюваності на туберкульоз та смертності від нього. Подібні епідеміологічні зрушення щодо туберкульозу спостерігаються майже на всіх континентах світу.

Враховуючи актуальність організації боротьби з туберкульозом у світі загалом та в країнах Східної Європи й колишнього СРСР зокрема, у 1993р. Всесвітня організація охорони здоров"я визнала туберкульоз однією із найбільш забутих загроз здоров"ю та проголосила його глобальною небезпекою, затвердивши при цьому провідні напрямки всесвітньої та національних Програм боротьби з туберкульозом.

При розподілі країн чи регіонів рекомендувалося дотримуватися певної градації епідемічної ситуації, в т.ч. для Європейських країн: 1 категорія (сприятлива) - захворюваність менша за 10,0 на 100 тис.нас., 11 категорія (сприятлива) - від 10,0 до 50,0 на 100тис.нас., 111 категорія ( несприятлива) - захворюваність більша за 50,0 на 100 тис.нас.

На жаль, Україна та Донецька область зокрема належать на сьогодні саме до останньої категорії, хоча ще 10 років тому впевнено входили до другої категорії, залишаючи позаду багато країн Західної та Східної Європи. При цьому захворюваність на туберкульоз в нашій країні к початку 90-х років була знижена, порівняно з 1975 роком, в 2,5 рази, що дозволило визнати "радянську" систему протитуберкульозних заходів однією з найефективніших на континенті. Але, починаючи з 1991 року, пов"язаного за часом з оголошенням незалежності республік СРСР, в т.ч. України, захворюваність на туберкульоз почала неухильно зростати, щорічно збільшуючись на 15-25%%. За 10 років незалежності рівень захворюваності в країні збільшився майже в 2,3 рази, а смертність від нього - в 3 рази.

Аналогічна ситуація і в Донецькій області, яка в останні роки набула надзвичайного характеру та рис епідемії. Показник захворюваності, що реєструється на сьогодні в області (70-60,0 на 100 тис.нас.), перевищує припустимий епідемічний поріг 2,3 рази, а з урахуванням відсотка невиявлених хворих - майже в 3 рази. Щорічний прибуток кількості захворілих складає до 20-25%%, хоча в останні 2 роки він дещо стабілізувався на рівні 10-17%%.

На 1 січня 2002 р. на обліку в обласних протитуберкульозних закладах нараховувалося до 15 тис. хворих на туберкульоз, з яких щороку до 1,5 тис. помирає, але їм на зміну приходить до 3,5 тис. нових хворих, тобто зберігається тенденція до збільшення потенційних джерел інфекції та її розповсюдження. В структурі захворілих переважають, як і раніше доросле населення 30-60 років, перш за все чоловіки. До професійних груп "ризику" в нашому регіоні відносяться шахтарі та деякі інші працівники із "шкідливими" умовами праці, які хворіють в 1,5-2 рази частіше за інші категорії населення. Але їх епідеміологічна значущість як джерел інфекції незначна, так як в структурі захворюваності вони не перевищують 10-15%. В той же час за останні 10 років відбулися суттєві зміни стосовно захворюваності на туберкульоз інших категорій населення. Якщо раніше переважну масу захворілих складали асоціальні та особи без певного місця проживання, непрацюючі елементи та прибулі з місць позбавлення волі, то на сьогодні майже половину захворілих складає працююче населення, серед них кожний третій - службовець або приватний підприємець. Це ще раз підтверджує висновок професора, зав.кафедрою туберкульозу Донецького медичного Університету Норейка Б.В. щодо існування сучасних особливостей туберкульозної інфекції, пов"язаних з морфологічними змінами збудника, особливо в регіонах з несприятливою екологічною обстановкою, до яких відноситься і Донбас. Серед вікових груп найбільшого "ризику" захворювання мають підлітки та чоловіки після 60 років. Серед соціальних факторів "ризику" залишають свою значущість алкоголізм, паління, поповнені наркоманією, а також відсутність постійного місця проживання. Як вже мовилося вище, фактор наявності постійної ( державної) роботи має несуттєве значення, а тільки розмір заробітної платні або іншого прибутку. Також за останні 10 років значно підвищився "ризик" захворювання на туберкульоз серед студентів, який наблизився до такого серед шахтарів, чому сприяє зниження стипендій та рівня їх життя. Особливого значення набувають прибулі з місць позбавлення волі, де по зрозумілим причинам рівень захворюваності перевищує сукупний в 100-200 разів.

Зміни, що відбулися в епідемічній ситуації та структурі захворюваності на туберкульоз примушують зміни тактики та напрямків у приведення протитуберкульозних заходів, яки майже до минулого року були розраховані на сприятливу епідситуацію та залишалися незмінними більше 10 років. Саме тому останнім часом в Україні прийнята черга урядових документів, Закон про туберкульоз, які намітили шляхи реалізації державної та регіональних Програм боротьби з туберкульозом в умовах обмеженого державного фінансування. У зв'язку з передбаченою амністією регламентовані спільні дії департаменту з питань виконання покарань, Управлінь внутрішніх справ, закладів охорони здоров'я по залученню до лікування хворих на туберкульоз, що прибувають з місць позбавлення волі. Підвищена вимогливість санепідслужби до дотримання санітарного законодавству з питань туберкульозу на об'єктах по обслуговуванню населення. Доречі, в нашій області, завдяки вжитим заходам, захворюваність на туберкульоз там нижча за сукупну в декілька разів, протягом останніх 3 років не збільшується, так як щорічно ці категорії робітників охоплюються медичними обстеженнями. Щодо інших категорій населення, то з кінця п.р. в області, першій в Україні, реалізуватиметься та фінансуватиметься проект ВООЗ, який передбачає новий для нашої країни підхід до лікування та діагностики туберкульозу, так як до останнього часу відповідні регіональні показники були значно гірші за державі. Зберігається певний обсяг профілактичних протитуберкульозних заходів серед дітей, захворюваність яких за останні 10 років також зросла майже в 3 рази, а рівень їх інфікованості на сьогодні досягає 50-70%% з щорічним прибутком вперше інфікованих до 25-30 тис.осіб. Першочерговими завданнями в цьому напрямку визнані імунізація новонароджених в пологових будинках, безкоштовне профілактичне лікування вперше інфікованих дітей, виявлених за допомогою щорічної туберкулінодіагностики, та тих, що проживають у контакті з хворими на туберкульоз. Дещо змінилися і підходи до вияву хворих на туберкульоз серед дорослого населення, на зміну суцільним флюорографічним обстеженням населення прийде цільоспрямована робота закладів охорони здоров'я з контингентами "ризику" на захворювання туберкульозом, вдосконалення його лабораторної діагностики. Оновлена Програма боротьби з туберкульозом в області передбачена на 3 найближчі роки та дозволяє розраховувати на позитивний результат, так як в її виконанні поруч із закладами охорони здоров"я та санепідслужби задіяні на законних підставах державні та правові структури, понад 10 зацікавлених відомств та організацій.

У 2001 році в області, як і в цілому по Україні, випадків захворювання на холеру не зареєстровано. Виділення холерного вібріону 01 із об'єктів навколишнього середовища зменшилось з 49 у 1999 році до 5 у 2001 році.

Виділення холерного вібріону Єль-Тор з об'єктів навколишнього середовища в м.м. Маріуполі, Донецьку, Харцизську свідчить про укорініння збудника на цих територіях.

Місто Маріуполь з 1999 року визнане Міністерством охорони здоров'я України ендемічним вогнищем холери, завдяки щорічному виділенню з об'єктів навколишнього середовища холерних вібріонів 01, при цьому епідускладнення мали місце у 1991, 1994, 1995, 1998, 1999 роках, коли було виявлено 29 хворих та 59 вібріоносіїв холери.

Щорічно реєстрація на протязі останніх 5 років виділень холерних вібріонів 01 у місті Донецьку свідчить про укорініння збудника холери в екосистемі міських прудів.

Широкому розповсюдженню холери сприяли постійні зберігання та накопічення збудника у навколишньому середовищі в результаті збросу неочищених та необеззаражених стічних вод, незадовільний санітарно-технічний стан об'єктів водопостачання, каналізування та санітарної очистки, недостатнє водозабезпечення населення.

Історично сформована структура розвитку промислового виробництва, наявність корисних копалин, особливості розвитку соціальної інфраструктури й специфіки сільськогосподарського виробництва обумовили інтенсивне забруднення навколишнього середовища.Основним джерелом централізованого господарсько-питного водопостачання області є гідрологічний комплекс: ріка Сіверський Донець - канал "Сіверський Донець-Донбас" - резервні водоймища (Берховське, Широкінске, Макіївське і Верхнєкальміуське), а також питні водосховища -Ольхівське, Волинцівське, Грабовське і Старокримське. Близько 80% усієї споживаної води в області здійснюється з поверхневих джерел водопостачання.

На протезі 5 років мікробіологічні показники якості питної води систем централізованого водопостачання характеризуються відносною стабільністтю питомої ваги нестандартних проб з періодичним підьомом у 1996 р. в рівні з 1995 р. у 1,2 рази та зниженням у 1,45 рази з 1996 до 1999 р. У 2001 р. відмічається незначний підьом показника у 1,6 рази за рахунок сільських водопроводів, які зосталися безгоспними в ході реструктурізації сільгоспідприємств та за рахунок відомчих водопроводів у сільських районах- з 3,8 до 4,5% нестандартних проб. Безпосередньо по сільським водопроводам існуючих до 2001р. сільгосппідприємств цей показник виріс у рівні з 1999р. з 7,8 до 9,0%. Питома вага бактеріально нестандартних проб формується за рахунок мікробного забруднення води на мережах Донецька, Макіївки, Добропільського, Артемівського, Костянтинівського, Красноармійського, Новоазовського районів.

У сільських районах, де водопостачання побільшості здйснюється з артезіанських сердловин без спеціальної водообробки, бакпоказник якості води знизився з 8,7% у 1996р. до 4,9% у 2001р. Хімічний склад залишається стабільним - 57% у 1996р. та у 2001р. з коливаннями на протязі 1997-2001 р. від 45 до 55% пов'язан з підвищеною жосткісттю та мінералізацією підземних вододжерел.

Якість води децентралізованого водопостачання по бакпоказникам покращилось з 36% у 1996р. до 27% нестандартних проб у 2001р., завдяки профдезінфекції об'єктів. Хімічний склад води відносно стабільний від 40 до 45 % проб, невідповідаючих санітарним нормам по жосткісті, мінералізації та амонійній групі. В останні роки у зв'язку з тим, що не проводиться чистка срубів колодязів зростають показники азоту амонійного до 3%, нітритів- до 6%, а у сільських районах-до 10%, нітратів до 70 і більше відсотків забруднених проб.

Води, які були використані в технологічному циклі підприємств і пройшли очищення, господарсько-побутові стічні води, а також кар'єрні і шахтні води, поверхневий стік з території населених пунктів і сільськогосподарських угідь через гідрографічну мережу надходять у ріки і водоймища області. З урахуванням рельєфу всі стічні води надходять у басейни ріки Дніпро (західні райони області) і басейн Азовського моря (центр і північ області через р.Сіверський Донець,а також з південних районів - безпосередньо в море).

Недостатньо ефективні способи очищення промислових стоків, значне перевантаження потужності очисних споруд господарсько-побутових стічних вод приводять до значних забруднень поверхневих водойм області за такими речовинами, як фенол, нафтопродукти, залізо, ціаніди, роданіди, солевий вміст, з'єднаннями групи азоту, а також за мікробіологічними показниками.Порівняно невелика довжина рік (не більш 100 км), їх маловодність, при внесенні додаткових забруднень населеними пунктами, розташованими нижче за течією ріки не сприяють ефективним процесам самоочищення і розведення стоків.

В останні роки в цілому по області відзначається зростання показників хімічного та мікробіологічного забруднення .При цьому більш ніж у 50% міст вони перевищують середньообласні показники (Донецьк, Дзержинськ, Маріуполь, Краматорськ, Селідово та ін.).

Лабораторні дослідження здійснювалися у 28 постійних створах водойм 1 категорії та у 207 створах водойм П категорії, а також у 17 створах на Азовському морі.

Якість води Азовського моря погіршилась по всіх показниках, питома вага відхилень по мікробіологічним показникам складає 32,4% (у 2001р - 20%), по санітарно-хімічним показникам - 74,5% (у 2001 р. -71,6%).

Вміст пестицидів у водоймах знизився з 3,11% до 0,42%, у межах міст пестициди не визначались (у 2001 р. - 0,28%), солей важких металів - 12,9% (у 2001 р. - 20,9%), фенолів -2,4% (у 2001 р. - 4%), СПАР - 1,3% (у 2001 р. - 0,94%). 72,5% недостатньо очіщених промислових вод скидається до водойм.

Вказані рівні забруднення не дозволяють використовувати водні об'єкти для рекреаційних цілей та розведення риби.

Рівень захворюваності гострими кишковими інфекціями, в тому разі дизентерією у 2001 році на 11% нижче минулого року. Захворюваність сальмонельозом знижена на 28,3%. Зниження захворюваності склалось серед дорослих на 13,6%, серед дітей до 14 років - на 8,2%, діти склали 53% , показники яких у 5, 6 рази перевищують показники серед дорослих.

Групою ризику залишаються діти перших двох років життя, серед них рівень захворюваності у 5-10 разів превищує захворюваність других дитячих груп.

У соціальній групі захворюваність гострими кишковими інфекціями у 3 рази переважають діти невідвідуючи дитячі дошкільні заклади, із декретованих контингентів у 2-3 рази частіше хворіють робітники молоко-переробних підприємств.

Хворіють на сальмонельоз частіше дорослі (57%) ніж діти до 14 років, але показник захворюваності серед дітей у 3, 5 рази більш.

В області визначаються теріторіі з підвищеним рівнем захворюваності гострими кишковими інфекціями: Маріуполь, Горлівка, Артемівськ, Краматорськ, Слов"янськ, Першотравневий, Ясинуватський райони, де рівень захворюваності вищче середнього по області від 13% до 1,7 р.

В області у 6 раз зросла захворюваність черевним тифом, зареєстровано 38 випадків у містах Донецьку, Дебальцево, Маріуполі, Шахтарську, Волноваському районі, показник склав 0,7 на 100 тис.населення.

Факторами передачі інфекції залишаються молочні продукти, масло вершкове, ковбасні вироби, овочі, фрукти які придбані населенням на ринках. Крім того, молочні продукти, морозиво, кондитерські вироби з мережі реалізації.

Після 4-річного періоду зниження в динамиці захворюваності вірусним гепатитом А почався черговий цикличний підйом, показник у 2001р. перевищив попередній рівень в 2, 1 р. Інфекція розповсюджувалася: контактно-побутовим (45%), водним (5%), харчовим (1%) шляхами. Кожний другий випадок залишився не розшифрованим. Групова та спалахова захворюваність не реєструвалася.

У соціально-віковій структурі залишається многорічні тенденції переважання дитячої захворюваності від дорослої ( в 1,2р.), та захворюваності дітей організованих колективів над неорганізованими ( в 1,3р.). Групу "ризику" як і раніше складають школяри, які хворіють у 2 рази частіше іншого населення.

Таким чином, показники стану здоров'я населення Донецької області, якості зовнішнього середовища вказують на значне погіршення рівня суспільного здоров'я населення та екологічного становища у Донецькій області і необхідності проведення комплексних заходів, спрямованих на підвищення рівня компенсаторно-пристосувальних реакцій організму та оздоровлення навколишнього середовища.