Середній бал в період навчання в університеті 4.58. Вільно володію російською, українською мовами. У обсязі, достатньому для читання і листування, володію англійською мовою. Маю досвід роботи з програмними пакетами: Microsoft Office: Word, Excel, Power Point, Compas, Adobe Photoshop. Захоплююся музикою, зокрема вокалом, вивчаю трофологію – науку про харчування.
9 березня 1987 року в місті Дружківка Донецькій області народилася я, Ільіна Ольга Сергіївна, в день народження великого українського письменника Тараса Григоровича Шевченка, а також першого радянського космонавта Юрія Олексійовича Гагаріна. Мою зірочку на небі “запалили” найдорожчі мені люди – батьки. Я дуже вдячна їм за те, що з першого дня моєї появи на світло вони мене люблять, піклуються і підтримують у всьому. Спасибі їм за те, що дали мені можливість пізнати це прекрасне життя! Мій тато, Ільїн Сергій Євгенійович, 1962г.р., працює на Дружківськім Машинобудівному заводі електрозварником. Багатогранна особа, у нього безліч інтересів і знань в різних галузях. Володіє тонким почуттям гумору, дуже любить жартувати над усіма, включаючи мене. Моя мати, Ільїна Інна Валентинівна, 1965г.р., фахівець з роботи з персоналом, працює в Дружківському міському відділі МНС, у минулому вчитель образотворчого мистецтва і трудового навчання. Щира і добра людина, у неї “золоті” руки. Скільки себе пам'ятаю, майже весь мій одяг зшитий і зв'язаний руками мами. Найцікавіше те, що ні в якому навчальному закладі вона цьому не навчалася!
Перший мій дитячий сад називався “Сонечко”. Відвели мене туди років у три. По розповідях мами, коли я прийшла додому після першого проведеного дня в садку, мене неначе підмінили, оскільки я дуже шалено поводилася: бігала, стрибала, танцювала. А, будучи вже трохи старшою, ми з подружкою втекли з садка до школи, я - до мами (на той момент вона працювала вчителем), а подружка - до сестри. Другим дитячим садом був “Барвінок”, який розташовувався у дворі мого будинку. Ще в дошкільному віці я почала творче життя: виступала на всіх святах, були, як танці, так і розповіді віршів.
1 вересня 1994 року я пішла до першого класу. Не довго думаючи мене відвели саме до ЗШ №3, тому що там працювала мама та бабуся - Приваліхіна Валентина Павлівна, вчитель української мови і літератури. І провчилася там до 2002 року. Мені викладали найкращі вчителі. У школі любила українську та російську мови, добре знала математику завдяки класному керівнику Нікітіній Ніні Іванівні, вчителю вищої категорії. Її багато хто боявся, але предмет вчали всі. Паралельно з освітньою школою я навчалася в музичній школі по класу “фортепіано”. Мене завжди дуже приваблювало піаніно, яке стояло у бабусі з дідусем. Звичайно, я іноді заздрила дітям, які взимку після школи могли залишатися кататися на сніжній горі. Мені ж потрібно було бігти додому, їсти і миттю до музичної школи. Але зараз я з радістю згадую ті незабутні роки і аніскільки не жалкую про них. Тим більше музику полюбляю з дитинства. Без неї не проходить ані дня мого життя. Поюблю і слухати, і співати. Музика наповнює мій мир гармонією.
У 2002 році я перейшла до ЗШ №7 у природно-математичний клас з викладанням на українській мові. У новій школі у мене був чудовий класний керівник, Авдєєва Вікторія Василівна, і теж математик! Відмінний педагог і гарна людина. Вона ставилася до нашого класу, як до власних дітей. Із першого класу я активно брала участь у всіх шкільних заходах. Найчастіше були танцювальні виступи на “ласунах” у класі, також із дівчатами брали участь у конкурсах між школами. І, звичайно ж, концерти в музичній школі!
Прийшов час визначатися з вищим навчальним закладом і спеціальністю. Під час навчання в 11 класі я відвідувала підготовчі курси ДДМА (Донбасівській державній машинобудівній академії), успішно склала іспит, але відносити документи передумала. Хотілося вчитися в такому великому місті, як Донецьк. Тим більше у великому місті більше перспектив і можливостей. А Донецький національний технічний університет є одним з кращих ВНЗ України! Тому літом 2004 року я поступила до ДонНТУ по співбесіді на гірничо-геологічний факультет, спеціальність “Техніка і технологія розвідки родовищ корисних копалин”. Із багатьма одногрупниками я познайомилася ще до початку навчання, на відробітках у гуртожитку №7. Всі виявилися товариськими та веселими. Гуртожиток - це один великий дружній будинок. Якщо тобі щось потрібне, ти можеш зайти в будь-яку кімнату (і не важливо живуть там твої знайомі чи ні) і тобі допоможуть. Саме тут я познайомилася з багатьма цікавими людьми, з якими спілкуюся досі. Думаю, і після закінчення навчання підтримуватиму дружбу. За всі студентські роки накопичилось безліч спогадів, і радісних, і сумних. Були і безсонні ночі під час сесій. Не можна забути літні практики, поїздки на бурові. Одна справа теорія, а інше, коли бачиш на власні очі. Так ми спостерігали спуско-підйомні операції на буровій в селищі Бутівка, а на 1-ій виробничій практиці - процес буріння на кар'єрі Дружківського Рудоуправління. Під час навчання в університеті я продовжила свій творчий розвиток - відвідувала вокальний ансамбль в Палаці Молоді “Юність”. А останні пів роки займаюся питаннями харчування, і як воно впливає на наше здоров'я і самопочуття. Літом 2008 року склавши державний іспит на “відмінно”, я отримала диплом бакалавра і була зарахована до магістрату, де і продовжую навчання.
Моїм науковим керівником є Філімоненко Микола Тіверієвіч, доцент кафедри ТТГР, відповідальний, вимогливий преподователь, а тема роботи: “ Розробка рекомендацій для поліпшення очищення рідини від шламу при прізабойной пульсуючій промивці ”.
Мої найближчі плани на майбутнє - написання і гідний захист магістерської роботи. Після захисту - звичайно ж, працювати, і отримувати від роботи не тільки фінансове, але й моральне задоволення. Дуже хочу допомагати людям!