Горно-геологічний факультет

Кафедра геоінформатики та геодезії

Спеціальність: «Землевпорядкування та кадастр»

Група: ЗК-08м

Тема випускної роботи:
Розробка пропозицій щодо врахування підтоплень та затоплень підроблених земель

Науковий керівник:
проф., д.т.н. Креіда Ю.Ф.

Про себе

Середній бал в період навчання в університеті - 5.0. Вільно володію російською та українською мовами. В об'ємі, достатньому для листування, володію англійською мовою. Маю досвід роботи з такими прогамними продуктами як Microsoft Office, MathCad, AutoCad, Delphi, Delta.

Лінії на руці людини накреслені не без причини; вони витікають з впливу Бога тат власної індивідуальності людини.
Аристотель

Вважається, що лінії та відмітки на руках людини є відображенням його сутності, жзеркалом фізичного та емоціонального стану. Якщо намагатися вивчити мою судьбу з погляду хіромантії, то можна отримати доволі цікаву характеристику. Оминувши деталі фізичного стану, можна сказати, що лінії, хрестики та трикутники зображують мене як розумну та дипломатичну особу, якій присутні творчій розум та фантазія, якій не вистачає контроля та стриманності. Життя буде проходити в боротьбі, вибір шляху прийдеться здійснювати без зайвої допомоги. В дитинстві відбувались регулярні зміни в напрямках життя, емоціональні струси та важкі періоди. Успіх та визнання прийдуть у похилому віці.

Тепер, власне, варто згадати деякі факти моєї біографії, щоб мати могу зрозуміти, чи маю я надію розраховувати на визнання у похилому віці.

Риб'янцева Ганна Олегівна, народилась 18 версня 1987 року у с.м.тТюльган, Оренбурзька область, Урал. Є результатом об єднання сердець двох прекрасних інженерів в сфері промислового та громадянського будівництва: Інни Геннадіївни та Олега Григоровича. У віці двох років здійснюю свій перший авіа-переліт: родина переїзджає на постійне місце проживання до рідного міста батька – Донецьк. Наступні сім років вважаю власним будинком квартиру №36 гуртожитку, по вулиці Щорса, 29. Доки батьки працюють, я, як і більшість дітей віком до 7 років, відвідую дитячий заклад “Дружок”. Дебютую в ролі курочки Ряби, сніжинки (танок зими), україночки (танок з караваєм).

“Не вийдеш з-за столу, доки не доїж” – фраза “дитсадовського” періоду, яка запам яталась мені найбільше.

“Мамо, я хочу вже скоріше до школи” – розповідаю по дорозі до дому.

“Так? Але ж там слід уважно слухати вчителя, запам ятовувати, намагатися добре навчатись” – у відповідь.

“Я буду, буду” Тільки б не спати на тихому часі”, - до сих пір не можу повірити, що це мої слова.

Труд робить людину кращою

1 вересня 1994 рік. Перший дзвоник. Загальноосвітня школа №14. Відбувається плутанина та замість Б-класу потрапляю в А, де і навчаюсь на протязі трьох років. Літери я знаю, цифри також, навчатись – в цьому не має нічого складного, я щаслива! З друзями після уроків граємо, будуємо халабуди, годуємо тварин, фантазуємо..

Проводять перші контрольні та перші батьківські збори, після ких я розумію, чому не варто засмучувати мати і що для досягнення великої мети треба докласти не менш великі зусілля.

Домашнє завдання-вірш “У лукоморья дуб зелений” можна вважати переломним моментом моєї освіти в начальнії школі. Тоді мені здавалось, що вивчити ТАКУ кількість тексту неможливо, тим більше розповісти її виразно перед класом. Мама не піддавалась ні на які благання та сльози... Через рік я успішно брала участь у шкільному конкурсі чтеців.

Особливі досягнення початкової школи обмежуються старанним навчанням, участю в брейн-рингах, лутературних конкурсах та перемогою в змаганні на одягання респиратора на швидкість.

1 вересня 1997 рік. Перший дзвоник. Загальноосвітня школа №12. Відбувається плутанина та замість А-класу потрапляю в Б, де і навчаюсь до закінчення школи. На момент нашого випуску ця школа стане ліцеєм з українскою мовою навчання. В період освіти в середній школі брала участь в музикальних виставах, спортивних змаганнях, олімпіадах. Успіхами в школі сприяли такі вчителя як Хома Володимир Степанович (математика), Павленко Наталля Миколаївна (історія), Дзумедзей Микола Васильович (хімія), Сидельникова Ірина Юріївна (класний керівник). Школі №12 я, в першу чергу, зобов язана тим, що вона познайомила мене з друзями, з я якимт товаришуємо до сих пір, а також навчила намагатись бути краще.

Ким бути?

У випускному класі ребром стало питання про вибір професії. Невизначенність підштовхнула до вступу в університет економіки та торгівлі ім. Туган-Барановського, спеціальність “менеджмент організації”. Були успішно пройдені вступні курси, потім рейтинги. Однокласники збиралсиь вступати на факультет КІТА, технічного університету, ми разом узнавали про умови втсупу. Тоді я вирішила (про всяк випадок) спробувати вступити на спеціальність, яку пропонувала обрати мама. Хм, спонтанність вибору відображається на моїй фотографії на студенческому квитку. Отож, я подала документи на рейтинги, за результатами яких вступила на гірничо-геологічний факультет, спеціальність “землевпорядкування та кадастр”. На цю ж спеціальність вступили двоє моїх однокласників (Чуганський Данило та Нехлєбаєва Анна), тому можна було не хвилюватись щодо незнайомого колективу.

Справа допомоги тим, хто тоне – справа рук тих, хто тоне

1 вересня 2004 рік. Цей день був скаженим. Тоді ми відсиділи на заняттях 4 пари, що здалось вічністю. Перший навчальний день зустрів контрольною з математики, роботою з геодезичними приладами, лекціями з геодезії та інформатики. Через два місяця все здавалось не так вже й страшно, поки не настали модульні контролі, які показали мої знання на рівні задовільно. Це мене не влаштувало. До того ж хотілося отримувати стипендію (честно кажучи, отримувати знання тоді не дуже хотілося). Поступово вдалось вивчити все необхідне, за принципом “головне це зрозуміти та осмислити” та успішно сдати першу сесію. В подальшому я завжди намагалась притримуватись цього принципу.

Вступу до магістраутри сприяв середній бал в період навчання та по держ.екзамену, а на вибір наукового керівника та теми роботи вплинула попередня робота по спец.курсу НДРС (науково-дослідницька робота студента). Апозитивним елементом навчання в магістратурі є можливість вивчення спеціальних предметів, розробка своєї магістерської роботи, спілкування з викладачами та студентами кафедри.

Плани на майбутнє.. Зараз можна тільки розмишляти та фантазувати на цю тему. Сподіваюсь, що у своїй профосійній діяльності буде змога поєднувати і любов до подорожей, книжок, захоплення фотографією та музикою, танцями, спілкування з людьми.

А ще я знаю, що “якщо дуже забажати, можна космоса дістатись”.