Библиотека
Саржан А.А., Акульшина Н.В. Німецький окупаційний режим на території України
Матеріали V Міжрегіональної науково-практичної конференції викладачів і студентів: "Актуальні проблеми історії Другої світової і Великої Вітчизніної війни 1939-1945 рр." Донецьк, 2005
Територію СРСР Гітлер називав "великим пирогом", для освоєння якого необхідно, по-перше, оволодіти ним, по-друге, управляти, по-третє, експлуатувати. Дотримуючись класичної формули всіх завойовників "розділяй і владарюй", фашисти не тільки зберегли, а й значно посилили розчленування українських земель: Закарпаття ще 1939 р. було окуповане Угорщиною; Північна Буковина, Ізмаїльщина та "Трансністрія" були підпорядковані Румунії; "дистрикт Галичина" приєднувався до Генеральної Губернії; на окупованій території УРСР створювався рейхскомісаріат "Україна"; Чернігівська, Сумська, Харківська і Ворошиловградська області УРСР та територія Криму перебували під владою воєнних властей.
Рейхскомісаріат України очолив Еріх Кох, адміністратор, відомий своєю жорстокістю й нетерпимістю, а також особливою ненавистю до славьян. Центром рейхскомісаріату стало м. Рівне.
Фашистський окупаційний режим в Україні мав виконати три основні завдання: забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби фашистської воєнної машини; вивільнити від українського населення шляхом фізичного знищення, депортацій на вивезення на роботу до Німеччини життєвий простір для арійської раси; сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями.
Будь-який політичний режим, прийшовши до влади в результаті військових дій, намагається виправдати свої загарбницькі плани, а також прагне отримати підтримку місцевого населення. З перших днів окупації в Україні розпочала працювати могутня ідеологічна система, яка включала пресу, різноманітну друковану продукцію, кіно. Населенню демонструвалися факти злочинів сталінського режиму, які здійснювалися не тільки в 20-30 роки, а й безпосередньо перед відступом Червоної армії. Назване стосується розстрілів ув'язнених та осіб, що перебували під слідством і знищених військами НКВС безпосередньо перед відступом.
Пограбування України здійснювалося з німецькою педантичністю і грунтовністю. Було створено систему грабіжницьких заготівельних органів. Найбільшим було "Центральне торгове товариство Сходу", яке мало 30 комерційних відділів з 200 філіалами на місцях. Завданнями "Товариства" були облік, вилучення і переробка усієї сільськогосподарської продукції. Від початку окупації до березня 1944 р. з України було вивезено 9,2 млн тонн зерна, 622 тис тонн м'яса та мільйони тонн інших продуктів.
Велику надію покладало керівництво третього рейху і на українську промисловість. Однак поставити собі на службу промисловий потенціал України в повному обсязі фашистам не вдалося: якщо до війни в Донбасі добувалося 95 млн тонн вугілля в рік, то при німцях лише 3-4,8 млн тонн.
Важливим економічним ресурсом було багатомільйоне населення України. Вже 5 серпня 1941 р. Розенберг підписав наказ про введення трудової повинності в окупованих східних областях. Поступово вікові межі для тих, хто підлягав повинності, були розширені (стали від 14 до 65 років). Окупаційний режим вимагав від жителів України рабської покори і виснажливої праці.
Поразка під Москвою змусила Гітлера провести тотальну мобілізацію в Німеччині, що зумовило гострий дефіцит робочої сили в господарчому секторі третього рейху. Саме тому в цей час розпочинається широкомасштабне використання примусової праці населення окупованих країн. 2,4 млн вихідців з України було вивезено до Німеччини.
Характерною рисою "нового порядку" був кривавий терор. У жовтні 1941 р. Україна спізнала свою першу Хатинь: село Обухівку було спалено, а все населення розстріляне. За час окупації подібні варварські акції фашистами були проведені в 250 населених пунктах республіки. Поступово гітлерівський терор набуває систематичності. 7 грудня 1941 р. побачив світ декрет "Ніч і туман". Його суть - кожен, хто буде чинити опір фашизму, має безслідно зникнути: його або страчували, або відправляли до концентраційного табору. У самій Україні було створено 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів. Під час окупації населення України скоротилося на 13,6 млн осіб. Жорстокий терор проти мирного населення України мав на меті не тільки "швидше умиротворення", він став кривавим інструментом виконання головного завдання "Генерального плану "Ост" - обезлюднення східних територій для переселення сюди німецьких колоністів.
Перші кроки германізації шляхом колонізації земель України були здійснені 1942 р. У цей час у 486 українських селах проживало 45 тис німецьких колоністів. У липні 1942 р. Гітлер переносить свій генеральний штаб в околиці Вінниці. У грудні 1942 р. після виселення місцевого населення на території в 500 км² було створено "німецьку переселенську округу Хегевальд", у якій проживало 9 тис осіб. Це був своєрідний зародок, що мав поширитися на значну територію України, і лише перелом у ході війни поклав край експансивним зазіханням фашистів.
Наверх