Магістр ДонНТУ Іржанский Володимир Евгенович

Донецький Національний Технічний Університет

Магістр ДонНТУ Іржанский Володимир Евгенович

Іржанский Володимир Евгенович

Факультет:Комп'ютерні інформаційні технології та автоматики
Спеціальність: Телекомунікаційні системи та мережі
Тема випускної роботи:
Дослідження та оптимізація швидкісних характеристик мережі передачі даних стандарту CDMA2000
Науковий керівник: доцент, к.т.н., завідуючий кафедрой Бесараб Володимир Іванович

Коротко про себе

Середній бал за час навчання склав 4,9. Закінчив Маріупольський міський ліцей, навчаючись в групі з фізико - математичним ухилом, маю червоний диплом бакалавра ДонНТУ за спеціальністю «Телекомунікаційні системи та мережі ». Вільно володію російською, українською мовами, англійською мовою, достатнім для читання технічної документації зі словником і спілкування. Маю навички роботи з операційними системами Windows9x/XP, програмними пакетами Компас 3D 5.11, System View, Microwave Office, Packet Tracer, Algorithm Builder, NetCracker Professional 4.0, MS Visio. Володію мовами програмування C ++, Borland Pascal. Захоплююся різними видами спорту: від боротьби та футболу до шахів і покеру.

Дитинство

Народився в самий розпал Перестройки 7 липня 1987 року в місті Маріуполь Донецької області. Мій батько - інженер Донецькій залізниці, мати - фармацевт, старша сестра закінчила Запорізький державний університет на кафедрі економіки. З перших трьох років свого життя, більшу частину яких я провів на батьківщині української вольності у славному місті Запоріжжя у своїх бабусі з дідусем, я мало що пам'ятаю, лише невеликі яскраві й барвисті обривки. А ось коли мені виповнилося 3 роки, я був відправлений у дитячий сад, який знаходився неподалік від нашого будинку, і куди ходило переважна більшість моїх дворових друзів. Так весело і безтурботно пройшли наступні 3 роки мого життя, поки як грім з ясного неба на мене не впала новина про те, що ми переїжджаємо в нову квартиру, яка, до того ж, знаходилася в іншому районі міста. А нова квартира - це нове місце , новий дитячий сад (дорога до якого займала вже набагато більше часу), нові друзі, загалом, великий стрес для слабкого дитячого організму в самому гарному сенсі цього слова. У дитячому саду крім підвищеної фізичної активності, властивої більшості моїх однолітків, я виявляв підвищений інтерес до логічним ігор та математики, в якій досяг чималих успіхів, діставшись, ні багато ні мало, до вирішення квадратних рівнянь.

Школа

Не встиг я обвикнуться на новому місці, як знову прийшов час міняти місце дислокації - з настанням сьомого року мого мінливого існування настав час зробити перший крок назустріч дорослому житті і відправитися у перший клас загальноосвітньої школи. Як зараз пам'ятаю перші місяці свого навчання в альма-матер, коли потрібно було запам'ятовувати дорогу до школи а там вже намагатися гарно малювати палички і кружечками. Дорогу я запам'ятав швидко (благо школу було видно з вікон трьох з чотирьох кімнат моєї квартири), а от акуратно виводити фігурки в зошити мені не дуже подобалося, тому я отримував спочатку стабільні четвірки і вже змирився з цією долею. Однак, незабаром почалася справжня навчання, і четвірки самі собою зійшли нанівець, а я став на довгі роки круглим відмінником, чому в чималому ступені посприяла моя перша вчителька Воробйова Варвара Анатоліївна, заклала в мене віру в свої сили і бажання підкорювати нові вершини. Років до 9-ти я ріс досить живим та енергійною дитиною, але здоров'ям та фізичною силою особливо не відрізнявся. Але в один прекрасний день к нам в школу прийшов чоловік середнього зросту в спортивному костюмі, сказав, що він спортивний тренер, звати його Денисенко Петро Савович і він набирає дітей для занять з Греко-римської боротьби. Я, хоч на той момент і гадки не мав, що це таке, без роздумів погодився, енергії адже у мене вистачало, а дівати її було нікуди. Хто б міг подумати, що це рішення багато в чому стане визначальним протягом наступного половини мого життя ... Йшли роки, мені супроводжував успіх як за шкільної лави, так і на спортивному поприщі. Більше того, незабаром боротьби мені стало мало і я паралельно переключився на безліч інших видів спорту, і вже до восьмому класу у мене, крім боротьби, були грамоти і нагороди в змаганнях доброго десятка видів спорту від футболу до шахів і спортивного орієнтування. Але час не стояло на місці і, після закінчення 8-го класу школи переді мною встав вибір: почати займатися боротьбою на більш професійному рівні або зробити в житті ставку на свої мізки з прицілом на престижну професію в майбутньому. Вибір був відданий другому варіанту і в 14 років я вступив до Маріупольський міський ліцей до групи з фізико-математичним ухилом. Чому саме фіз-мат? Мене з дитинства тягнуло до точних наук, а особливо, до математики, тому спочатку вибір стояв лише між економікою і фізикою. Трохи поміркувати за родинним столом, було вирішено, що економістів у нас в країні й так вистачає, а от з технічними спеціальностями все не настільки добре. Вчитися на новому місці було важко і цікаво. Ліцей став тим місцем, де була зібрана розумова еліта міста, і приємно було відчувати себе причетним до цього. Також хотілося б відзначити прекрасну роботу викладачів, заклали міцну базу, яка була корисна не тільки при вступі до ВНЗ, а й пригодилась на перших курсах навчання.

Університет

І ось, через 3 роки, настав той самий час «X». Потрібно було визначатися з місцем продовження навчання, а значить і багато в чому вирішувати, в якому напрямку потече моє подальше життя. Щоб раптом не залишитися не при справах, поступав я відразу в 3 ВНЗ: Донецький національний технічний університет, Запорізький державний університет і Донбаську національну будівельну академію будівництва та архітектури. Навчання в ліцеї дала свої плоди, і я без особливих труднощів вступив у всі 3 закладу. Спочатку пріоритетним для мене був запорізький університет, але занадто низький рівень завдань на вступному іспиті (у Донецьку іспит був на порядок складніше) схилив чашу ваг саме в бік столиці Донбасу. Спеціальність була обрана багато в чому випадково, мені завжди подобалися нові технології, а назва Телекомунікаційні мережі та системи здавалося досить цікавим і перспективним. У навчанні колихатись я довго, на перших порах отримував четвірки, але вже до середини 2-го курсу відчув у собі сили вчитися краще, так і довчився на відмінно до магістратури. З досягнень під час навчання в університеті можна виділити 3-е місце команди ДонНТУ, до якої я входив, на всеукраїнському конкурсі «Професіонали майбутнього», організованому компанією МТС (травень 2008 року). Хочу сказати спасибі всім, хто нам допомагав - це наші викладачі, Бессараб В.І., Дегтяренко І.В., Воронцов О.Г. Влітку 2008 року я здав бакалаврські іспити і вступив в магістратуру на бюджетну форму навчання. Через місяць я закінчив Військову кафедру при ДонНТУ і отримав звання офіцера запасу (мл. лейтенант) військ ППО СВ ЗСУ.

Плани на майбутнє

Перш за все, хотілося б захистити диплом на «відмінно», потім - знайти високооплачувану роботу, яка була б мне по душе. Ще хотілося б об'їздити весь світ і познайомитися з культурою різних народів нашої планети, а почну я, мабуть, зі Східної Азії ...

ДонНТУ> Портал магістрів