УКР
Про себе

Матвієнко Ілля Володимирович

Факультет комп'ютерних інформаційних технологій та автоматики

Кафедра автоматики и телекоммуникацій

Спеціальність: Телекомунікаційні системи та мережі

Тема випускної роботи:

Дослідження та розробка мережних засобів надання доступу до бібліотечної бази даних

Науковий керівник: Бойко Віталій Вікторович

Про себе (головне):

Середній бал в період навчання в університеті склав 4,86. Вільно володію російською, українською та англійською мовами. Маю досвід розробки та супроводу Інтернет ресурсів різної складності. Маю знання та уміння у проектуванні комп’ютерних мереж доступу та малих транспортних комп’ютерних(кампусних) мереж.

Професійні навички:


Коротка біографія

Народився 14 грудня 1986 року в місті Донецьк.

Батьки:

Батько – Матвієнко Володимир Євгенович, за освітою гірничий інженер.

Мати – Матвієнко Світлана Анатоліївна, за освітою інженер-технолог.

Талантів у дитинстві за собою не помічав, у інших про це не питався. Якщо щось виходило – я був радий цьому, але не вважав, що у мене є в чомусь талант та не робив з цього сенсацій.

Школа

Шкіл було дві. Спочатку навчався у школі №30 за місцем проживання, що розташована на відстані 100 метрів від мого будинку, а після 8-го класу перейшов навчатися до школи №17. Зміна школи, перш за все, була мотивована тим, що в новій школі було поглиблене вивчення курсів фізики та математики. Весь перший рік навчання був доволі складним, я не міг навіть розв’язати найпростішу задачу з фізики, але два наступні роки були зовсім іншими, і я опинився серед числа регулярних учасників олімпіад районного та міського рівня з фізики та математики.

В новій школі познайомився з великою кількістю інтересних людей. Нові знайомства не обмежувались лише однокласниками. В перший же рік навчання я став членом молодіжної спортивної організації КСТО (клуб спортивного туризму та орієнтування) «АРХАР», активним членом якої перебуваю і нині. Почав займатися спортивним орієнтуванням, скелелазінням та гірським туризмом.

Особлива подяка батькам. За всі їхні поради та настанови, які я слухав, але до яких рідко прислуховувався.

Університет

Вибір пав на Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) через те, що особливо обирати було ні з чого, враховуючи бажання навчитися в Донецьку. Ще одним фактором було й те, що серед більшості моїх знайомих, знайомих моїх батьків та їхніх знайомих побутувала думка про те, що ДонНТУ знаходиться серед найкращих вищих навчальних закладів в Україні. Спеціальність було обрано чи не випадково, спочатку я планував навчатися на кафедрі АСУ, але потім разом з однокласником, який передумав вступати до медичного університету, пішли писати рейтинги на спеціальність ТКС.

В університеті зустрів усіх, кого знав ще за довго до вступу. Тут були як знайомі з обох шкіл так і люди яких я просто знав та зустрічав при різноманітних обставинах. Процес навчання особливою оригінальністю не відрізнявся. На перший погляд це було те саме, що й в школі. Спеціалізовані дисципліни моїх очікувань не виправдали, хоча я сумлінно їх вивчав, а слова деяких викладачів про те, що дана дисципліна читається вперше, і якість подання матеріалу була відповідною через це, зовсім розчаровували. Тим не менш багато позитивних моментів пов’язано з чотирма роками навчання. Нові знайомства, крах віри у справедливість (що також є досить позитивним моментом), знання, які я б без університету не отримав. Після складення бакалаврського іспиту з урахуванням результатів навчання у попередні роки я опинився у числі тих, хто потенційно міг потрапити до числа 15-ти майбутніх магістрів.

До магістратури вирішив вступати не через велике бажання займатися дослідницькою чи науковою діяльністю, а через те, що в нашому суспільстві існує невірне сприйняття магістра, бакалавра та спеціаліста. Більшість роботодавців і загалом більшості людей, що ви спитаєте дотримуються думки, що відсутність ступеню магістра є ознакою незакінченої вищої освіти, що звісно є некоректним. Оскільки навчання у магістратурі є безкоштовним, а ступінь спеціаліста існувати не буде у найближчому майбутньому я вирішив продовжити навчання, докладаючи усі зусилля до цього.

Вибір наукового керівника відбувся сам собою. Я просто сказав, що хотів би займатися комп’ютерними мережами на заняттях з НДРС и за розподілом моїм керівником став старший викладач кафедри автоматики та телекомунікацій Бойко Віталій Вікторович. Тема НДРС кілька разів змінювалась в процесі навчання. На початку 5-го курсу керівник запропонував мені зайнятися роботою над базою даних для нашої бібліотеки. Кінцевим варіантом тема магістерської роботи є наступною «Розробка та дослідження мережних засобів надання доступу до бібліотечної бази даних» та охоплює досить великий об’єм практичної роботи та реальних досліджень.

Маю досвід роботи з Інтернет технологіями. Розробив кілька сайтів (серед останніх: КСТО АРХАР, ТИП ТОП Донецк), виконував написання окремих частин програмного коду для інших проектів та інтеграцію різних готових рішень один з одним.

В найближчому майбутньому більш за все хотів би успішно скласти іспит з англійської мови та отримати сертифікат більш високого рівня ніж зараз (CAE, CPE), скласти іспит Cisco або подібний до нього. Працювати провідним інженером над проектами телекомунікаційних систем (розробником/ведучим розробником у сфері Cloud computing) та отримувати моральне задоволення від роботи. Продовжувати надалі займатися спортом.

Щодо дальніх планів на майбутнє: кар'єрний ріст, здобуття нових навичок та знань у сфері своєї діяльності, пошук підхожого місція постійного проживання.

вверх