Середній бал в період навчання в бакалавраті склав 4.92. Вільно володію українською і російською мовами. Рівень володіння англійською достатній для читання і розмови. Маю досвід роботи з пакетами: Micrsoft Office 2003, Visio, System View, Компас, Matlab, маю навики програмування на мовах Pascal, С++, Algorithm Builder. Також маю водійське посвідчення категорії «В». Захоплююся командними видами спорту, із задоволенням займаюся громадською діяльністю.
Своєю появою на світ рідних я порадувала увечері 28го листопада 1987 року в місті Донецьку. Звичайно ж, з самого народження була оточена любов'ю моїх чудових батьків Воропаєвой Вікторії Яківни і Воропаєва Олександра Івановича, а також, бабусь-дідусів.
Унаслідок того, що під час мого дитинства ми часто змінювали місце проживання, я ходила в різні дитячі садочки. Про перший пам'ятаю лише те що, в ньому був басейн, а в другому я знайшла чудових друзів, з якими не розлучаюся і до цього дня. Мої творчі здібності почали виявлятися ще в ранньому дитинстві. На всі Новорічні свята я розважала робочий колектив свого дідуся піснями про Кота на даху і простенькими танцями. А в садочку була Лисичкою. Виступи на таких «сценах», напевно, і стали моїми найяскравішими спогадами дитинства. Саме з цих часів розпочалася моя любов до сцени.
1го вересня 1994 року закінчилося моє безтурботне дитинство і я пішла в школу №35. Шкільне життя не було для мене надто складним. Вчитися мені сподобалося, в школу я хотіла йти, тим більше, я вже уміла читати і писати, і трішки рахувати (зі мною займалася мама), а також на рівні, високому для шестирічної дитини, знала англійську (у цьому мені допомогла моя бабуся, чудовий педагог, вчитель іноземної мови). Відразу ж після початку мене відправили вчитися в музичну школу по класу фортепіано. Музику я любила, грати мені сподобалося. Я відмінно грала, здавала всі академ-концерті на тверді п'ятірки, в третьому класі вивчала твори, які по складності прирівнювалися мінімум до п'ятого, співала в хорі на концертах в палацах культури, і, звичайно ж, радувала всіх гостей і сусідів своїми домашніми концертами. Але, по деяких причинах, школу не закінчила. Та, як то кажуть, головне не атестат, а знання та вміння, а грати на фортепіано за 4 роки навчання в музичній школі мене добре навчили.
У третьому класі я перейшла в ліцей № 12, де і закінчила шкільне навчання. Я попала в чудовий, дружний, веселий клас з відмінною класною керівницею Орловою Ларисою Антонівною, якій я хочу виразити величезну вдячність за ті знання, які вона нам дала, за ті людські якості, які намагалася прищепити. Тут я знайшла вірних друзів, нові захоплення. Наприклад, майже відразу ж після переходу в нову школу, я захопилася вишивкою. І тут можу похвалитися своїми успіхами: вишиті мною рушники виставлялися на всеукраїнських виставках в Краєзнавчому музеї і в бібліотеці ім. Н.М. Крупської.
Із закінченням кожного класу я приносила додому похвальні грамоти, школу закінчила із золотою медаллю. Впродовж навчання брала участь у всіляких районних олімпіадах: з математики, фізики, української і англійської мов, географії, біології і тому подібне. Займала призові місця в міських конкурсах з англійської мови. Свою наукову діяльність почала ще в школі: з дев'ятого класу щороку писала наукові роботи (напевно, їх складно назвати сильно науковими, але все таки, це були мої перші кроки). У десятому класі зайняла третє місце в обласному етапі конкурсу наукових робіт МАН.
Звичайно, своє життя я не можу уявити без спорту. Я займалася плаванням, спортивними танцями, але більш всього я полюбила баскетбол, їм я захопилася з 8го класу, маю перший дорослий розряд. Їздила на всілякі змагання по всій Україні зі своєю командою. А так само захищала честь школи і району на змаганнях по волейболу і баскетболу.
Як я вже згадувала, у нас був дуже дружний клас. Ми завжди дотримувалися девізу «Один за всіх, і все за одного!». Командний дух нам прищепила наша класна «мама» Сидельникова Ірина Юріївна.
Спорт і навчання – це ще не все, чим я займалася в школі. Я також брала активну участь у всіх поетичних вечорах, конкурсах. А особливо я любила грати в КВК. Команда нашого класу займала призові місця в іграх КВК присвячених юним інспекторам дорожнього руху. Думаю, що смуга любові до гри КВК пройде приємною смугою через все моє життя. Я пробувала себе в ролі режисера і сценариста, разом зі своїми друзями ми самі писали сценарії і ставили виступи, у тому числі і наш прощальний виступ на випускний вечір.
З переходом у випускний клас я замислилася над тим, чим займатися далі, і куди поступити. Володіючи технічним складом розуму, мій вибір зупинився на Донецькому національному технічному університеті і на факультеті, який став мені близьким ще в школі, – ФКІТА (факультет комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики). Мене зацікавила спеціальність телекомунікаційні системи і мережі, на яку я поступила по рейтингах, набравши 50 балів з 60ті.
І ось, перший курс, новий колектив, нові викладачі, нові предмети. Студентське життя прямо з першого вересня повністю захопило мене. Як це не банально, але мені попалася найчудовіша група у всьому університеті. Я була профоргом, і не просто збирала необхідні профвзноси, але ще і агітувала групу ходити на всілякі студентські вечірки, ігри КВК і тому подібне. Багато хто піддавався моїй агітації. Також активно користувалася можливостями помандрувати, що надаються в інституті: неодноразово відпочивала в Святогорську, Криму по путівках профспілки, їздила до Дніпропетровська і Києва на конференції кампанії UDEС, в 2009 році в мандрівці до Львову була головною в туристичній групі наших студентів. Отже, сміливо можу заявити, що я активна людина і володію організаторськими здібностями.
У університеті я грала в КВК, брала активну участь в Дебюті першокурсника, після того, як відіграла свій, готувала дебютантські виступи свого факультету. Підготовлені з моєю допомогою дебюти двічі займали друге місце у ВНЗ, і один раз третє. Так само беру активну участь в підготовці факультетських заходів.
Граючи в КВК, займаючись суспільною діяльністю, я не забуваю і про навчання. З першого курсу приймаю участі в конференціях за фахом, конкурсах наукових робіт і тому подібне. Успішно проходила практику на таких підприємствах, як Укртелеком і МТС. На четвертому курсі мені пощастило стати членом команди «МТС- професіонали майбутнього». Працюючи над проектом, я винесла для себе багато нового. Це було добре тренування роботи в команді. Наші старання увінчалися успіхом: серед 11 ВНЗ України ми стали третіми. Після закінчення четвертого курсу отримала червоний диплом бакалавра. Протягом року отримувала іменну стипендію кампанії UDEC, і ось вже 2 роки є стипендіатом кампанії Київстар.
У виборі теми магістерської роботи мені допоміг науковий керівник Бессараб Володимир Іванович. Вона досить актуальна в нинішніх умовах розвитку телекомунікацій: «Дослідження і оптимізація транспортних технологій в мережах мобільного зв'язку третього покоління».
Хочеться виразити величезну вдячність всім викладачам кафедри АТ за ті знання, які вони нам дали. Особливу вдячність хочеться виразити Воропаєвій Вікторії Яківні за підтримку і допомогу у всіх моїх починаннях.
Звичайно ж, в мої плани входить успішне написання і захист магістерської роботи, пошук і влаштування на престижну роботу за фахом, заняття керівної посади, одруження, народження чудових дітей, продовження розвитку своєї особистості.
А ще в найближчому майбутньому хочу навчитися грати на барабанах. І взагалі, навчитися як можна більшому. Адже навчання - ...