Борісова Анна Леонідівна

Автобіографія:

Борісова Aнна Леонідівна народилась у далекому 1988 році 17 квітня приблизно о четвертій ранку у м. Донецьк. І я зовсім не жайворонок!!! Дитинство, як і у всіх, починалось із перших слів, перших кроків, перших помилок і перших навичок життя. Дитячий садок – невід'ємна частина життя кожного карапуза, залишив тільки приємні спогади. Там я навчилась розв'язувати перші найпростіші математичні задачі, , читати перші у своєму житті чудові оповідання і казки. Пригадую, у мене була книга "Французькі казки", яку я читала та перечитувала по декілька разів. Тепер я вивчаю французьку мову, яку просто обожнюю. Ще тоді я вважала Францію найкрасивішою із держав, можливо, від вражень, отриманих від казок. Сподіваюсь, моя дитяча мрія здійсниться, і одного дня я побачу цю прекрасну країну.

Наступною сходинкою мого життя стала школа №29. Напевно, я щаслива людина, бо все моє життя я зустрічаю тільки чудових людей: чи то виховательки, чи то вчителі або викладачі. Любила всі предмети: географію із якою можна заочно мандрувати по самих віддалених куточках нашої планети, математику із її теоремами та аксіомами, Істрію – машину часу, яку можна було активувати, лише відкривши підручник, біологію із її неймовірнорізноманітним світом живих істот, фізику з її законами, за допомогою яких можнапояснити практично будь-яке явище, яке відбувається на нашої Землі.

Пройшло багато часу відтоді, але кожного разу згадуючи про школу, у моєму серці знову і знову спалахує вогник любові, поваги та вдячності до моїх чудових вчителів, які спромоглися привити до нас любов до знань і духовним цінностям.

Паралельно зі звичайною школою я закінчила ще й музичну школу по класу скрипки. Музична школа привила любов не тільки до мого музичного інструменту, але й музичним творам великих композиторів. На уроках сольфеджіо кожен учень міг відчути себе маленьким композитором, записуючи на слух мелодії, викреслюючи "формули" акордів, визначаючи потрібну тональність… Це було дуже цікаво. Музична школа залишається однією з прекрасних мелодій мажорного ладу мого життя.

Довчившись у моєї рідній школі до сьомого класу, волею долі, я опинилась у стенах Донецького технічного ліцею. Це був період вже більш серйозного життя. У такому віці відбувається формування людини як особистості, тому на викладачах лежить важлива задачадопомогти проявити індивідуальність кожного з учнів. Російська та зарубіжна література… Читала твори і наших, і зарубіжних письменників із великим задоволенням, переживала разом із героями, аналізувала зміст і прихований підтекст, із натхненням писала твори. Вивчала математику, фізику, українську мову і літературу, географію, англійську та німецьку мови, та ще багато корисних та інтересних предметів, які розвивають не тільки логіку, а й загальний кругозір людини.

Більш за все запам'ятався виступ у ролі княгині Волконської на святі, присвяченому дню народження О.С. Пушкіна, а також виконання "Плача Ярославни". Обох героїнь можна охарактеризувати як сильних, розумних, яскравих, заслуговуючих на повагу жінок. Дуже щаслива, що саме мені довірили ці ролі.

А ці "математичні бої" на уроках математики, коли клас на 45 хвилин розділявся на три секретні табори, де був, можливо, навіть шпіонаж! Задачі дійсно заслуговували на повагу і вимагали неабиякої кмітливості.

Пригадую, як після першого уроку астрономії мене заманив у свої безкрайні простори Всесвіт із його багатомільйонним різноманіттям кольорів, речовин, планет, зірок,астероїдів, комет, галактик… усього й не перерахувати. Цей розкіш ніколи й нікому нe пізнати до кінця так само, як простори нашої Землі, вічні питання та нас, людей. Адже кожен із нас – велика загадка. Вгадати дії людини, усі наші приховані можливості просто нереально. Та чи буде світ цікавим без загадок і тайн?

Після закінчення ліцею виникло питання: куди йти та ким бути? Всі дороги вели до гуманітарію. Але все-таки, абсолютно випадково, я дізналась про Французький технічний факультет при Донецькому національному технічному університеті (ДонНТУ), куди й пішла без всяких сумнівів, розвернувши свій життєво-освітній курс на 180⁰. І не пожаліла! Вступ до університету не був складним. Достатньо було скласти рейтинги – і "справа у капелюсі". Паралельно із вивченням основної спеціальності, я вивчаю французьку мову. Франсе із його шармом, м'якістю, мелодійністю просто чудовий. Навіть технічний. Участь у французьких конференціях (їх було 4) принесла море задоволення та незамінний досвід публічного виступу, але до досконалості ще рости й рости.

Диплом в мене буде по блискавкозахисту підстанцій, НІРС я теж робила про блискавку, тільки кулясту. Блискавка – непоясниме красивіше явище природи, не вивчене до кінця, що робить його ще більш загадковим і цікавим, для мене у тому числі.

Розрахувати імовірність влучання блискавки у об'єкт – задача цікава та непередбачувана. Ковальов Олександр Петрович, мій науковий керівник, допоможе мені втілити цю задачу в життя та внести свій мікровклад у боротьбу з цим прекрасним і водночас таким небезпечним явищем.

Виражаю велику подяку викладачам: Ковальову О.П., Горіну В.Я, Курінному Е.Г., Бернадському І.А., Мусі В.П., Шевченко О.А., Зібольду О.Ф., Погрібняк Н.Н. і викладачу французької мови Тишечко І.А. Ви дуже талановиті викладачі, ви дали мені відмінну базу знань, які допоможуть мені у майбутньому добитися певних результатів.

Пишу автобіографію… Останній семестр. Час в університеті проминув так швидко і непомітно… Але попереду ще стільки нового і цікавого, стільки ще треба зробити!!! Плани грандіозні!!!

Все в цьому світі має властивість закінчуватись і починатися знову. Ця сходинка пройдена. Сторінка перегорнута. Але у моєї книзі прочитана лише анотація. Скільки буде глав – не знаю, але, сподіваюсь, пригода буде яскравою і захоплюючою.

Наближаюсь до нової точки відліку, з якої дуже скоро почнеться зовсім інша історія…

Бажаю всім успіху! Головне – вірити у себе та свої сили!