Середній бал за період навчання 4,82 (без врахування держ. іспиту).
Вільно володію російською, українською мовами. В обсязі, достатньому для спілкування, читання, а також перекладу технічних текстів володію французькою мовою.
Маю досвід роботи з програмами MS Office, Mathcad, Autocad, EASY-SOFT 6-pro, ABBYY Finereader.
Скаладаю вірші, захоплююся декоруванням нігтів, люблю подорожувати, готувати, організовувати свята і вигадувати незвичайні подарунки.
Цілеспрямована, відповідальна, життєрадісна, товариська, комунікабельна.
Сиділа я в черевці у мами і думала: як же здивувати своїх батьків? Звичайно, вже те, що чекали вони на хлопчика, а народиться дівчинка, могло б їх дуже здивувати. Але цього, мабуть, в моєму розумінні було мало. Я вирішила здивувати їх своєю появою на світ на місяць раніше: рівно у день 50 - тиріччя мого дідуся Віктора, що згодом стало вирішальним у виборі імені Вікторія. Як бачите, існуюча в світі думка про те, що 8 - ми місячні діти не живуть, була мною спростована 23 листопада 1987 року в місті Дрезден, Німеччина.
Моя сім'я на той момент складалася з трьох чоловік: мама - Новикова Олена Вікторівна, кухар, папа - Новиков Микола Миколайович, військовослужбовець, і брат - Новиков Дмитро Миколайович.
Брат з великим нетерпінням, як і батьки, чекав на мою появу. Але, побачивши мене вперше, із сумом сказав: «Мама, вона ж така маленька, як же я з нею гратиму у футбол?»
Ось так почалося моє життя.
Більшість часу свого дитинства я проводила зі своїм улюбленим братом Дмитром, оскільки мати і батько працювали. І яким же було мамине здивування, коли вона одного дня прийшла додому з роботи і побачила, що Діма, не вміючи користуватися шпильками, розчесав сестричку і замотав хвостик червоним дротом на бантик. Побачивши мене, мама не змогла стримати своєї посмішки.
У 1990 році я пішла до дитячого садка, де моя мама працювала кухарем. Дізнавшись про це, я, ховаючись від уваги вихователів, завжди опинялася на кухні у мами.
Я обожнювала різні свята, прогулянки на вулиці. Єдине, чого я так і не полюбила в дитячому садку - це сирні запіканки, я могла наполегливо сидіти над ними до вечора, чекаючи на маму, яка повинна була мене забрати додому.
Мабуть, дитинство - це найкращі роки у моєму житті.
У 1995 році у місті Макіївка у ЗОШ №50 о 8:45 продзвенів перший у моєму житті шкільний дзвоник.
Вже починаючи з першого року навчання я почала брати активну участь у житті класу: різні заходи, солодкі свята, концерти, походи не відбувалися без моєї участі. Я займалася всіма організаційними питаннями.
Під час навчання у школі мені подобалися такі предмети: алгебра, геометрія, хімія, російська, українська мови і література. Звичайно ж, за всіма цими дисциплінами я неодноразово брала участь в олімпіадах.
Одного ранку, у 8 - му класі, я прокинулася, і в мою голову почали лізти думки про дорогу для мене людину. Недовго думаючи, я узяла аркуш і ручку - так народився перший мій вірш (тоді мені було 14 років). З тих пір, коли мені сумно або радісно на душі, я складаю вірші.
У 2005 році я закінчила школу, з відзнакою, і вважаю, що у цьому велика заслуга моїх батьків і вчителів.
У 14 років я була впевнена, що визначилася з вибором майбутньої професії: «Буду стилістом широкого профілю», - казала я всім. В одинадцятому класі я змінила свій вибір: я хотіла вступати до медичного університету. Але, мабуть, не судилося. Дізнавшись про рейтинги в ДонНТУ, я вирішила спробувати свої сили. Одне я тоді знала напевно: що буду вступати до ЕТФ на спеціальність «Електропостачання промислових підприємств і міст» у французьку групу. Я вступила! І, дізнавшись про це, я вирішила, що, мабуть, судилося мені тут вчитися.
1 вересня 2005 року я прийшла на першу в моєму житті пару. Враження пам'ятаю до цих пір: велика будівля, стільки незнайомих людей, і якесь все чуже. Досить складно було після школи налаштуватися на нову систему навчання: довгі пари, сесії, а потім - лекції французькою мовою, незабутніми залишаться в пам'яті і переїзди з корпусу до корпус. До цих пір мене приголомшує місткість трамваїв і тролейбусів: вони безрозмірні! У них, здавалося б, наповнених сповна, на студентській зупинці влізало ще кілька десятків студентів.
На 1 - му, 2 - му, 3 - му курсах я брала участь в олімпіадах з французької мови. Перший курс мені запам'ятався також першою в моєму житті конференцією (французькою мовою). Зараз, навчаючись у магістратурі, мені здається, що я знаю кожен куточок у ДонНТУ.
Успішно здавши державний іспит, я закінчила 4 - й курс. Часто у мене запитують: «Чому ти вирішила вступити до магістратури, якими були твої мотивації?». Зізнаюся чесно, і сьогодні, коли не за горами вже остання сесія в моєму житті, відповісти однозначно і чітко на це питання я не можу. У своєму житті, дуже часто, я ставлю перед собою нові і нові завдання, а потім усіма силами прагну досягти бажаного результату. Напевно, вирішивши вступити до магістратури, я в черговий раз поставила перед собою мету, виконання якої стане моїм черговим життєвим досягненням.
З керівником моєї магістерської роботи я визначилася ще на 4 - му курсі. Поза сумнівом, їм повинен був стати і став Бершадський Ілля Адольфовіч, кандидат технічних наук, доцент кафедри «Електропостачання промислових підприємств і міст». Актуальність теми «Вивчення принципів побудови цифрових захистів з пуском по напрузі на основі реле EASY фірми Moeller» пов'язана перш за все з тим, що сьогодні одним з основних шляхів підвищення продуктивності, поліпшення якісних показників на виробництві і зниження енергоспоживання є вживання засобів автоматизації обладнання. За допомогою цифрових реле можна реалізовувати задані функції програмно, практично без збільшення вартості всієї системи управління, що, на мій погляд, сьогодні з економічної точки зору є важливим.
За 5 років навчання в моєму житті були як складні, так і легкі, радісні дні. Я познайомилася з багатьма прекрасними викладачами, які залишать надовго теплі спогади і слід в моєму серці: Ізмайлов Г.Г., Тішечко І.А., Туяхов А.І., Горін В.Я., Бершадський І.А., Чурсінов В.І., Чурсінова А.О., Коломитцев А.Д., Васильєв Л. А., Амельницька О.В., Якімішина В.В., Муха В.П., Матулевська Т.В., Курінний Е.Г., Ступак І.А, Ковальов О.П., Шевченко О.А., Завадська Т.В.
У майбутньому планую успішно захистити магістерську роботу, знайти роботу за фахом, яка, сподіваюся, викликатиме у мене позитивні емоції не лише через добру зарплатню, але і тому, що вона приноситиме мені величезне задоволення.
«Треба працювати, щоб жити, а не жити, щоб працювати!!!»
Також у подальшому я хочу відкрити фірму з організації свят, магазин спідньої білизни.
Сьогодні мій девіз є таким: «У житті потрібно зовсім мало: лише те, що я маю - мій талант і надзвичайна наполегливість, а з ними для мене немає нічого неможливого!!!»