Визначальною умовою розвитку карстових процесів є наявність гірських порід, здатних до вилуговування (чи розчинення). Сульфатний карст поширений у сульфатних породах - гіпсі, ангідриті, мірабіліті, бариті та деяких інших. Вивчення геологічної будови й гіпсоангідритових масивів у різних районах дозволили виділити два типи геологічних розрізів закарстованих масивів, що складаються з гіпсоангідритів. Активність розвитку гіпсового і гіпсоангідритового карста в десятки разів перевищує активність карбонатного. Через значну швидкість вилуговування порід він може бути небезпечним при будуванні.
Ключові слова: СУЛЬФАТНІ ПОРОДИ, КАРСТ, ГІДРОГЕОЛОГІЧНИЙ РЕЖИМ, ЗОНА АЕРАЦІЇ.
Наявність у гірських породах порожнин різних розмірів і, особливо, їхнє багато ярусне розміщення, погіршує інженерно-геологічні властивості порід, що можуть бути використані як фундамент промислових і цивільних споруд. Тому вивчення карстових процесів у сульфатних породах є актуальною задачею.
Вивчення геологічної будови й гіпсоангідритових масивів у різних районах дозволили виділити два типи геологічних розрізів закарстованих масивів, що складаються з гіпсоангідритів. Масиви першого типу повністю складаються сульфатною породою й являють собою потужні товщі (50 - 80 м і більше). Масиви другого типу - це нашарування доволі потужних (до 20 - 30 м) пластів гіпсоангідритів з іншими, менш розчинними або нерозчинними породами, головним чином вапняками і доломітами, пласти яких значно тонші ніж пласти гіпсоангідритів [1].
Вода вилуговує сульфатні породи, циркулюючи в них по тріщинам. Інтенсивний розвиток карста відбувається в умовах активного водообміну.
Сприятливими умовами розвитку карсту також є рельєф плоских межиріч і спадистих схилів, що забезпечує тривалий вплив поверхневих вод на гірські породи та значну інфільтрацію. Круті схили зумовлюють стікання поверхневих вод та їхнє мінімальне проникнення вглиб. Кількість опадів й величина стоку - найважливіші фактори, які обумовлюють інтенсивність розвитку карсту за рівних умов розчинності та швидкості розчинення порід.
Для того щоб відбувся процес карсту, необхідною умовою є існування принаймні трьох зон, або поверхів, які розрізняються за гідрогеологічним режимом: 1) зона аерації, або зона вертикальної циркуляції вод; 2) зона періодичного повного насичення; 3) зона постійного повного насичення[2].
Найвідоміший сульфатний карстовий масив в Україні - Придністров'я. У гіпсових відкладах Поділля і Буковини поширені складні лабіринти печер - це найбільші з гіпсових печер світу.
Практичнее значення вивчення карстових процесів і форм рельєфу. Більшість карстових порожнин (а вони сформувалися за активної участі підземних вод) й понині є джерелами можливого водопостачання. Для здійснення процессу вилуговування підземні води мають містити певні хімічні елементи, отже, такі води відрізняються за ступенем мінералізації, що дає змогу використовувати їх як мінеральні води.
Висновки:
1. Наявність у гірських породах порожнин різних розмірів і, особливо, їхнє багато ярусне розміщення, погіршує інженерно-геологічні властивості порід, що можуть бути використані як фундамент промислових і цивільних споруд.
2. Тому це набуває великого значення під час спорудження об'єктів, які мають статус небезпечних у разі виникнення надзвичайних ситуацій.
3. В Україні такими об'єктами є атомні електростанції, греблі потужних водосховищ, нафто- і газопроводи, екологічно небезпечні виробництва тощо.
Література
1. Печеркін О.І. Геодинаміка сульфатного карста. - Іркутськ: Вид-во Іркут. ун-та, 1986. - 72 с.
2. Стецюк В.В., Ковальчук І. П. Основи геоморфології: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2005. - 495 с.: іл.