Мій середній бал за період навчання з першого по четвертий курс – 4,9.
Вільно володію російською, українською мовами; англійською – на рівні, достатньому для читання і спілкування.
Володію навичками роботи з такими комп'ютерними програмами: Internet Explorer, MS Office, Opera, ЕOL+, Stat, Statgraphics. Також маю досвід роботи з мовою програмування Visual Basic for Application.
Маю диплом бакалавра з відзнакою за спеціальністю «Управління екологічною безпекою».
Захоплення та інтереси: люблю і вмію малювати, граю на фортепіано, обожнюю проводити час з друзями. Взагалі по життю, цікавлюся всім потроху.
Громадянка України, незаміжня.
Я, Дарина Володимирівна Козачок, народилася в 10 годин вечора 29 листопада 1987 на півдні Херсонської області в невеликому селищі міського типу Чаплинка. Мої батьки – Володимир Анатолійович Козачок – за фахом інженер-механік, Ірина Антонівна Козачок (Михайлова) – вчитель гри на фортепіано в музичній школі.
У сім'ї, а також у всіх моїх бабусь і дідусів – я перша дитина і онучка. Не можу забути, звичайно ж, про свою рідну сестричку Олександрину, яка молодша за мене всього лише на рік, ще з дитинства є моєю найближчою подругою. У ранньому дитинстві я була досить таки неслухняною і неспокійною. Одного разу навіть ледве не спалила рідну квартиру. Неодноразово збігала з дитячого садочку. Було ще багато пригод, але не вистачить часу і місця їх перерахувати. З часом непосидючість і шкідливість, на здивування батьків, кудись поділися, і я стала дуже спокійною, тихою і слухняною дитиною, яка просто не могла вже дочекатися свого першого походу до першого класу!
І ось, в перший клас я пішла, як в основному всі мої ровесники, 1-го вересня 1995 року в тоді ще Чаплинську загальноосвітню школу № 1. Свою першу в житті лінійку я не пам'ятаю, але з розповідей батьків я була найщасливішою дитиною в світі. Вчитися мені дуже подобалося, але єдиний предмет, який з першого класу викликав труднощі у навчанні, була математика. Дуже любила малювання, спів і фізкультуру. Частенько брала участь у всіляких мистецьких конкурсах, і навіть займала призові місця. Велика кількість моїх картин і досі прикрашають стіни рідної школи.
З часом нашу школу перейменували на ліцей, тому почалося розформуваня на класи по різним напрямкам. До 8-го класу я вчилася в математичному, а в 9-ий перейшла в гуманітарний. Відповідно найменше навантаження йшло на математичні предмети, і як до сих пір пам'ятаю слова нашого вчителя математики і директора школи Любов Степанівни Смаровоз: «не закидайте математику, не розслабляйтеся, тому що як мінімум половина з вас піде вчитися в технічні ВНЗ». І вона була права ...
Не дивно, що не менш рідною для мене стала музична школа, в яку я пішла з 1997 року і провчилася з великим задоволенням цілих сім років, граючи на фортепіано, а також два роки ходила на уроки вокалу. Також часто виступала на концертах, брала участь у конкурсах районного та обласного значення, займала призові місця. Музичну школу закінчила з відзнакою.
Так, дійсно, саме студентські роки – це найщасливіший і найвеселіший період мого життя. Те, що буду вступати в ДонНТУ, знала з другого семестру одинадцятого класу. У Донецькій області в мене живе бабуся, і часто, приїжджаючи до неї в гості, я неодноразово відвідувала місто Донецьк, яке мене просто підкорло. І тоді я вирішила: «буду вступати в Донецьку»! Здавши співбесіду і нарешті, побачивши себе в списках , я на «крилах щастя» направилася в гуртожиток, який за п'ять років навчання в університеті став для мене другою рідною домівкою.
1 вересня 2005 я вперше познайомилася зі своїми одногрупниками, деякі з них стали для мене дуже близькими людьми і є такими до сих пір, навчаючись разом зі мною в магістратурі.
Найяскравішим моментом мого студентського життя є польова практика в Регіональному ландшафтному парку (РЛП) «Меотида», яка тривала цілих три незабутніх тижні. Це й екскурсії по парку, і прогулянки на катері, пісні під місяцем, суцільна романтика... Було дуже прикро відїжджати звідти. Хотілося б дуже повернутися в той час...
Здавши успішно в 2009 році державний іспит, я отримала диплом бакалавра з відзнакою і без особливих зусиль вступила до магістратури. Тему моєї магістерської роботи я визначила зі своїм науковим керівником Анатолієм Івановичем Панасенко – кандидатом технічних наук, професором кафедри «Прикладна екологія та охорона навколишнього природного середовища». Тема моєї магістерської роботи звучить так: «Екологічні проблеми студентського містечка та шляхи їх вирішення», дуже цікава, захоплююча і пізнавальна.
«Майбутнє – це сума невідомих можливостей» (Сілован Рамішвілі).
Справді, ніхто не знає як складеться життя тієї чи іншої людини і здійсниться те, що запланував ... Звичайно, дуже хотілося б, щоб всі плани були втілені в життя, але їх дуже багато і для їх здійснення буде потрібно багато часу ...
У першу чергу, хотілося б захистити на відмінно кваліфікаційну роботу. Отримати диплом магістра, знайти роботу за фахом, можливо вступ до аспірантури.
Як було сказано мною раніше – я вмію малювати, тому дуже б хотілося вступити на другу освіту, пов'язану із малюванням, а саме – з дизайном.
Так само не менш важливим вважаю створення сім'ї.