Екологічні проблеми нашої держави та Донецько-Придніпровського регіону.


Автор: Депутат К. В.


Джерело: Регіони України: історія становлення та проблеми сучасного розвитку 2006/ Доповіді та повідомлення Всеукраїнської науково-практичної студентської конференції.- Донецьк, ДонНТУ-2007, с.121-122.


ХХІ сторіччя – надзвичайно складний, вирішальний період у історії людства, що загострив до критичного рівня конфлікт між техносферою та біосферою. Моделі виробництва й споживання, що склалися у світі, перестали відповідати умовам нормального співіснування людини й природи. Основними причинами розвитку екологічної кризи є: екстенсивне використання природних ресурсів, інтенсивна хімізація сільського господарства, гігантські масштаби меліораційних робіт, перенасиченість підприємствами окремих регіонів та багато інших чинників та факторів.

Джерела забруднення природного середовища.

Промисловість. Підприємства металургії та енергетики – головні забруднювачі повітря – щорічно дають 35 – 32 % всіх забруднень від стаціонарних джерел. Великої шкоди рельєфу, земельним ресурсам ґрунтовим водам завдає гірнично – добувна промисловість.
Машинобудівний комплекс України виробляє великі обсяги відходів. Так, лише об’єднання «Дніпроважмаш» скидає в Дніпро 2365,2 тисяч м3 забруднених стоків. Об’єкти енергетики, поглинаючи величезну кількість нафтопродуктів, газу і вугілля викидають в атмосферу 2,3 – 2,5 мільйонів тонн за рік шкідливих речовин. В процесі створення водосховищ затоплюються прекрасні родючі землі; регулярно відбувається «цвітіння» води, тому зменшується рибопродуктивність рибних господарств.
Воєнно-промисловий комплекс займає біля 100 тис.  га землі. На утримання армії, флоту витрачається чимала частина коштів національного бюджету України. Водночас військове керівництво намагається приховати реальний стан справ, прикриваючись завісою секретності й перешкоджають доступ на військові об’єкти експертам-екологам.
Автомобільний, водний та повітряний транспорт дають близько 29 % викидів у повітря від загальної кількості. У відпрацьованих газах, що викидають наші автомобілі виявлено 280 різних шкідливих речовин. Певної шкоди Дніпру, Дунаю, Дністру, Чорному й Азовському морям завдає водний транспорт, насамперед через недодержання правил перевезень і перекачування нафтопродуктів.
Сільське господарство забруднює ґрунти пестицидами й мінеральними добривами. Із 170 найменувань пестицидів, що використовуються в Україні, 49 є особливо небезпечними, а на Заході ті препарати навіть не виробляються.

Донецько-Придніпровський район.


Це район, де розташовано майже 5 тис. підприємств, Гіганти металургії, хімії, енергетики, машинобудування, гірничної, вугільної промисловості. Підприємства цього регіону викидають в атмосферу більш як 70% шкідливих речовин. Протягом тривалого часу не вирішується проблема утилізації промислових відходів, яких у регіоні нагромадилося понад 10 млрд. тонн. Найзабрудненішими містами протягом останніх років залишаються Донецьк, Макіївка, Горлівка, Єнакієве, Краматорськ, Луганськ, Маріуполь. Стан  природного середовища регіону можна без перебільшення назвати кризовим. За порушення природоохоронного законодавства металургійний гігант Азовсталь сплатив штраф у розмірі 1837711 грн. у бюджет.

Екологічна політика нашої держави.


Екологічна криза в Україні продовжує розростатися й поглиблюватися. Цьому сприяють: відсутність асигнувань на природоохоронні засоби, відсутність контролю й безкарність діяльності окремих підприємств, зростання техногенних аварій через застарілість обладнання, відсутність ефективної схеми державного контролю, украй низький рівень екологічної освіти населення. Найневідкладніші й найнеобхідніші заходи з оздоровлення екологічної ситуації в Україні є: термінова активізація екологічної освіти населення за допомогою телебачення, преси, радіо, проведення екологічних експертиз для складання екологічного прогнозу й вироблення рекомендацій, вишукання додаткових коштів на охорону природи.
Кожна людина бажає, щоб настала нова епоха, епоха мирної революції екології; революція гуманізму, шлях любові й щастя, здоров’я, миру й радощів. Зелене світло всьому, що зберігає життя!

 

Література.

1. Григор’єв А. А. Екологічні уроки минулого й теперішнього. – К., 2000.

2. Крисаченко В. С. Екологічна культура. – К., 1999.

3. Арцишевський Р. А. Світ і людина. – К., 2005.

4. Білявський Г. О. Основи екологічних знань. – К., 2000.