Сборник материалов II Межвузовской студенческой научно-практической конференции «Мовна культура фахiвця у контекстi сучасностi», 26 мая 2009г. – Донецк, 2009. – 100 с.

 

СЕМАНТИЧНI ОСОБЛИВОСТI СЛIВ У СУЧАСНIЙ УКРАIНСЬКIЙ MOВI

Черкашина Анна Борисiвна, гр.КСД-О5 (ДонНТУ)
Галах Надiя Iванiвна, гр.КСД-О5 (ДонНТУ)
Науковий керiвник - cт. викладач Онацька Н.Г.

Однiею iз характерних аспектiв становлення сучасноi украшськоi мови е активний розвиток семантики мовних одиниць i лексики. Безумовно, новiслова виникають, еволюцiонують, набувають нового значення. I щоб мовцю не заблукати в цьому безкрайньому океанi слiв, семантичний розвиток повинен враховувати системнi лексичнi зв'язки. Це значно полегшуе пошук, бо доводиться вiдшукати слово не у всьому словниковому складi, а в рамках невеликоi його частини, лексично-семантичног групи, на яку орiентоване мовлення.

До лексичного складу мови належать певнi групи повнозначних слiв з неоднаковою семантикою. Iх прийнято називати лексично-семантичними. Видiляють омонiми, паронiми, синонiми та антонiми.

Лексичнi омонiми подiляються на двi групи, Повнi омонiми - слова, звуковий склад яких збiгаеться в ycix граматичних формах: газ-стан речовини i газ- шовкова прозора тканина. Неповнi омонiми слова, що збiгаються звуковим складом лише в окремих граматичних формах: жаль, слiд, шкода (iменники) та жаль, слiд, шкода (прислiвники). Рiзновидами неповних омонiмiв е омоформи, омофни i омографи. Омоформи - слова, що мають однаковий звуковий склад тiльки в певнiй граматичнiй формi: вiз (iменник) i вiз (дiеслово). Омофони - слова, що збiгаютъся в звучаннi, але мають рiзне значення й написання. В украiнськiй  мовi омофонiв не багато, це зумовляеться особливостями ii фонетичноi системи (зокрема, вiдсутнiстю  редукцii голосних i приголосних). Тому як приклад наведу слова pociйськоi мови: браться (дiеслово) та братца (родовий вiдмiнок вiд братец) кампания i компания, посидеть i поседеть. Омеграфи- рiзнi за значенням та вимовою слова, що мають однакове написания: води - води.

У дiлових та наукових текстах омонiми зi стилiстичною метою не використовуються, що залежить вiд специфiки й призначення стилiв.

Сфера вживання паронiмiв -  публiцистика, художня лiтература, усне розмовне мовлення. Паронiмiя, як i слова iнших семантичних груп, використовуються в сучаснiй украiнськiй мовi з певною стилiстичною метою- переважно для словесноi гри та каламбурiв.

Одна iз стилiстичних функцiй паронiмiв- семантичне переключання. Звукова близькiсть значеннево вiдмiнних слiв дае можливiсть розширити полiт думки, змалювати яскравiшу картину, насичену образами. Наприклад: "У Графа профiль як у грифа" (Л. Костенко). У публiцистицi паронiми широко використовуються в ролi заголовкiв: Шкала i школа талантiв; Розрахунки i прорахунки; Кличе на матч футбольний м'яч. Використання синонiмiв у рiзних функцiональних стилях неоднакове. Офiцiйно-дiловий стиль використовуе синонiми обмежено. У наукових текстах синонiмiя служить як засiб контекстуального уточнення. Виникае чимало паралельних назв того самого поняття: бiном- двочлен, асuмiляцiя- уподiбнення, дисперсiя- розсiяння, осциляцiя- коливання, квантитативний - кiлькiсний, Крiм походження, вони нiчим не вiдрiзняються i певний час спiвiснують як дублети. А згодом або набувають ознак iдеографiчних чи стилiстичих синонiмiв i залишаються в мовi, або один з них, не набувши таких ознак, переходить до разряду пасивноi лексики, а то й зовсiм зникае з мови.

Прояви антонiмii рiзноманiтнiшi в лексицi усно-розмовнiй, художньо- белетристичнiй та суспiльно- полiтичнiй i обмеженiшi в офiцiйно- дiловiй та науковiй. Термiнологiчний великою мiрою характер лексики останнiх двох стилiв звужуе можливостi не тiльки антонiмй, а й iнших груп. Своерiдним проявом антонiмiй тут е наявнiсть термiнiв, що позначають протилежнi явища, процеси (циклон - антициклон, залежність - незалежнiсть).Науковий стиль використовуе антонiми як засiб вiдтворення шляху логiчних роздумiв, як засiб посилення впливу на сприймача iнформацii.

Антонiмiя використовуеться як композицiйний засiб; за ii принципом складаються афоризми, гумористичнi та сатиричнi вислови.

 

Лiтература

1. Коваль АЛ. Культура дiлового мовлення. - К: Либiдь, 1990. - С.126-134, 136-143.

2. Пономарiв О.Д. Стилiстика сучасноi украiньскоi мови. - К.: Либiдь, 1993. - С. 52-64, 92,121-132