Тараненко Віра Володимирівна

Факультет Комп'ютерні науки та технології
Кафедра Автоматизированих систем управління
Специальность: Інформаційні управляючі системі та технології

Тема випускної роботы:

Прогнозування відмов телекомунікаційного обладнання

Научний керівник: Світлична Вікторія Антонівна

Середній бал в період навчання в бакалавраті – 4.78
Володіння мовами: російська и українська, англійська – в розмірі, достатньому для роботи з документами.
Маю досвід роботи с такими програмами як:
- Microsoft Office (Access, Excel, PowerPoint, Project, Word);
- Assembler, Pascal, Visual C, C++ Builder, Matlab;
- Visual FoxPro, Microsoft SQL Server, Cache;
- NetCracker, NetSim;
Захоплення: катання на ковзанах, приготування страв:).

         Я народилася 31 січня 1988 року в центральному пологовому будинку славетного міста троянд - Донецька. Хоч в ту пору технічний прогрес і просунувся настільки, що дозволяв щасливим батькам визначити стать майбутнього малюка, у моєму випадку це не дуже допомогло, а швидше навіть навпаки. Обнадієний лікарями мій тато, Тараненко Володимир Кирилович, що мав на той час дочку, Тараненко Ольгу Володимирівну, до останнього вірив, що цього разу мама, Тараненко Тамара Іванівна, подарує йому сина. Але не тут то було: на світ з'явилася я!

Дитиною я була надзвичайно непосидючою і мама, розбалувана благодушним спокоєм моєї старшої сестри, не знала, як зі мною справлятися: у 5 місяців я вже намагалася зробити перші кроки, у 6 місяців спробувала перше в житті кавунове насіннячко - і пішло поїхало: розбиті склянки, тарілки - загалом, усе сторчака. Але одним я точно можу пишатися: я таки зібрала дарований татом конструктор, напевно, тоді вже визначивши для себе основний напрям майбутньої професії.

         Моє знайомство зі школою №25 міста Донецька, де мені належало вчитися, почалося досить рано, оскільки моя мама працювала в цій самій школі і періодично брала мене з собою, щоб звикала, так би мовити. Перспектива стати частиною цієї великої значної будівлі і усього, що там відбувається, мене дуже радувала, особливо те, що на відміну від садка, спати вдень мені там не припаде. Одне з перших моїх шкільних спогадів пов'язано з тим, як, будучи першокласницею, писала з шестикласниками диктант, отримавши при цьому не найгірший результат - ось так! Незважаючи на це, гуманітарієм я ніколи не була і блищала швидше в точних науках, а математика стала моєю улюбленкою буквально з першого класу. Завжди була твердою хорошисткою, часто вдавалося навіть вибитися у відмінники.

         При всій своїй успішній навчальній діяльності «ботаніком» я ніколи не була, з першого дня в школі активно брала участь в її громадському житті. І коли я говорю з "першого дня", то не перебільшую: саме я давала свій перший шкільний дзвоник. Постійно брала участь у різних конкурсах, а одного дня навіть отримала титул "Міс Рухливість", що з моїм характером зовсім не дивно.

         Після 7-го класу остаточно вирішивши зв'язати свою долю з науками технічними, я вступила до Донецького технічного ліцею. Єдиним, що затьмарювало мою радість, було розлучення з дорогими серцю шкільними друзями. Але як людина за вдачею товариська, я досить швидко освоїлася в новому колективі, завела нових друзів, і зараз мені навіть радісно, що колишніх однокласників у мене вдвічі більше, ніж у більшості людей.

         Спочатку вчитися в ліцеї було досить непросто: об'ємні домашні завдання, матеріал підвищеної складності, плюс нові предмети. Але подібний режим роботи допоміг закласти міцну базу для навчання в університеті. Поступово усі труднощі були здолані, і ліцей я закінчила з відмінним атестатом і дипломами призера міських олімпіад. При цьому громадську діяльність я не покинула: практично жодне свято не обходилося без моєї активної участі. Найбільш пам'ятним був виступ ведучою на випускному балі і, звичайно ж... прощальний вальс, у підготовці до якого мені допомогли танцювальні навички, придбані в дитинстві, і, безумовно, блискучий партнер.

         Будучи випускницею технічного ліцею, в університет я, як і очікувалося, вступила технічний, чим немало порадувала тата, що теж закінчив колись ДПІ, нині гордо іменований ДонНТУ. Але вступила я туди тому, що цікавилася комп'ютерними технологіями і усім, що з ними пов'язане. Незважаючи на свою любов до комп'ютера і техніки, а також міцну ліцейську базу, потужний потік знань Alma Mater спочатку буквально збив мене з ніг. Були і безсонні ночі над конспектами і книгами, і сльози, і дрібні промахи. Але, пам'ятаючи ліцей, я знала, що з усім упораюся, якщо наполегливо працюватиму й упевнено йтиму до своєї мети. А метою були не просто гарні оцінки і червоний диплом - я хотіла і хочу стати хорошим фахівцем, справжнім професіоналом своєї справи. Величезну підтримку в моєму студентському житті мені надають друзі - мої улюблені одногрупники й однокурсники. Нас багато що зв'язує: підготовка до Дебюту першокурсника і зайняте на ньому друге місце, Дні факультету, поїздки на природу, відпочинок в університетських пансіонатах Святогорська й Алупки - усе це зробило наше життя яскравим, веселим, повноцінним, допомогло відчути, що бути студентом - це дійсно здорово!

         Плани на майбутнє у мене, як і у кожної людини, підрозділяються на професійні й особисті.

         Перші включають отримання диплома магістра, бажано такого ж кольору, як і наявний уже в мене диплом бакалавра, тобто, червоного. Окрім цього, сподіваюся влаштуватися на цікаву, перспективну, добре оплачувану роботу, яка приноситиме мені задоволення як моральне, так і матеріальне, допоможе всебічно реалізувати свої здібності й дозволить принести реальну користь в обраній області.

         Що стосується особистих планів, до них відноситься створення міцної, дружної, щасливої сім'ї.