ВСТУП
Вплив інноваційного чинника на виробництво сьогодні є
радикальним і комплексним.
Методологічні та практичні засади інноваційної діяльності промислових
підприємств в умовах перехідного періоду потребують детального опрацювання,
оскільки зарубіжний досвід у цій сфері не може бути адаптований в Україні без
урахування особливостей розвитку вітчизняної економіки[6].
Сьогодні інновації стають ключовим чинником розвитку для
більшості підприємств. Характерною є зростаюча кількість наукових праць, де
досліджується інноваційна діяльність. У більшості з них акцент робиться не на
ціновому механізмі конкуренції, а на інноваційних процесах, пов'язаних з
поліпшенням всього виробничо-господарського потенціалу підприємства. Ось чому
вітчизняні вчені намагаються обґрунтувати національні інноваційні пріоритети,
знайти дійові механізми залучення й ефективного використання інновацій. Однак
масштаби та рівень наукової розробки зазначених проблем залишаються
недостатніми[3].
Актуальність теми. Ринкові перетворення в економіці
України тривалий час супроводжуються економічним спадом і кризовими явищами. В
цих умовах важливе значення має розвиток інноваційної діяльності підприємств,
оскільки економічні негаразди негативно позначилися на ефективності розробок і
реалізації інноваційних проектів, що не сприяє впровадженню сучасних технологій
і техніки в промисловості, а отже, уповільнює структурну перебудову економіки в
цілому[2]. Ефективний розвиток національної економіки вирішальним чином залежить
від масштабів впровадження новітньої техніки та технологій. Підвищення
активності інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є однією з головних
передумов стабільності та сталого розвитку економіки. Але водночас суб'єкти
господарювання в умовах невизначеності стикаються з такою серйозною перешкодою
як хронічний дефіцит інвестиційних ресурсів. Вивчення світового та вітчизняного
досвіду переконливо свідчить, що вирішення проблем інвестиційного забезпечення
інноваційної діяльності підприємств полягає у першу чергу в обґрунтуванні
теоретико-методичних підходів для збільшення обсягів притоку інвестицій. В
ринковому середовищі, яке постійно змінюється, інноваційна діяльність
підприємства буде здійснюватися успішно лише за умови збільшення обсягів
ресурсів і їх ефективного використання.
Проблема активізації інноваційної діяльності промислових
підприємств з проголошенням Україною євроінтеграційного курсу набуває особливої
актуальності. Без інноваційної переорієнтації державної політики, без підвищення
інноваційної активності промислових підприємств неможливо досягти основної мети
економічного регулювання – підвищення ефективності та конкурентоспроможності
промислового виробництва[4].
Зважаючи на специфіку інвестування інновацій, в дисертаційній роботі показано, що особливості здійснення інвестиційної підтримки інноваційного розвитку підприємств обумовлюються рядом факторів (рис. 1).
Рис. 1. Фактори, які визначають особливості інвестиційної підтримки інноваційної діяльності підприємств.
Становлення економічного механізму регулювання інноваційної діяльності
промислових підприємств можливе лише за умови включення інноваційних факторів до
процесу соціально-економічного розвитку держави. Ключовим фактором, що впливає
на рівень технологічного розвитку держави і визначає швидкість розробки та
освоєння науково-технічних новинок, є пошук джерел інвестування інновацій та
запровадження ефективних механізмів їх реалізації й використання в сучасній
економічній системі України[7].
Теоретичні проблеми регулювання інноваційної діяльності у
вітчизняній науці висвітлювали такі видатні фахівці, як В. Александрова,
Л. Антонюк, Ю. Бажал, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Гусєв, С. Єрохін, С. Ілляшенко,
М. Крупка, О. Лапко, А. Махмудов, М. Мельникова, Н. Мова, В. Момот,
В. Найдьонов, Л. Нейкова, А. Поручник, Д. Стеченко, В. Хаустов, Д. Черваньов,
Н. Чухрай та ін. Основні проблеми розвитку інвестування інновацій досліджували
такі науковці, як І. Бланк, Н. Внукова, Б. Губський, Л. Колобова, І. Колот,
Т. Майорова, А. Пересада, С. Реверчук, В. Федоренко та багато ін. Однак
більшість праць вітчизняних фахівців орієнтовані на окремий аналіз поточного
стану інноваційної політики нашої держави, а світова економічна література,
зокрема праці Дж. Бейлі, Л. Гітмана, Х. Джонсона, Д. Марковіца, У. Шарпа,
орієнтовані переважно на коло питань, пов’язаних з фінансовими інвестиціями та
формуванням інвестиційного портфеля.
При всій важливості проведених досліджень окремі проблеми
залишаються ще не вивченими. Так, недостатньо опрацьованою є стратегія
регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств. Потребують
уточнення функції державного управління інноваціями. Не розроблено умов
функціонування моделі інноваційної активності промислових підприємств.
Недостатня обґрунтованість економічного механізму регулювання інноваційної
діяльності промислових підприємств зумовили актуальність теми дослідження.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є
науково-теоретичне обґрунтування шляхів вдосконалення економічного механізму
регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств.
Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:
- дослідити інвестиційні процеси;
- з’ясувати аспекти фінансування інноваційної діяльності;
- обґрунтувати теоретичні основи законодавчого регулювання інноваційної
діяльності;
- дослідити сучасний стан інноваційного розвитку в Україні;
- з ясувати особливості формування інноваційного потенціалу регіону
- виявити тенденції функціонування інноваційної діяльності промислових
підприємств;
- обґрунтувати заходи з підвищення рівня інноваційної культури на державному
рівні;
- запропонувати рекомендації з підвищення ефективності інновацій
в Донецькому регіоні
- розробити умови функціонування моделі інноваційної активності промислового
підприємств[11].
Об’єкт дослідження – процес регулювання інноваційної
діяльності промислових підприємств.
Предмет дослідження – система
організаційно-економічних відносин, що складаються в процесі формування
економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових
підприємств.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною
основою дослідження стали наукові положення сучасної економічної теорії, праці
вітчизняних та зарубіжних дослідників в галузі регулювання інноваційної
діяльності промислових підприємств, документи нормативно-правового характеру, що
регулюють правовідносини у сфері державного регулювання інноваційної діяльності.
В роботі використано такі методи дослідження, як: аналіз та синтез – для
встановлення причинно-наслідкових зв’язків при виявленні тенденцій
функціонування інноваційної діяльності промислових підприємств; абстрагування –
для виділення основних концепцій створення науково-технічних зон; статистичне
спостереження – при дослідженні факторів впливу на інноваційну активність
промислових підприємств; статистичне групування – для виділення засад
стимулювання інноваційного підприємництва; порівняння, вимірювання та
кореляційний аналіз – для встановлення співвідношення між витратами на
технологічні інновації та обсягом інноваційної продукції; формалізація – при
використанні моделі інноваційної активності промислових підприємств; історичний
метод – при дослідженні заснування та розвитку територій з пільговими
податковими, митними та інвестиційними режимами; декомпозиція – при розробці
основ економічних важелів регулювання інноваційної діяльності промислових
підприємств[8].
Практичне значення одержаних результатів полягає у
наданні конкретних пропозицій щодо підвищення ефективності інноваційної
діяльності промислових підприємств, реалізація яких можлива як на рівні окремого
регіону, так і на національному рівні. Результати проведеної роботи можуть також
бути використані для подальших теоретичних досліджень інноваційного
регіонального розвитку[10].
Використання на практиці результатів дослідження дозволить ефективніше формувати
інноваційну політику підприємства, визначати ринкову доцільність вибору та
впровадження конкретних нововведень. Практична цінність роботи полягає в
обґрунтуванні методичних рекомендацій щодо підвищення якості інноваційної
діяльності промислових підприємств і забезпечення її економічної та соціальної
ефективності. Розв'язання проблеми інноваційного розвитку може значно вплинути
на подолання негативних явищ перехідного періоду. Передумовою й важливою
складовою будь-якої інновації є інноваційний потенціал, тому необхідно знати й
розуміти теоретичні основи, закономірності процесу формування, структуру,
джерела зростання, методи оцінки й напрями ефективного використання такого
потенціалу. Вільне володіння цими питаннями дасть змогу об'єктивно оцінювати
свої можливості, розробляти нові напрями інноваційної діяльності, сформувати
ефективну стратегію інноваційного розвитку[9].
1. Закон України «Про інноваційну діяльність» №40-IV від 4 липня 2002 року. –
www.zakon1.rada.gov.ua
2. Геєц В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. – Х.: Константа,
2006.– 272 с.
3. Давідов М.В. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення інноваційного
процесу на підприємствах України // Актуальні проблеми економіки.– 2008.–
№4(81).–С. 130-134.
4. Данілов О.Д., Вдовиченко А.М. Структура інвестицій, інновацій та випуску
промислової продукції в Україні// Фінанси України. – 2008. – №5. – С. 115-123.
5. Зянько В.В. Глобалізація та інноваційний процес: їхній взаємовплив //
Економіка України.– 2006.– №2.– С.84-89.
7. Космидайло І.В. Проблеми інноваційного розвитку в Україні та шляхи їх
вирішення // Актуальні проблеми економіки.– 2007.–№2(68).–С. 20-27.
8. Куштим В. В. Ключові тенденції інноваційного розвитку реального сектору
вітчизняної економіки // Фінанси України.– 2008.–№11.–С. 117-122.
9. Ульяницька __ р О.В. Вплив інвестиційної активності на розвиток інноваційних
проектів // Актуальні проблеми економіки.– 2008.–№2(80).–С. 36-41.
10. Федулова Л.І. Інноваційна економіка.–К.: Либідь, 2006.– 480 с.
11. http://iee.org.ua