ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ЯК СКЛАДОВА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПЕРСОНАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Автор: Воробьев А.А., Захарова О.В.
Описание: В статье исследованны показатели эффективности использования персонала, разработка практических рекомендаций по повышению эффективности использования персонала промышленного предприятия.
Источник: Монография "Экономическая стратегия розвития предприятия". - с.38-44.
Донецький нлііснліьний технічний університет


Глобалізація і технологічна революція. zкі відбуваються у сучасному світі. ставлять перед Україною завдання щодо фундаментальних зрушень в економічному розвитку. Вони посилююгьоя у зв'язку із кризовими явищами, шо відбуваються в економіці. ї.і негативними тенденціями в соціально-економічній сфері. Для відродження та еі.чого розвитку національного виробництва необхідно ефективне використання якісного гру юного потенціалу. Основним показником, шо отображає ефективність використання gерсоналу промислового підприємства, с продуктивність праці. Тому актуальним с питанням визначення впливу різноманітних чинників на результати діяльності персоналу, а також розробка практичних рекомендацій і заходів щодо підвищення ефективності Його використання.
На всіх етапах господарювання розвитку продуктивності праці в нашій країні та за її межами приділялась велика увага. Теоретичні аспекти продуктивності праці знайшли свої відображення в розробках вітчизняних учених Германової O.E., Семенова A.C.. Богині Д.П.. Срьоменко В.О.. КалиниА.В., Філєва В., Павловської Н.О., Кочерги O L. Столярова Я.С.. Ільїна А.І., а також в трудах зарубіжних економістів Д. Кларка. Д. Кенлрикг, Д. Скопа Синка, Р. Аллепа, Ж. Ришара, Дж. Грейсона. К.О'Делла та інших. Проте, недостатньо досліджено проблему кількісного зв'язку продуктивності праці з факторами, що на неї впливають; потребують вивчення питання, пов'язані із визначенням ролі продуктивності праиі у підвищенні ефективності діяльності персоналу підприємств; нагальною з потреба в удосконаленні методичних підходів до прогнозування продуктивності праці з ураху ванням особливостей діяльності підприємств і організації управління персоналом на них. Все це обумовило вибір теми, мети та основних напрямів дослідження.
Метою роботи є дослідження показників ефективності використання персоналу, визначення основних проблем та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності використання персоналу на промисловому підприємстві. Об'єктом дослідження виступають процеси використання персоналу в умовах підприємства ВАТ „Авдіївський коксохімічний завод". Предметом дослідження є механізм підвищення продуктивності праці для забезпечення ефективного використання персоналу на промисловому підприємстві.
В економічній літературі існує багато думок щодо визначення показників ефективності використання персоналу на промислових підприємствах. Для розробки стратегії упразління персоналом важливе значення маг вибір критеріїв (показників) ефективності використання персоналу. Основним показником є продуктивність праці. Вона відображає ступінь ефективності процесу праці.
Існуючі методики аналізу продуктивності праці враховують вплив на її зростання лише тих факторів, які мають кількісний вираз. Комплексних техніко-економічних показників, які б адекватно характеризували їх вплив, практично немає, тому акту альна проблема їх пошу ку.
Деякі науковці досліджують вплив якісних факторів. Гак. Л.ІІІнайдман відносить до них кореляцію рангів, коефіцієнт спряженості, показник схожості [6. с.36]. С.Вишньов для визначення впливу кваліфікаційного рівня робітників на продуктивність праці використовує функцію Кобба-Ду гласа f. c.S.<-I04].
За думкою Є.Качана до показників ефективності використання персоналу підприємства, окрім продуктивності праці, належать рівень використання фонду робочого часу, дисципліна та плиннісіь персоналу, чисельність і частка (у відсотках) працівників, зайнятих ручною працею, рівень відповідності працівників вимогам виробництва та зайнятим посадім, відносна та абсолютна чисельність працівників, вивільнених з виробництва [2. с.25$|. А. Шегба пропонує розраховувати коефіцієнт використання кваліфікації [І, с.223], який показує раціональність використання кваліфікації працівників при виконанні дорученої їм роботи, який розраховується як відношення суми витрат праці на виконання робіт відповідно до кваліфікації за певний період до суми загальних витрат прані за цей період. Забезпечити на підприємстві для кожного кваліфікованого працівника можливість виконання ним роботи лише відповідної його кваліфікації практично неможливо (у такому разі К,,, = 1). але доцільно максимально приблизити значення цього коефіцієнту до 1.
Близьким за значенням до поняття продуктивності праці є поняття ефективності прані, під яким розуміють міру обсягу продукту праці (продукції, обороту, послуг) з урахуванням якості праці на одиницю працезатрат [3, с. 130]. За умов важливості показника ефективності праці на сьогодні не існує методики її розрахунку. Для визначення загального показника ефективності праці можна викорисп^ваги формулу:
Е=O/Ч*К.
де О - обсяг праці в одиницю часу ;
Ч - чисельність працівників:
К - показник якості праці.
Але формула (1) не відображає економію праці. Тому поряд із загальним показником ефективності праці можуть використовуватися його індивідуальні показники: частка зміни обсягу' праці за рахунок зміни продуктивності праці: якість праці; кваліфікація працівників: витрати живої праці на отриманий прибуток; економія живої праці: економія коштів на заробітну плату: раціональне використання робочого часу. В свою чергу загальний показник ефективності праці може розглядатися як один з показників ефективності підприємства.
Підвищення продуктивності має стратегічну і найближчі цілі. Стратегічна ціль полягає в підвищенні життєвого рівня населення. Зростання проду ктивності в країнах, що переходили до ринкової економіки, забезпечило підвищення до 40-90% життєвого рівня. Найближчі цілі передбачають підвищення ефективності діяльності підприємств та реальне зростання особистих доходів працівників. Оскільки зростання їх рівнів обмежене колом чинників, постає питання про визначення оптимального співвідношення зростання продуктивності та оплати праці в сучасних умовах і його регулювання.
За співвідношенням темпів приросту оплати праці робітників галузей сфери матеріального виробництва і суспільної продуктивності праці визначається частки додаткового продукту, отриманого в результаті зростання продуктивності праці: що спрямовуються на підвищення оплати праці працівників виробничої сфери та на інші заходи. Такий розподіл може бути здійснений лише за умов випереджального зростання суспільної продуктивності праці у порівнянні із зростанням оплати праці працівників сфери матеріального виробництва [4, с.о4|. На думку Д.Богині та В.Андрієнка оптимальне співвідношення темпів зростання заробітної плати та продуктивності праці складає О.о {?. е. 104] Це означає, то на кожний зростання продуктивності суспільної праці середня заробітна плата повинна зростати на 0,6%.
Планування продуктивності праці є основою розробки заходів з ефективного використання персоналу підприємства. Воно включає такі етапи: виявлення резервів підвищення виробітку е наступному періоді за результатами проведеного аналізу рівня й динаміки продуктивності праці у попередньому періоді; визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді: розробку плану заходів з використання виявлених резервів: визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.
Дослідження можливостей підвищення ефективності використання персоналу ВАТ "Авдіїеський коксохімічний завод" проведене на основі визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді. При розробці рекомендацій щодо підвищення продуктивності праці враховано таке: регламентація технологічного процесу цеху сіркоочищення, шо спричиняє неможливість встановлення залежності збільшення випуску продукції чи зменшення витрат часу від зусиль робітників (випуск продукції обмежено виробничою потужністю машин, а час - паспортними даними обладнання чи заздалегідь встановленими режимами його роботи); мотивація робітників концентрується на зростанні продуктивності праці з метою підвищення заробітної плати лише тоді, коли співвідношення динаміки заробітної плати і цін стабільне, і рівень заробітної плати достатньо високий.
Для визначення можливостей підвищення ефективності використання персоналу підприємства проаналізовано темпи зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати. Співставлення цих показників дозволяє судити про неефективність використання фонду оплати праці, оскільки визначені коефіцієнти випереджального зростання продуктивності (Кв.зр.) у порівнянні із заробітною платою у 2006. 2007 та 2008 рр. дорівнювали відповідно 0,843; 0.895 та 0.878. шо свідчить про відставання темпів зростання продуктивності праці від темпів зростання середньої заробітної плати. Нормальним ввзжається. коли коефіцієнт випереджального зростання продуктивності праці становить і,12-1.15.
Необхідно визначити, якими мають бути рівні показників продуктивності праці і витрат на оплату праці, щоб коефіцієнт випереджального зростання продуктивності праці прийняв значення 1, для чого розраховується обсяг товарної продукції, випуск якої за незмінної чисельності персоналу дозволить коефіцієнту випереджального зростання продуктивності праці досягти 1. Розраховані коефіцієнти фактичного (Кф.в.) та планового (Кпд.в.) використання виробничої потужності, які значно менші за одиницю (відповідно 0.837 та 0.94), свідчать, що ситуація, за якої досягається рівність темпів зростання продуктивності й оплати праці можлива в умовах наявної виробничої потужності, і резерви зростання продуктивності праці в умовах цеху сіркоочищення існують. Аналогічні розрахунки проводяться для умов, коли коефіцієнт випереджального зростання продуктивності праці дорівнюватиме 1.12 з ураху ванням впливу цінового фактору на обсяг товарної продукції (індекс зростання цін приймається на рівні середньої величини зростання нін за останні три роки). Динаміку змін фактичних показник!» темпів зростання заробітної плати і продуктивності праці та показників, що плануються при Кв ір І і Кв.зр.-1,12 наведено на рис. І.
За умов виконання показники планового періоду 1 у порівнянні з 2007 р. середня заробітна плата не зміниться, оскільки її темпи зростання прийнято за основу для зростання продуктивності прані. Якщо відбудеться виконання показників планового періоду 2. то середня заробітна плата у порівнянні з плановим періодом 2 ?росте на 102,6 три. 2005 2006 2007 плановий плановий період і період2
— темп рост> продуктивності праці ¦В-— гечп рост\ середньої заробітної плати
Рис І. Темпи росту проду ктивності праці та середньої заробітної плати
Коефіцієнт Кв.зр.=1,12 приймається за основу для розрахунку зміни собівартості продукції за рахунок відносного скорочення витрат на заробітну плату проти попереднього рівня. Ця зміна розраховується за формулою:
С і ' (2)
ЛСС = |-І— І-Дзп
V ¦ V і
де Дзп - питома вага зарплати з нара.х\ваннями в собівартості продукції,
°/0.
Забезпечення випереджальних темпів зростання продуктивності праці по відношенню до темпів зростання заробітної плати приводить до зменшення собівартості товарної продукції на -0.108е».
Оскільки значний вп.тив на продуктивність праці в умовах високої автоматизації цеху мають сопіального-екоиомічні фактори, а саме освітній і професійно-кваліфікаційний рівень працівників, удосконалення системи матеріального і нематеріального заохочення, то в якості основних факторів впливу на продуктивність праці (>). окрім коефіцієнту ефективної роботи обладнання (х,). визначається і квал:фікаціч робітників (х:). Лінійне рівняння регресії має вигляд: \ -а, \\ -і;.хл. Система нормальних рівнянь лля умов підприємства буде такою : 4а„ + 3,715а, + І8,2яг -6135,03 3,715а, + 3,4509а, +16,905а, = 5699,20.
[18.2а„ +16,905а, + 82,9аг = 27932 Розв'язання системи нормальних рівнянь дає такі коефіцієнти регресії:
у = -1280,6+ 1437,19Х| + 325,18х2. Розраховані коефіцієнта регресії а, = 1437,19 та а2 = 325,18 свідчать про те, шо підвищення на 1% коефіцієнта ефективної роботи обладнання (через зменшення, наприклад, загального часу перебування в поточно-попереджувальному ремонті) сприяє зростанню продуктивності прані на 1437,19 тис. гри., і шо підвищення середнього тарифного розряду на І розряд можна очікувати зростання продуктивності праці на 325,18 тис. грн.
Матеріально-технологічний фактор має найвагоміше значення у підвищенні продуктивності праці, про що свідчить і виведене рівняння множинної регресії. Для забезпечення випереджальних темпів зростання продуктивності праці у порівнянні із заробітною платою необхідно досягти значного підвищення випуску товарної продукції (на 117%). Такий приріст може бути здійснений в умовах існуючої виробничої потужності, але через великий фізичний і моральний знос обладнання (80%) стає практично неймовірним через значні витрати часу на планозо-попереджувальні. позапланові ремонти. Заміна обладнання дозволить зменшити енергетичні витрати на технічні і технологічні цілі, що входять до собівартості продукції, на 6,2 %.
Соціально-економічний фактор полягає в тому, що заробітна плата диференціюється залежно від кваліфікації робітників і складності виконуваної ними роботи. Робітник з більш високою кваліфікацією створює більше матеріальних цінностей. Складна праця є помноженим продуктом простої праці, оскільки в одиницю часу вона створює більше продукції. Оволодіння професією й кваліфікацією пов'язане з певними особистими витратами, які підлягають відшкодуванню у вигляді більш високої оплати. Диференціація заробітної плати в залежності від кваліфікації робітників створює матеріальну зацікавленість в її підвищенні. Стимулюючим чинником стає зростання рівня винагороди при здобутті більш високого розряду.
Важливість стимулюючого ефекту заробітної плати обумовлює потребу в розробці рекомендацій з удосконалення її організації. Пропонується при визначенні розміру фонду оплати праці застосовувати показник ефективності внробншггва. скоригованнй на співвідношення індексів продуктивності праці та фонду оплати праці. Коригуючий коефіцієнт розраховується як коефіцієнт співвідношення індексів годинної продуктивності праці та годинної заробітної плати:
Кс = Іпі: Ігз='тп : !фоП' (4)
де 1ГП. !п - відповідно індекси зростання (зниження) годинної проду ктивності праці та годинної заробітної плати.
'тії- 'фон -відповідно індекси зростання (зниження) обсягу товарної про іукції та фонду оплати праці у звітному періоді порівняно з базовим;
Коефіцієнт Кс показує, наскільки темп зростання годинної продуктивності праці виший або нижчий від темпу зростання годинної заробітної плати. Він визначатиме граничну величину, на яку може бути підвищений або знижений індекс фонду оплати праці під час коригування його фактичної величини.
Проведені розрахунки за наведеною методикою для планованого періоду для ситуації Кв.зр.=1,12 встановлюють, що зростання розміру фонду оплати прані у порівнянні з базовим періодом (Кв.зр.=І) складає 28,7рази.
І аким чииом, запропоновано механізм регулювання розміру фонду оплати праці через показник оцінки ефективності виробництва, скоригований на відповідне співвідношення індексів продуктивності праці і фонду оплати праці.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Економіка підприємства: Навчальний посібник / За ред. A.B. Шегди. -К.: Знання, 2005.-431с.
2. Качан Є.П., Шушпанов ДГ". Управління трудовими ресурсами: Навчальний посібник - К.: Видавничий Дім „Юридична книга". 2005. - 358с.
3. Владимирова Л.П. Экономика труда: Учебн. пособие. - М.: Изд. Дом «Дашков и К°», 2002. - 300с.
4. Проскурякоз В.М., Лупанов К.Ю. Производительность и оплата труда: факторы роста и соотношения. - М.: Экономика, 1986. - 112с.
5. Богиня Д.П., Андриенко В.Ф, Бабич В.П. Производительность труда: факторы и резервы роста. - К.: Издательство «Наукова думка», 1983. - 232с.
6. Борщевский И.И., Трухов В.А. Производительность труда: методы анализа и прогнозирования. - Мн.: Наука и техника, 1988. - 141с.
7. Вишнев С.М. Экономические параметры. - М.: Экономика. — 223с.