АКТИВІЗАЦІЯ РОЛІ ДЕРЖАВИ В ІНІЮВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ПРОЦЕССІ
Авторы: Воробьев А.А., Шаталова Е.В.
Описание: В статье аргументируется необходимости активизации роли государства в инвестиционно-инновационном процессе, определены мероприятия государственной поддержки в данной области.
Источник: Матеріали ІІІ міжнародної науково-теоретичної конференції молодих учених і студентів "Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери"", Донецьк, 7-8 червня 2006 р. - В 2-х томах. - Т.1. - Донецьк: Донецький національний технічний університет, 2006. - С.114-117.
Донецький національний технічний університет


Економічний розвиток держави значною мірою визначається ефективністю його інноваційно-інвестиційних процесів. На сучасному етапі розвитку і реформування економіки України однією з актуальних задач є активізація інноваціонно-інвестиційної діяльності і розробка механізму, що відповідає вимогам подолання кризи і оздоровлення національної економіки. Це є головною складовою економічних умов, реалізація яких здатна забезпечити реальні зміни в структурі економіки країни, перехід на якісно новий рівень індустріального розвитку, підвищення якості вітчизняної продукції та її конкурентоспроможності на світовому ринку.
Сьогодні специфіка ринкових умов господарювання вимагає неминучого переходу до інноваційного шляху розвитку і вважається для підприємств найпрогресивнішим та найперспективнішим. Інноваційний розвиток підприємства визначається як процес господарювання, що спирається на безупинний пошук і використання нових способів і сфер реалізації свого потенціалу у мінливих умовах зовнішнього середовища. Особливостями цього напрямку є орієнтація на передові досягнення науки та техніки, постійні зміни запитів споживачів, а також охоплення вибіркових сегментів та ніш ринку, превалювання частки працівників інтелектуальної праці у виробництві та використання ситуаційного підходу до управління виробництвом. Але для забезпечення реалізації цього процесу необхідне створення відповідних умов, методів фінансування і стимулювання інноваційної діяльності підприємств України, що робить участь держави в управлінні інноваціонно-інвестиційною діяльністю безперечною.
Протягом тривалого часу основним джерелом фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні були власні засоби підприємств. Проте величина власних засобів підприємства була незначною, і часто недостатньою для здійснення інвестиційних процесів. Практично нідсутнє зараз довгострокове банківське кредитування підприємств, що освоюють інвестиції в основний капітал. Не виправдалися і очікування щодо іалучення фінансових коштів для здійснення інвестиційної діяльності за допомогою фондового ринку. Діяльність створеної Української фондової (ііржі обмежена і неефективна, ринок цінних паперів обслуговує тільки окремі потреби держави.
Заходи законодавчого характеру, направлені на залучення іноземного капіталу теж не дали очікуваного ефекту і істотних результатів досягнуто не було: фактичні об'єми іноземних інвестицій були не значні. Основна частка приватних іноземних інвестицій прямувала в сферу торгівлі, будучи, по суті, не іноземними інвестиціями до України, а інвестиціями зарубіжних фірм у власне виробництво за допомогою проникнення на Український ринок. Інвестування подібного роду є загальноприйнятою практикою, але не робить позитивного впливу на національне виробництво та не сприяє економічному зростанню держави.
Таким чином, промислові підприємства України випробовують гостру необхідність в залученні додаткових джерел фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності. Таким джерелом можна назвати бюджетні засоби держави. Сьогодні значно зменшена роль держави у фінансовому забезпеченні інвестиційних процесів на підприємстві. Проте, протягом останніх років частка державного фінансування освоєння інвестицій стабільно зростає, і відновлення державного фінансування інвестиційної діяльності стає важливою передумовою забезпечення економічного зростання і основним пріоритетом бюджетної політики.
Недосконалість загального задуму реформ прийнятого Україною до здійснення механізму реформування інвестиційної сфери та порушення на практиці закладених в нього принципів привели до ослаблення інвестиційного процесу, що і приводить до необхідності активізації державного регулювання у цій сфері.
Сьогодні, для досягнення реального притока інвестицій в промисловість, необхідна взаємозв'язана, добре керована державою система, здатна зробити інвестиційну сферу вигідною, привабливою і мінімально ризикованою для довгострокового вкладення капіталів. Створення такої системи зробить необхідним облік взаємних інтересів учасників інвестиційного процесу, поєднання і взаємодії таких сегментів економіки як фондового ринку, системи оподаткування і бухгалтерського обліку, ринку нерухомості та регулювання гарантій. Тільки таким чином можна створити умови для організації довгострокового фінансування і кредитування інвестицій промисловості.
Кожне підприємство, що стає на інноваційних шлях розвитку, повинне функціонувати згідно ряду принципів, але спочатку необхідно створити дієву інноваційну структуру і подолати існуючу інертність вітчизняних господарюючих суб'єктів, необхідно переглянути існуючі малоефективні підходи до управління інноваційною сферою і форми дії держави, щоб інноваційна політика, що проводиться, реально сприяла підтримці високого науково-технічного потенціалу вітчизняного виробника, а також розвитку і морчості і новаторства, і, також стимулювала пошук оптимальної організації і самоорганізації інноваційної сфери.
Успішний досвід господарювання інших показує, що найдоцільнішим є ішкористовування комбінованого підходу до рішення питань регулювання інноваційної діяльності. Держава повинна забезпечити послідовну підтримку розвитку науки і технологій в пріоритетних напрямах та створити сприятливі умови для здійснення різних інноваційних змін за допомогою формування стимулюючого інвестиційного і інституційного середовища. При цьому державна дія на інноваційний процес повинна виражатися не тільки у ішведенні дефіцитних бюджетних засобів, скільки в стимулюванні активності всіх учасників цього процесу. Проте реальне підвищення інноваційно-інвестиційної активності господарюючих суб'єктів на Україні можливо тільки за умов успішного рішення цілого ряду проблем.