Мій середній бал за час навчання в університеті склав 4,7. Вільно володію російською та українською мовами. В обсязі, достатньому для читання та листування, володію англійскою мовою. Маю досвід роботи з персональним комп'ютером з програмними пакетами MicrosoftWord, MicrosoftExel, HTML, AutoCad. Особисті якості: пунктуальність, відповідальність, комунікативність, цілеспрямованість.
Я, Груєнко Вікторія Вікторівна, народилася теплим літнім днем 9 червня 1988 р. у невеликому шахтарському місті Димитрові. Мій тато — Груєнко Віктор Вікторович, 1963 року народження, працює гірничим майстром на шахті «Центральна». Моя мама — Груєнко Тетяна Олексіївна, 1966 року народження, лаборант.
Дитинство моє проходило, за словами мами, зовсім не спокійно. Я полюбляла бігати, кататися на велосипеді. Найяскравіші спогади пов'язані з розбитими колінами та синцями, тому що була дуже рухливою і допитливою дитиною. Моїм вихованням займались батьки. Чимало зусиль було прикладено також з боку бабусь. Вони привчали мене до самостійності, відповідальності, порядності, працьовитості.
У 1992 році пішла в дитячий садок «Теремок», а через рік почала займатися спортивними танцями у колективі «Свій стиль», з яким впродовж 6 років виступала на концертах та приймала участь у змаганнях.
1 вересня 1995 року, я з великим букетом квітів, двома білими бантами у синій сукні та з портфелем у руках йду до першого класу загальноосвітньої школи № 17 м. Димитрова. Все було нове й цікаве для мене. Навчатись було легко, всі роки я отримувала похвальні листи та грамоти. Улюбленими предметами були математика, історія, література, у чому заслуга моїх вчителів. Але шкільні роки це не тільки навчання, але ще й такі довгоочікувані літні канікули! В цей, найулюбленіший мною літній час, я гуляла з друзями, їздила до бабусі, ну і, звісно ж, на море та в піонерські табори.
У 2003 році, здавши з успіхом дуже страшні, як тоді здавалось, перші в своєму житті іспити, я перейшла до 10 класу. З 2004 року школа отримала статус ліцею і ми були першими його випускниками. Десять років пролетіли непомітно й прийшов час переходити на новий ступінь свого життя. Попереду було найважче — вибір професії та вищого навчального закладу, необхідно було вирішувати свою подальшу долю.
У 2005 році я стала студенткою Донецького національного технічного університету. З великого різноманіття я обрала спеціальність — безпека трудової діяльності, оскільки вона є вельми актуальною в нашому регіоні, пов'язана з життям людей та їх безпекою. Перший курс для мене був нелегким. Я, мабуть як і більшість студентів, плуталася в корпусах, накопичувала борги з навчання, які дуже швидко приходилось здавати перед сесією. Але незабаром звикла до нового ритму життя й навіть не помітила як пролетіли 4 роки!
Роки, проведені у стінах університету, подарували безліч вражень: з'явились нові друзі, розваги і, звичайно ж, знання! Запам'ятається назавжди життя в гуртожитку, яке навчило самостійності й відповідальності та подарувало яскраві миті, які завжди згадуватимуться з усмішкою! У мене обов'язково залишиться багато позитивних емоцій, пов'язаних зі студентським життям.
У 2009 році отримала диплом бакалавра. Вирішила на цьому не зупинятися і вступила до магістратури. Зараз займаюся своєю магістерською роботою на тему «Дослідження стану і розробка заходів щодо поліпшення провітрювання шахти «Центральна» на період доопрацювання запасів». У цьому мені допомагає професор кафедри «Охорони праці і аерології», кандидат технічних наук — Стукало Віталій Антонович.
В першу чергу — написати і вдало захистити диплом, здобути другу вищу освіту. Було б добре знайти своє місце в житті, отримати роботу, яка приноситиме задоволення і стабільний прибуток. У подальші мої плани входить створення здорової і щасливої сім'ї, помандрувати світом. Я буду прикладати багато зусиль, щоб втілити мрії в реальність!