Етимологія та походження українських прізвищ

       Імовірно, не всі знають, що українське прізвище одне з найстаріших в Європі. Окрім старовини воно ще має найрозгалуженішу серед індоєвропейців морфологію формування.

       Українські і білоруські прізвища у багатьох випадках так і зберегли форму прізвиськ, які з індивідуальних стали родинними. Незрідка вони виглядають як іменники однини в називному відмінку.

       Суфікси українських прізвищ. Одним з найпоширеніших суфіксів в українських прізвищах є суфікс "–енко" в значенні "Чийсь син".. це одні з найпоширеніших прізвищ. Також серед українських прізвищ часто зустрічаються суфікси: "–ейко","–очко", "–ко", Трохи рідше уживаються суфікси "–овський", "–евський" та "–євський". Інколи серед українських прізвищ можна зустріти старослов'янський суфікс "–ич":. Досить частий серед українських прізвищ зустрічаються суфікси "–ик" і "–ник". Суфікси "–ук", "–юк", "–чук" в українських прізвищах мають значення "Чиясь прислуга", Серед українських прізвищ зустрічаються і інші суфікси, наприклад "–ак", "–ець", "–ло", "–но" і так далі, які також беруть участь в утворенні українських прізвищ.

       Як же з'явилися українські прізвища? На думку вчених–антропонімістів, українські прізвища можна розділити на наступні основні групи:

       1. Прізвища, утворені від канонічних і різних народних форм хрестильних християнських імен.

       2. Прізвища, що зберегли в своїй основі імена мирські.

       3. Прізвища, утворені від професійних прізвиськ предків, розповідають, хто з них чим займався.

       4. Прізвища, утворені від назви місцевості, звідки родом був один з предків (основою таких прізвищ ставали різні географічні назви – міст, сіл, станиць, річок, озер і так далі): Деякі прізвища пішли від назви місцевості, де проживав їх першоносій. Частина прізвищ сходить до назв різних етнічних груп, розселених на певних територіях Причиною виникнення таких прізвищ була, очевидно, міграція людей з однієї етнічної території на іншу. Велика частина княжих (а потім і боярських) прізвищ вказувала на ті землі, які їм належали, або цілком на місцевість, звідки вони був родом. Відомі семінарські прізвища, найбільшу кількість яких складали «географічні» прізвища.

       5. Цікава група прізвищ – ті, що належали православному духівництву.

       Наприклад, етимологія прізвища Волошин пояснюється кількома шляхами:

       1.У північних російських говорах (Архангельська губернія) існував зменшувальний варіант імені Володимир – Волоша. Відповідно, прізвисько синів таких Волош стало прізвищем Волошин.

       2.У Московії до XVII сторіччя,а в Україні до XIX Волошин означало «людина з Валахії». Цікавим є походження слова «Валахія». Згідно з етимологічним словником Фасмера, найближча етимологія слова «волох» – стара назва романських народів. Українське «волох» значить – румун. З давнє–німецької walah значить «чужоземець, кельт, представник романських народів». Це слово має спільний корінь з назвою Британського Уельсу (Wales). До речі, традиційний початок німецьких казок звучить як "Hinten Karpatai hinten Walachai", що означає наше «За тридев’ять земель у тридесятому королівстві», а дослівно "За Карпатами, за Валахією". Отже, це Україна та Румунія.

       3.В історії згадується плем’я волотів. Люди цього племені були сильними та агресивними, брали участь у багатьох битвах. Опис цього племені дає Гельмольд, який жив у XII ст. на землі вагрів [Гельмольд, 1963, с. 37, 38, 248]. Українською велет, велетень, а російською та білоруською волот – це велетень, богатир. Існують гідроніми Волотва, Влатва(Чехія), Волохів, топонім Волинь, онім волиняни. Таким чином, Волоську землю можна трактувати як землю, яку населяють волоти.

       Отже, прізвище Волошина тим чи іншим чином пов’язане з географією розселення етнічної групи слов’янських народів.
Багато українських прізвищ походять від назв місцевості: річок, сіл, міст, гір тощо.