Поклонська А. Ю.

Источник: Сучасні екологічно безпечні та енергозберігаючі технології в природокористуванні – 2011 / Матеріали Міжнародної науково – практичної конференції молодих вчених і студентів. – Київ, КНУБіА – 2009.

Взаємовідносини в системі «природа – людство» на різних етапах характеризувалися появленням різних екологічних проблем. Науково-технічний прогрес досяг таких розмірів, що у ХХ столітті його вплив на навколишній світ став більш пагубним, ніж прогресивним. Природа майже вичерпала свої ресурси, які здатні нейтралізувати швидкість негативного впливу. З іншого боку, для реалізації технічного прогресу вкрай необхідні природні ресурси. Якщо корисні копалини, як богатство надр, відносяться до невідновлюваних, то грунти можна класифікувати, як відносно відновлювані ресурси, які є найкоштовнішим і дефіцитним серед усіх. Так сантиметровий шар родючого грунту утворюється протягом сторіч, а його руйнація може відбутися за кілька років і навіть днів.

За думкою відомого американського професора Б. Коммонера, нічого не дається дарма і за все потрібно платити. Накопичені екологічні проблеми є результатом розвитку цивілізації. На сучасному постіндустральному рівні вони загострюються і торкаються всього людства, тому повинні вирішуватись на всіх рівнях, починаючи, в першу чергу, з локального.

Згідно концептуальним підходам сталого розвитку людства, для оцінки якості життя людей і стану довкілля використовуються різні показники – індикатори. Серед показників екологічних індикаторів контролюються обсяги побутових відходів, радіоактивних, хімічних і небезпечних, промислових, у тому числі і тих, що утилізуються. Найчастіше вони розраховуються на одного мешканця і є основою для коригування пріоритетів і завдань сталого розвитку. Також можливе введення додаткових показників на регіональному (обласному) рівні. Наприклад, у Донецькій області контролюються обсяги щорічно ліквідованих стихійних звалищ серед загальної їх кількості і рівень забезпечення населених пунктів сміттєзбиральною технікою.

Поводження з відходами різного походження в Україні стоїть серед числа найголовніших проблем. Обсяги накопичених промислових і твердих побутових відходів (ТПВ) в Україні досягли 35 млрд. м³. Більше 10% з них небезпечні. Щорічно кількість відходів збільшується на 270 млн.т.

Донецька область відноситься до найбільш техногенно потужних регіонів держави. Наявність підприємств хімічної, коксохімічної, машинобудівної промисловості, чорної та кольорової металургії призвела до значних обсягів утворення (4 млрд. т) і накопичення відходів, які займають більше 2% території області. Відносно загальноукраїнських обсягів в Донецькій області утворюється 20-30% відходів.

За статистичними даними всього в області на початок 2009 року в місцях організованого складування та на територіях підприємств накопичено більше 6,5 млн. т відходів 1-3 класів небезпеки. Але фактично їх більше, бо статзвітність не враховує відходів 4 класу небезпеки, відходів, складованих сумісно на об`єктах, що виведені з експлуатації, відходів тих підприємств, що раніше накопичили токсичні відходи, а тепер не подають щорічних звітів у зв’язку з припиненням виробництва [1].

Реальне становище з ТПВ на сьогодні ще гірше. У Донецькій області близько 400 млн. м³ побутових відходів (8% від загальноукраїнських), які складуються на 82 звалищах загальною площею 230 га і більшість з яких досягли 100%-вого заповнення. Слід відмітити, що щорічно в області з’являються 700-900 несанкціонованих («диких») смітників, що «кочують» з одного місця столиці Донеччини на інше.

Так, у Донецьку, наприклад, діють три полігони: «Чулковський», «Ларинський» і «Петровський». За своїми характеристиками вони не відповідають сучасним санітарно-екологічним вимогам, а їхні потужності майже вичерпані [9].

Проблема міста ускладнюється тим, що населення, особливо приватного сектору, у зв’зку з низьким рівнем свідомості, з одного боку, і неефективною роботою сміттєзбирачів, з іншого, утворює до 200-300 смітників, що займають площу родючих земель до 15 га.

В роботі представлені результати дослідження стану Петровського полігону, як потужного осередка забруднення всіх складових природного середовища – атмосфери, гідросфери, ґрунтів. Будь-який полігон виступає своєрідним «біохімічним реактором», оскільки в товщі ущільнених шарів ТПВ відбувається утворення значних кількостей токсичних фільтратів і газів, деякі з них відносяться до вибухонебезпечних. Крім цього, наявність умов для розвитку хвороботворних мікроорганізмів стають причинами інфекційних хвороб, а залишки харчових компонентів привертають до себе небажану увагу безпритульних собак, кішок, які можуть стати джерелом спалаху сказу [8].

На даному полігоні на глибині 1,5-2,5 м утворюється рідина сіро-чорного кольору з показником по БПК5 500-5000 мг/дм³. Фільтрат, досить отруйна рідина, що безперервно витікає з товщі відходів.

Біологічне розкладання органічної частини ТПВ супроводжується утворенням води, кількість котрої збільшується за рахунок атмосферних опадів і забруднюючих речовин органічного і неорганічного походження (нітрити, нітрати, ціаніди, As, Pb, Cd, Hg, Zn). Вся вода під дією гравітації проходить крізь шар відходів, насичується хімічно небезпечними речовинами, підвищуючи токсичність фільтрату. В даному разі вона настільки висока, що навіть при його розведенні в 100 разів, ситуація не зміниться! Всі полігони міста Донецька слід відносити до категорії звалищ, оскільки на них не передбачені системи збору і очищення фільтрату, що й відрізняє санітарно-екологічний полігон від звалищ та смітників.

Нижче наведена формула для розрахунка кількості фільтрату (Уф), що може утворитися в робочому тілі Петровського полігону:

де Р – сума річних атмосферних опадів даного регіону (Р=500 мм/рік*м²);
І – їхня випаровуваності (І=200 мм/рік*м²);
W - поглинання води робочим тілом полігону (W=100 мм/рік*м²);
S – площа полігону (S=35000 м²)

Таким чином, кількість фільтрату становить 2000 м³/га.

Якщо взяти до уваги той факт, що Донецька область характеризується найвищою еродованістю грунтового покрову, то надходження такого фільтрату до грунтових і поверхневих вод стає чинником у прискоренні щвидкості цих процесів. Крім того, токсичність компонентів фільтрату погіршує показники якості води, продуктів харчування і, в кінцевому результаті, здоров’я населення.

Список літератури

1. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Донецькій області у 2008 році, Донецьк, 2009. – 116с.

2. Учебное пособие «Утилизация и рекуперация отходов» (для студентов специальности 7.07081 «Экология и охрана окружающей среды») / Краснянский М.Е., Донецк: ООО «Лебедь» – 122 с.

3. Гонопольский А.М. и др. Твердые бытовые отходы как энергетическое топливо. Инженерная защита окружающей среды. – М.: МГУИЭ, 2002 – 244 с.