Джерело: Мовна культура фахівця у контексті сучасності / Збірник матеріалів ІІІ Міжвузівської студентської науково-практичної конференції. – Донецьк: ДонНТУ, 2010. – с. 92-93
В Україні існує тисячі назв сіл, річок, гір, які мають свою унікальну історію, походження. Важлививе історичне значення в цьому розмаїтті має походження назв найбільших річок, на березі яких і формувалася наша нація. Серед них можна виділіти Дніпро, Південний Буг, Псел, Дністер, Сіверський Донець, Десна, Горинь та ін. Деякі назви остаточно не з’ясовані, але завжди є цікаві та обгрунтовані гіпотези.
Спочатку звернімо увагу на назві легендарного Дніпра. Дніпро - головна річка України… Найдавніша з писемних назв Борисфен (Бористен) згадується Геродотом (V ст. до н. е.). Ця назва загальноприйнята з іранського (авестійського) «широке місце». Про походження сучасної назви Дніпро існує кілька гіпотез. Одні її виводять від скіфсько-балканського «Ріка-задня» в розумінні «дальня ріка» при тлумаченні назви Дністра як «ближня ріка» (по відношенню до р. Істр, нині Дунай). Існує інше міркування, за яким гадають, що фракійці, за скіфською традицією, назви Дніпро і Дністер позначали односкладовим словом «ріка», але з додатком природних орієнтирів по Істру стосовно Дністра і по Ібру (в басейні Тетерева) — стосовно Дніпра… Згодом дослов’янський гідронім трансформувався на слов’янський Дьнепрь. Вірогідніше тлумачення, підтримуване більшістю вчених, за яким назви всіх великих річок Північного Причорномор'я, в тому числі й Дніпро, мають переважно індоєвропейське (індійсько-іранське) походження. Середню течію Дніпра, на відміну від царських скіфів, котрі жили в пониззі ріки, отже і її назву, відому як «водна глибочінь», освоїли скіфи-землероби. Ця ж назва у формі Данапер в IV ст. н. е. згадується в Анонімному периклі (посібнику для мореплавців).
Друга за довжиною ріка – це Південний Буг. Єдиної загальної етимології назви Південний Буг немає. Деякі вчені вважають, що найвірогіднішою є назва, яку виводять з германського «потік, ручай». Напевне, така етимологія найбільш вдала, якщо брати за основу «потік». Більшість учених стоїть на тому, що обидві річки — Південний Буг і Західний Буг, які починаються на Поділлі недалеко одна від одної і потім розтікаються в різних напрямках, мають спільне походження назв. Сформувавшись в одному місці, назва була перенесена в інше, ймовірніше, з півночі на південь.
Псел — ріка, ліва притока Дніпра. Давня українська назва — Псло. У літописі вперше згадується 1111 року. Походження назви остаточно не з'ясовано. Одні вважають, що вона походить від давньогрецького пселос «темний», але це не підтверджується історичними даними. Інші пов'язують її з назвами кавказьких рік Пса, Псе, Супса, де кабардинське псо «вода, річка», черкеське пса «вода». Більшість дослідників сходиться на тому, що назва виникла від давньослов’янського піс, пьс, пес «луки, вологе місце».
Сіверський Донець — права притока Дону. Назва Донець утворилася на слов’янському ґрунті від іранського «вода», аланського «текуча вода, ріка», скіфського don у тому ж значенні. Назва Донець — похідна від Дон, утворена за допомогою демінутивного суф. -ець. Дослівно: «Маленький Дон».
Десна — ліва притока Дніпра. Походження назви не встановлено. Існує кілька гіпотез. Акад. О.О. Шахматов вважав її походження зі слов’янського слова десьнь «правий». Він гадав, що слов'яни повністю жили в гирлі Дунаю, звідки рухалися на північ — на Волинь і Середнє Подніпров'я. Одна з найбільших приток Дніпра виявлялася праворуч їхнього руху і вони, мовляв, назвали її Десною («Правою»). Є гіпотеза, за якою Десна свою назву одержала від балтів, для яких, у їх русі на схід, вона тривалий час була «правою або південною» рікою. Найбільш сприйнятною вважаємо гіпотезу, за якою гідронім Десна виводять з індоєвропейського «яскраво блищати, світити».
Горинь (Горина) — річка, права притока Прип'яті. Щодо походження назви існує кілька гіпотез. Одні виводять її з готського або іллірійського «джерело». Деякі вчені дотримуються думки, що вона утворилася від давньоруського горина в розумінні «гірська місцевість». І справді, в далекому минулому ріка звалася Горина. Сучасна назва відома з 1450 року, коли вона згадується в одній з українських грамот.
Отже, пам’ять нашого народу, наша історія, яку протягом багатьох віків зберегли назви річок, промовляє до нас такими прозорими назвами. Треба тільки навчитися їх читати.