Источник: Матеріали регіональної студентської науково-філософської конференції “Філософія людини: духовність, культура, раціональність”. - Донецьк: ДонНТУ, 2008. - 200 с., с. 76 — 79.
Починаючи з 60-х років минулого століття, із широкого поширення такої науки як кібернетика та поняття «штучного інтелекту», багатьох людей розбурхують питання: чи зможе машина повністю замінити людину? чи існують межі розвитку для машинних пристроїв? Питання щодо сутності людської свідомості та її відносини до функціонування кібернетичних пристроїв уже десятки років не втрачають актуальність. Термін «інтелект» у сучасній філософії трактується як вища пізнавальна здатність мислення, що відрізняється творчим, активним характером від пасивно почуттєвих форм пізнання. Уперше даний термін у вітчизняній філософській традиції використав M.В.Гоголь, позначаючи їм здатності людини до пізнання, збагнення чого-небудь.
Над розробкою систем ШІ сьогодні працюють безліч лабораторій всесвітньо відомих компаній (Sony, Google). Але не всі думають, що створення ШІ можливо, на їхню думку створенню ШІ заважає велика проблема у вигляді людської свідомості, яку не тільки не можна відтворити в машинному виді, вона навіть практично не вивчена в людині. Насьогодні роботи, присвячені штучному інтелекту, ведуться за трьома основними напрямками:
- відтворення творчих здатностей людини;
- застосування діалогових форм «спілкування» людини з комп'ютерними системами (наприклад, з метою перекладу формалізованих текстів на природні мови);
- створення робототехніки, найважливішим елементом якої є «штучний інтелект».
Для більш повного розуміння розглядаємого нами питання визначимося в поняттях, що таке кібернетика, що з її точки зору являє собою свідомість й які перспективи мають спроби його моделювання. Слово kybernetes з'явилося ще в 19ст. у праці Андре Ампера «Нариси про філософію наук», вона була наукою не самостійною і входила, як складова частина до політики. У 1948 році Н.Вінер у своїй книзі «Кібернетика або керування й зв'язок у живих організмах і машині» визначили її як першу науку про системи. Тепер, у момент свого другого народження вже кібернетика претендувала на поглинання або, принаймні, координацію інших наук. Завдяки своїм ідеям, що узагальнюючій суті та використовуваємим методам це зближає кібернетичне та філософське мислення, це дозволяє взаимообогатитися обом наукам.
В 1956 році з'явилося поняття штучного інтелекту (ШІ). ШІ є метафоричне поняття для позначення системи засобів, що відтворюють функції людського мислення, це область комп'ютерної науки, що спеціалізується на моделюванні інтелектуальних і сенсорних здатностей людини за допомогою ВТ. В 60-ті роки проблема створення ШІ здавалася легко розв'язувальною - просто потрібно скопіювати людське поводження й «інтелектуальна машина», вдячна своїм творцям, устане на службу людям. Але чим довше працювали вчені, тим більше з'являлося питань. Завдання в найкращому разі вирішувалися тільки фрагментарно: комп'ютери навчалися тільки осмисленому перекладу текстів, роботи одержували можливість самостійно орієнтуватися в просторі, але от цілісного штучного розуму все якось не виникало. Але роки праці не пройшли задарма. Наприклад, були створені інтелектуальні експертні системи медичного призначення, які не гірше дипломованого лікаря могли поставити діагноз і призначити лікування, машини навчилися розуміти мову й зробили певні успіхи в розпізнаванні зорових образів. Однак машини видають повідомлення, роблять дії, які були закладені в них програмістами. Виходить, фундаментальна відмінність будь-якої програми від розуму полягає в тому, що програма лише маніпулює символами, розум же надає їм зміст. Програма має синтаксис, але не має семантики, символи для неї нічого не значать. Інакше кажучи, створення ШІ у широкому сенсі цього слова на сьогоднішній момент неможливе завдання.
Феномен свідомості - безпосередній факт нашого буття. Його існування незмінно передбачається у всіх наших відчуттях, почуттях, у процесі мислення. Але, незважаючи на величезну роль, що грає в нашому житті свідомість, у біології та фізиці немає навіть місце цьому поняттю, не говорячи вже про його пояснення. Багато дослідників вважають, що усвідомлене сприйняття відбувається в мозку. Однак опис роботи мозку буде містити тільки набір формул, що описують стан нейронів. Подібні описи нездатні пояснити феномен свідомості, тому що просто не приймають його в увагу. Можна заперечити, що свідомість суб'єктивна й тому ми не маємо права використати поняття «свідомість» при науковому описі об'єктивної реальності. Спостерігаючи поводження людини, ми не зможемо виявити не можливі для виміру прояви її свідомості. У такому випадку саме твердження людини про його усвідомлене сприйняття - лише безліч електрохімічних процесів. Саме ці процеси й потрібно досліджувати, а говорити ж при цьому про реальне існування свідомості не має сенсу. Даний аргумент спростовується в такий спосіб: неможливо заперечувати той факт, що людина «усвідомлює» усе, що сприймає, він може сприймати різні аспекти реальності. Тоді шляхом безпосереднього сприйняття людина усвідомлює, що має свідомість, і тому цілком природно припустити, що їю володіють й інші. Отже, свідомість є одним з аспектів об'єктивної реальності, і будь-який науковий опис реальності, що ігнорує цей аспект, є неповним. Отже, термін свідомість використається для позначення специфічного особистого переживання наших відчуттів, думок і почуттів. Хоча особистий досвід суб'єктивний, але він реально існує, а, виходить, є невід'ємною частиною об'єктивної реальності. Свідомість неможлива без нервової діяльності мозку, але не тотожна їй. Розвиток свідомості припускає безперервний процес пізнання, збагачення свідомості новим знанням. Свідомість нерозривно пов'язана з мисленням, без якого неможлива ніяка усвідомлена людська діяльність.
Специфіка кібернетичного підходу до свідомості полягає в тому, що кібернетик зазвичай прагне звести феномен свідомості до яких-небудь об'єктивних процесів, установити закономірний взаємозв'язок між змістом свідомості й фізичних процесів. Однак свідомість є не тільки продуктом розвитку природи, скільки продуктом громадського життя людини, суспільної праці попередніх поколінь. Вона є істотна частина діяльності людини, за допомогою якої створюється людська природа та не може бути прийнята поза цією природою. Більше широкий методологічний підхід до свідомості дозволяє показати істотний зв'язок кібернетики як науки про керування із проблемою свідомості, одною з найскладних гносеологічних проблем. З виникненням кібернетики й появою спроб створити ШІ, порівнянний з людським, стала в сучасності як можливість по-новому глянути на природу мислення. Але кібернетика йде далі й порушує нове питання про можливості «штучного інтелекту», «машинного мислення». Власне кажучи, центральна проблема створення ШІ, що володіє властивостями мозку, полягає в наступному. Для багатьох завдань чіткі правила рішення відсутні, іншими словами людський розум у цей час не має повне й вичерпне самопізнання, людина часто приймає несподівані творчі рішення, не усвідомлюючи алгоритми мозку при такій діяльності. Опис суті цих процесів одержати не вдалося, а це дозволило думати, що людський мозок принципово непізнаваний.
У той же час існує думка, що досягнення результатів, порівнянних з діяльністю людського розуму, лише справа часу. І слід зазначити, що для цього є деякі підстави. Уже створені величезні бази знань і потужні експертні системи, що містять тисячі правил і здатні вирішувати завдання краще, ніж будь-яка людина-математик, програми грають на рівні чемпіона миру з шахів. А значить відповідь на питання, чи може комп'ютер мислити, залежить сьогодні від того, який зміст ми вкладаємо в поняття «мислення». Якщо ми маємо на увазі здатність до формального логічного мислення або виконання складних математичних операцій, то відповідь буде позитивною. Якщо ж ми розуміємо процес створення нових понять, що виходить за рамки формальних математичних і логічних операцій, що складається в зпівставленні декількох областей знань і знаходженні істотних аналогій між ними, то для сучасних інтелектуальних систем відповідь буде негативною.
Отже, єдиною серйозною перешкодою для створення ШІ на сьогодні є лише людська свідомість, як категорія сугубо людська, обумовлена специфікою нашої психіки. Це осмислення існування, зіставлення з поводженням інших індивідуумів, значить категорія й соціальна. Саме тут проходить границя можливого й неможливого в штучних «розумних» системах, тому що ніякий живий організм і тим більше ні одну обчислювальну машину неможливо змусити сприймати сугубо людські проблеми в чисто людських категоріях. Однак не слід розглядати дослідження свідомості й ШІ як марні вишукування. Адже очевидно, що повне представлення про роботу мозку, дотепер так мало досліджену, можливо одержати лише після повного моделювання його діяльності. З'ясування процесу мислення дозволить людям оптимизувати останнє. ШІ як галузь науки, філософії - лише частина грандіозної спроби зрозуміти мислення. Це, можливо, основна мета даної області й тут вже отримані значимі результати. Головний інтерес для нас представляє саме інтелект, а не його штучне походження. Найголовніше чого ми зможемо домогтися - це більш глибоке порозуміння самих себе, що, безумовно, набагато цінніше, ніж будь-яка програма або машина.