Орлова Катерина Олександрівна

Факультет комп'ютерних наук та технологій

Кафедра прикладної математики та інформатики

Спеціальність: Економічна кібернетика

Тема випускної роботи:

Шляхи підвищення економічних і фінансових показників діяльності підприємства

Науковий керівник: Ситнікова Ольга Дмитрівна

Дитинство

На відміну від багатьох дітей, які вважають, що їх знайшли в капусті або приніс лелека, я завжди знала, що народилася в звичайному районному пологовому будинку міста Донецька. Була морозна зимова неділя 1988 року, сонце вже давно зайшло за обрій, коли я зробила свій перший подих.

До чотирьох років виховували мене вдома. Коло мого спілкування складалося з двох маминих хрещеників і сусідської дівчинки, але я опинилася дитиною доброзичливою та комунікабельною, тому в дитсадівському колективі легко знайшла спільну мову не тільки з виховательками, а й з однолітками.

Дні пролітали непомітно в іграх, співі, танцях, малюванні, створенні різноманітних виробів та вивченні основ української мови. Вдома моїм розвитком займалася мама, вона навчала мене не тільки читати, але і вводила в курс побутових турбот.

Мені завжди хотілося до школи. Здавалося, що там відбувається чарівництво. Адже люди здобувають знання, дорослішають.

Школа

І ось настав той самий день. 1 вересня 1996 року. Я з величезним бантом на голові, портфелем на спині, букетом у руці і виразом щастя на обличчі переступила шкільний поріг. Процес навчання захопив мене з першого ж уроку. Мені приносило величезне задоволення сидіти за партою і повторювати в своєму зошиті ті незрозумілі мені тоді знаки, які вчителька писала на дошці.

Після уроків я бігла на заняття танцями або малюванням, такі гуртки були прямо в нашій школі. Пізніше ще були гурток м'якої іграшки, театральна студія.

Після сьомого класу я вступила до Донецького технічного ліцею. Вступні іспити були з двох моїх улюблених предметів: української мови та математики, так що я з легкістю вступила до лав ліцеїстів. Заняття в гуртках довелося залишити, тому що жила і навчалася я тепер в іншому районі. Однак, це не торкнулося танців. Я просто перейшла в інший колектив. У той же час брала активну участь у культурному житті ліцею. Напевно, не було жодного свята, на якому б я не виступала зі своїми однокласниками.

На цій новій щаблі свого життя мене почали відвідувати думки про майбутню професію. Колись хотілося стати журналістом. Одного разу побачила інформацію про позашкільну освіту в цій сфері. Два роки присвятила я вивченню цього ремесла. Ми випускали газету, в якій самі були і журналістами, і верстальниками. Процес був дуже захоплюючий, але саме тоді я зрозуміла, що журналістика не зовсім те, чому я б хотіла присвятити все своє життя. Ретельно зваживши всі аргументи за і проти, я вирішила вступати до технічного ВНЗ, резонно припустивши, що філологію важче забути, ніж точні дисципліни, адже при бажанні можна отримати другу вищу освіту.

Тому поклавши у теку свідоцтва «Юного кореспондента» і «Оператора комп'ютерної верстки та набору» я взялася за вибір ВНЗ та спеціальності. Донецький національний технічний університет був другою домівкою і для моєї мами, і для сестри, так що питання про ВНЗ було вирішено дуже швидко. Спеціальність економічна кібернетика привернула своїм різноманіттям і перспективністю. Успішно склавши рейтинги, я спокійно готувалася до випускних іспитів, вже знаючи, що мене гостинно чекає Донецький національний технічний університет.

Університет

Почалося нове, доросле життя. Стало набагато менше контролю, ніж у школі та ліцеї, але це почуття відповідальності тільки додавало віри в себе.

Я брала участь у концертах до дня факультету та дню кафедри. Старанно відвідувала лекції та семінари, здавала іспити. За свої старання була винагороджена місцем у магістратурі.

У той же час встигла закінчити курси англійської мови. Трохи вчила польську мову - протягом усього четвертого курсу відвідувала заняття, що проводяться Польським технічним факультетом. Навіть потрапила до десятки щасливчиків, яким надавалася можливість побувати в Польщі, але обставини склалися проти мене. А ще раніше, влітку 2009 року я потрапила в історію разом з ще 500 «шахтарями»-волонтерами, що відкривали Донбас-арену. Ми працювали з хореографами світової величини. Це був безцінний досвід.

Щодо вибору керівника і теми магістерської роботи, то все банально. З Ситніковою Ольгою Дмитрівною наша група познайомилася на другому курсі, мені одразу сподобалося її вміння чітко і коротко пояснювати складні дисципліни. Я вирішила, що такий керівник допоможе написати добру роботу. Тему «Шляхи підвищення економічних і фінансових показників діяльності підприємства» мені запропонувала Ольга Дмитрівна. Тема здалася мені дуже цікавою і в процесі написання магістерської дисертації я в цьому переконуюся знову і знову.

Плани на майбутнє

Життя не стоїть на місці, от і я разом з ним дорослішаю. Чого я хочу досягти? Напевно, як і будь-яка людина, хочу прожити життя так, щоб мною пишалися. Спочатку батьки, а потім і діти. Щоб, будучи старенькою, сидячи з чашкою суничного чаю в плетеному кріслі-качалці і згадуючи минуле, я змогла з посмішкою сказати: «Життя вдалося».