Я, Ольга Петрівна Бєловодова, народилася 2 липня 1989р у місті Макіївка. Не дивлячись на те, що я третя дитина в сім'ї турботи і любові мені завжди вистачало. У нас дуже велика і дружна сім'я, ми завжди допомагаємо і піклуємося одне про одного. Моя сім'я - моя гордість. Розвивалася я дуже швидко, була активною і допитливою дитиною. З самого дитинства я була дуже товариською і веселою. Процитую батьків: «Олечка завжди дуже швидко знаходила собі безліч друзів і грала з ними». В дитячий сад я не ходила, моїм вихованням і дошкільною освітою займалася моя мама і брат з сестрою. Завдяки їм у школу я пішла вже знаючи програму першого класу.
«У перший клас - перший раз» я пішла в свою районну школу № 50 м. Макіївки. Шкільне життя виявилось цікавим та захоплюючим, знання давалися легко. Я ходила на бальні танці, у віці 11 років, але все-таки віддала перевагу тренажерному залу і плаванню чим займаюся і донині. Дуже любила виступати на сцені, тому жодне шкільне свято не проходило без моєї участі. У мене з'явилося багато друзів, з якими я близько спілкуюся до цих пір. Вчилася я добре, ходила на різні додаткові заняття і брала участь в олімпіадах. У 11-му класі відвідувала курси математики при Донецькому інституті підприємництва, поступила в цей вуз, але вирішила навчатися в Донецькому національному технічному університеті тому, що він престижніше і обрана спеціальність краще і цікавіше. Дуже вдячна всьому викладацькому складу школи - вони внесли невід'ємний внесок у становлення мене як особистості, сприяли розвитку логічних здібностей, формування художнього і творчого мислення, а також розвитку світогляду та духовності.
Закінчивши школу, необхідно було задуматися про майбутнє, про серйознеі етапи у дорослому житті – надходженні до вищого навчального закладу. У виборі університету не сумнівалася — тільки ДонНТУ. Так як з вибором університету не було проблем, залишався тільки одне питання фахівцем в якій області я хочу бути. І я поступила на спеціальність: «Економіка гірничої промисловості». За цей час було багато цікавого і дивовижного. Одного разу на практиці наша група спускалася в шахту, це мені здалося дуже цікавим і страшним. Потрібно в житті все подивитися, тим більше коли надається можливість. Брала участь у різних конференціях, отримувала грамоти. Група була дуже дружною, тому часто відвідували різні заходи, зокрема КВК, а також виїжджали за місто. До кінця четвертого курсу прийшла пора подумати, як продовжити життєвий шлях. І я вирішила змінити спеціальність, стати фахівцем в іншій області. Адже хочеться дізнатися якомога більше в цьому житті. І по середньому балу надійшла на бюджетну форму навчання до магістратури на спеціальність: «Якість, стандартизація і сертифікація». Ця спеціальність ближче мені за духом і про свій вибір я не жалкую до цього дня. І до того ж моменту я влаштувалася на роботу, де працюю дотепер. Робота мені дала певний досвід і допомогла визначитися з подальшим родом діяльності. Темою моєї магістерської роботи є: «Проблеми мотивації персоналу на українських підприємствах». Момот Олександр Іванович — мій науковий керівник. Дана тема була погоджена саме з ним.
Ну звичайно, перш за все успішно здати магістерську дисертацію. Влаштуватися на роботу за фахом, якщо ж підходящої кваліфікації не знайдеться стати тоді приватним підприємцем. Або суміщати дві діяльності разом. Також у повній мірі реалізувати себе як жінка, тобто вийти заміж і народити прекрасних діточок. І, звичайно ж об'їздити півсвіту, побувати в тих місцях де ще ніхто не бував.