Источник: Сборник материалов Дней теории и практики инвестирования: тезисы докладов, Всеукраинской научно-практической конференции студентов и молодых учёных «Активізація та підвищення ефективноості інвестиційних процесів в Україні». – Донецк: ГВУЗ «ДонНТУ», 2010. – С. 65-67.
На сучасному етапі еволюції методів управління в організаціях на перший план постає людина як найголовніший інструмент впровадження ефективної діяльності компанії. Нові продукти та технології перестають бути надійними в забезпеченні конкурентних переваг, акцентування бізнесу робиться на інновації та нововведення як у матеріальній, так і в нематеріальній сфері, що автоматично потребує розвитку різноманітних здібностей працівників для максимально ефективного їх залучення до процесу виробництва. Людський фактор стає головним фактором виробництва; більш надійною конкурентною перевагою стають знання, інтелектуальний капітал. Знання виявляються в навичках і уміннях людей, закріплюються у виді організаційної культури, брендів, патентів, ліцензій, оргструктур, методів взаємодії підприємств у вигляді елементів інтелектуального капіталу, забезпечення яких потребує відповідного фінансування. Все це актуалізує питання інвестування персоналу.
Дослідженню проблем інвестування в персонал присвячено чимало робіт вітчизняних і зарубіжних учених. Теоретичні доробки мають В .Антонюк, С. Бектуров, Д. Богиня, І. Бондар, Б. Генкін, О. Грішнова, М. Долішній, С. Злупко, Д. Карпухін, А. Колот, Е. Лібанова, В. Лич, М. Магомедов, В. Мікловда, О. Панкратов, М. Пітюлич, М. Семикіна, Н. Шаталова, Л. Шаульська та інші. Проте, незважаючи на значне коло наукових робіт з цієї проблематики, недостатньо досліджено проблему інвестування в персонал як інструменту підвищення конкурентоспроможності підприємств регіону. Це обумовлює мету статті щодо дослідження правового забезпечення інвестування персоналу на регіональному рівні.
Для Донецької області, як і для України, проблеми забезпечення конкурентоспроможності підприємств є актуальною задачею. Підґрунтям для її вирішення виступають розроблені концепції, стратегії, програми, заходи тощо. Слід зазначити, що цьому напряму приділяють значну увагу в регіоні. Так, на забезпечення конкурентоспроможності підприємств спрямована розроблена Концепція інноваційного розвитку Донецької області до 2020 року. Вона визначає середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності, розвиток яких потребує впровадження інноваційної складової (нанотехнологій, біотехнологій). Однак механізм кадрового забезпечення реалізації Концепції (а отже й напрямів інвестування в персонал) не пророблено. Відсутня кадрова складова і в Плані заходів Програми «2010 – рік інновацій», якою передбачено проведення в 2010 році в м. Донецьку Міжнародного інвестиційного форуму.
На широкий спектр вирішення питань у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств регіону спрямована Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року: від розробки технологій виробництва нанопродуктів для машинобудівної, металургійної галузі до комплексу найсучаснішої апаратури для ранньої діагностики онкозахворювань методом контактної цифрової термографії. Реалізацію завдань зазначеної програми повинні забезпечувати наукові кадри вищої кваліфікації. Проте, Програмою не передбачено інвестування системи їх підготовки.
Основним документом, який представляє концептуальну регіональну модель конкурентоспроможності регіону та визначає напрями планування на довгострокову перспективу, є Стратегія підвищення конкурентоздатності Донецької області («Донбас – 2025: Стратегія майбутнього»). На її розвиток в регіоні розроблено та запропоновано: концепцію управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств, концепцію сучасних регіональних інноваційних систем, концептуальні підходи до інноваційного розвитку регіону в умовах глобалізації світового ринку технологій, економіко-математичну модель акселерації інноваційно-інвестиційного розвитку інфраструктури регіону, системнодинамічне моделювання процесів інтеграції систем прогнозування прибуткової і видаткової частин регіональних і місцевих бюджетів. На жаль, усі вони не спрямовані на створення умов розвитку трудового потенціалу, не містять комплексу заходів, спрямованих на інвестування персоналу.
Взірцем багатогранності наукової компетенції з розв’язання складних проблем регіонального розвитку та забезпечення конкурентоздатності підприємств регіону є розроблена Інститутом економіки промисловості НАН України Стратегія сталого розвитку міста Донецька на період до 2020 року, яка отримала найвищу нагороду Першого міжнародного конкурсу «Краще місто СНД» (м. Москва, 2008 р.). Вона успішно вирішує питання першочерговості напрямів інвестування в персонал для забезпечення процесів економічного зростання в регіоні.
Треба зазначити, що проблема інвестицій в персонал не менш актуальна і на рівні окремо взятого працівника. Зміни, що відбуваються в економіці, з одного боку, створюють значні можливості для розвитку особи, з другого боку, несуть в собі серйозні загрози стійкості існування людини, вносять значний ступінь невизначеності в його життя. Сьогодні в регіоні потребують розробки механізми забезпечення державних гарантій зайнятості, соціального захисту та здоров’я населення мешканців Донбасу, вдосконалення професійної майстерності, системи навчання впродовж усього життя. Це ставить за необхідне формування відповідних програм із визначенням пріоритетних напрямів інвестування в людський капітал (і персонал підприємств) і обсягів їх фінансування. Забезпечення ефективності такого інвестування доведена світовою практикою: у Західній Європі саме цей компонент забезпечує близько 75 % приросту національного багатства.
Таким чином, нормативноправове забезпечення інноваційного сталого розвитку регіону та його конкурентоздатності потребує удосконалення в напрямі формування в регіональних програмах відповідних розділів та заходів щодо інвестування розвитку трудового потенціалу (персоналу підприємств).