Source of information: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_5/127_Iliasz_19_5.pdf
Ключові слова: господарська діяльність, інвестиції, інвестиційна діяльність,інвестиційна привабливість, інвестиційні ресурси, власні кошти.
Підвищення ефективності господарської діяльності підприємств, забезпечення її зростання в умовах ринкових відносин зумовлюють потребу здійснювати пошук шляхів подовження життєвого циклу товарів на ринку,що неможливе без ефективного розвитку інвестиційного процесу.
Оцінювання ефективності інвестиційних проектів – один із головних елементів інвестиційного аналізу. Помилка в оцінці ефективності здатна спричинити значні фінансові ризики та втрати. Щоб звести їх до мінімуму, потрібно вибрати найбільш об'єктивні методи визначення ефективності інвестицій.
Дослідженням проблеми інвестиційної привабливості підприємств займаються такі вчені, як: О. Барановський, З. Варналій, Л. Воротіна, І. Жиляєва, А. Кисельова, Ю. Клочко, М. Козоріз, Т. Ковальчук, В. Кредісова, О. Кузьміна, І. Михасюк, С. Реверчук, С. Соболь, О. Титаренко, В. Черняк,І. Бланк, О. Єрмошкіна, А. Шитов та ін., проте й надалі залишаються актуальними питання щодо розроблення напрямів її забезпечення в ринкових умовах.
З огляду на це, набувають особливої актуальності завдання пошуку та аналізу досконаліших методів оцінки ефективності інвестицій.
Аналіз інвестиційної діяльності передбачає дослідження загальних основ і механізму здійснення інвестиційної діяльності як найважливішого складника ринкового господарювання, виявлення специфіки інвестиційних процесів в умовах вітчизняної економіки, що переходить до ринку.
Сьогодні в українському суспільстві вагомого значення набуває активізація інвестиційної діяльності, що має, в кінцевому підсумку, зумовити економічне зростання. Особливості сучасного етапу розвитку економіки країни зумовлюють істотну специфіку здійснення інвестиційної діяльності, яка характеризується істотними темпами приросту інвестицій.
Фінансова діяльність будь-якого підприємства потребує періодичного прийняття рішень стосовно інвестування фінансових ресурсів на оновлення наявної матеріально-технічної бази, на розширення обсягу виробництва (послуг, робіт), а також на оновлення нових видів діяльності, враховуючи інвестування коштів на ринку капіталів, у цінні папери тощо.
Найважливішим чинником інвестиційної діяльності підприємства є наявність фінансових ресурсів. Це перша умова формування інвестиційних планів і водночас основне обмеження. З оцінювання обсягів наявних ресурсів починається інвестиційне планування, і за цими ресурсами перевіряють реальність вже розробленої інвестиційної стратегії та формують можливі джерела фінансування інвестицій
Фінансово-інвестиційний аналіз є способом нагромадження, перетворення та використання інформації фінансового характеру. Він має кілька завдань:
визначення фінансового стану та фінансових результатів діяльності підприємства;
виявлення просторово-часових змін у фінансовому стані та результатах діяльності;
прогноз основних тенденцій зміни фінансового стану;
прийняття рішення щодо фінансування інвестиційного проекту і розміру фінансування власними коштами.
Основою економічного зростання будь-якої країни є внутрішні інвестиції, без них неможливі реконструкція, технічне переозброєння, будівництво об'єктів виробничого й соціального призначення.
Проблема формування власного інвестиційного капіталу потребує комплексного підходу, а механізм формування інвестиційних коштів за рахунок мобілізації внутрішніх резервів повинен охоплювати різні аспекти діяльності підприємства та враховувати взаємозамінність ресурсів. Механізм формування власних інвестиційних ресурсів підприємства за рахунок мобілізації внутрішніх резервів мусить базуватися на таких основних принципах: комплексність; доцільність із погляду довготермінової перспективи; врахування податків.
Комплексний підхід до мобілізації внутрішніх резервів, на наш погляд, припускає розгляд усіх сфер діяльності підприємства, наявність єдиних критеріїв для відбору заходів щодо залучення додаткових коштів і визначення чіткої послідовності у реалізації процедури формування власного інвестиційного капіталу.
Частина таких заходів має суто організаційний характер, не потребує значних коштів для свого здійснення і тому повинна бути реалізована насамперед. Це, здебільшого, стосується сфер управління персоналом, обіговими коштами та оптимізації оподатковування. Інша група охоплює заходи, які можуть бути пов'язані з певним рівнем втрат, потребують додаткових витрат, спричинюють серйозну реорганізацію діяльності та проявляються, в основному, в сфері управління основними коштами та фінансовими активами.
Пріоритетність відбору мобілізаційних заходів у портфель за названими ознаками залежно від специфіки підприємства може бути різною. У цьому випадку обґрунтованим є застосування методу експертних оцінок, але можливі й загальні рекомендації.
Посилення позитивних тенденцій в економічному зростанні України значною мірою залежить від активізації інвестиційної діяльності підприємств. Важливим складником її пожвавлення є не лише пошук та залучення різних джерел фінансування, але й забезпечення їх раціонального співвідношення. Поглиблення процесу ринкових перетворень зумовило появу реальної можливості вибору серед різноманітних фінансових альтернатив та зростаючу актуальність проблеми оптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів українських підприємств, що передбачає розроблення відповідного методичного забезпечення.
Література
1. Бланк И.А. Управление инвестициями предприятия. – К. : Вид-во "Ольга – Ника- Центр", 2003. – 480 с.
2. Єрмошкіна О.В. Формування джерел інвестиційних ресурсів підприємства в умовах розвитку фінансового ринку // Академічний огляд. – 2001. – № 2. – С. 52-59.
3. Шитов А. Инвестиции в предприятия – причины успехов и неудач // Финансовая консультация. – 2003. – № 4. – С. 12-15.