Халаімова Алла Вікторівна

Факультет економіки

Кафедра економіка підприємства

Спеціальність «Економіка підприємства»

Тема випускної роботи:

Управління інноваційними ризиками

Керівник: к.е.н., доц. Фіщенко Оксана Миколаївна

Матеріали до теми випускної роботи:

Реферат з теми випускної роботи

Управління інноваційними ризиками

Зміст

• Вступ
• Огляд досліджень по темі в ДонНТУ
• Огляд досліджень по темі в Україні
• Огляд досліджень по темі у світі
• Основні результати
• Висновок
• Література

Вступ

      Актуальність теми

      Для подолання розриву із економічно розвиненими країнами та забезпечення економічної незалежності українська економіка має орієнтуватися на інноваційний напрям розвитку. Для промисловості, провідної галузі України, перехід на інноваційний шлях є особливо актуальним. Але, як показує вітчизняна практика, інноваційною діяльністю займається незначна кількість промислових підприємств, більшість з яких займається лише розробкою та впровадженням нової або вдосконаленої продукції, оскільки традиційні її види у значній мірі є неконкурентоспроможними як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

      Одним із головних факторів, які стримують інноваційну активність підприємств, поряд із недостатніми обсягами фінансових ресурсів, нерозвиненістю і слабою результативністю механізмів державної підтримки, невдосконаленістю законодавчої бази та іншим; є високий ризик. Підприємство може відмовитися від ризикованих варіантів, просуваються повільно, обережно, орієнтуючись лише на часову модернізацію. Такий шлях більш спокійний, але абсолютно безперспективний з погляду НТП, більш того, він вганяє економіку в багатоміліардні обтяжливі і неефективні витрати. Іншим шляхом є створення принципово нових технологій, здатних конкурувати з товарами на світовому ринку. Він ризикований, важкий, але тільки він дозволяє створити конкурентоспроможну продукцію. У цьому зв’язку проблема аналізу, прогнозування, адекватної оцінки інноваційних ризиків та розробка ефективних заходів по їхньому запобіганню, зниженню або компенсації є дуже актуальною.

      Мета науково-дослідної роботи:

      Розвиток теоретичних положень і розробка практичних рекомендацій в управлінні інноваційними ризиками.

      Задачі науково-дослідної роботи:

1.       Аналіз сутності управління інноваційними ризиками підприємства

2.       Аналіз дослідженнь поставленної проблеми

3.       Розробка моделі розрахунку інноваційного ризику

4.       Оцінка впливу інноваційних ризиків

5.       Аналіз методів та методики оцінки інноваційних ризиків

6.       Обґрунтування комплексу заходів щодо управління інноваційними ризиками на підприємстві

      Об’єктом дослідження являються інноваційні процеси.

      Предметом дослідження являються методи управління інноваційними ризиками підприємства.

      Методи дослідження

      Теоретичною й методичною основою дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, закони України. В процесі дослідження застосовувалися методи якісної і кількісної оцінки інноваційних ризиків, а саме: статистичний метод, метод аналізу доцільності витрат, метод коригування норми дисконту, метод коефіцієнтів достовірності, аналіз чутливості критеріїв ефективності, метод сценаріїв, аналіз ймовірного розподілу потоків платежів, метод дерева рішень, експертне оцінювання, метод використання аналогів, метод Монте-Карло тощо.

      Наукова значимість роботи

      У даній роботі розглянуті нові підходи до розрахунку інноваційного ризику, що являється дуже важливим аспектом успішної діяльності підприємства, що обрало застосування інновацій для підвищення конкурентоспроможності, підвищення інвестиційної привабливості, завоюванні монополістичного стану на конкретному сегменті ринку. Але інноваційна діяльність перетинається із поняттям «інноваційний ризик», який може стати серйозною загрозою подальшого успішного розвитку і стабільності підприємства.

      Практична цінність результатів роботи

      У роботі розроблені та запропоновані нові вдосконалені математичні моделі виміру ризику та обґрунтування рішень щодо впровадження інноваційних проектів.

Обзор досліджень за темою в ДонНТУ

      Проблемою інноваційних ризиків та інноваційними й інвестиційними процесами займалися І.О.Бондарєва., С.І.Кравченко, А.В.Мєшков, О.Ю.Попова, О.М.Фіщенко, В.М.Хобта, Л.І.Шилова, О.Ю.Шилова. Серед випускників, що займалися вивченням інноваційних ризиків можна назвати: О.М.Беловолова, Е.В.Галушка, В.М.Долженкова, Д.А.Зайцев, О.М.Рудоквас, А.А.Семиболотный та інші.

Обзор досліджень за темою в Украині

      Інноваційні ризики вивчали Р.Базел, І.Балабанов, Т.Бачкаі, В.Витлинський, С.Вайлдайцев, В.Ведяхін, Г.Клайнер, Р.Купер, С.Філін, які розглядають різні аспекти аналізу ризиків на етапах інноваційного процесу. Проблема невизначеності та ризику яскраво висвітлена в роботах багатьох учених: С.І.Наконечного, С.М.Клименка, В.В.Лук’янової, Н.І.Машиної, В.П.Баранчеев, Н.П.Масленников, В.М.Лимишин, А.А.Бовин, В.О.Василенко, В.Г.Шматько, К.Ю.Вергал, Б.Ф.Заблоцький, С.М.Ілляшенко, О.І.Волков, М.П.Денисенко, А.П.Гречан, О.В.Ісаєва, М.А.Йохна, В.В.Стадник.

      У 1993 році створена українська Асоціація управління проектами, що входить до складу європейського та американського інститутів управління проектами, взяла на себе зобов’язання з проведення консультацій та методичного забезпечення управління ризиком. [10]

Обзор досліджень за темою у світі

      Аналіз сучасної економічної літератури дає підстави констатувати, що в даний час у вітчизняній та зарубіжній теорії і практиці немає єдиного підходу до управління інноваційним ризиком. Значна частина наукових праць містить теоретичні дослідження та методи вимірювання рівня ризику в сфері фінансів, інвестицій та інших сферах. Разом з тим відчувається явний дефіцит робіт, які присвячені управлінню інноваційним ризиком. [10]

Основні результати

      Проблема ризиків є дуже актуальною особливо в епоху високорозвинених технологій, швидке поширення яких у всьому світі прискорює науково-технічний прогрес. Тому зараз багато підприємств займається інноваційною діяльністю, щоб їх обладнання та продукція, що виробляється на даному обладнанні, відповідали вимогам споживачів. Але інноваційна діяльність як ніяка інша найбільш пов’язана із ризиком, оскільки підприємство вимушено приймати важливі рішення в умовах невизначеності часу, невизначеності витрат, невизначеності результату. В інших галузях можливо хоча б приблизно спрогнозувати обсяги виготовлення та реалізації продукції, витрати на її виготовлення, прибуток, спираючись на ринкове середовище. А в інноваційній діяльності дуже важко зробити прогноз навіть на короткий термін, оскільки у даному випадку велике значення має час. Від швидкості та правильності прийняття рішення стосовно нововведень залежить подальший успіх інноваційної діяльності. На кожному кроці через невизначеність існує багато різних ризиків, тому підприємство має уважно та ретельно проводити контроль, мати гнучку систему управління і у випадку непередбаченої ситуації швидко переорієнтуватися, запобігати виникнення ризикових ситуацій. Але уникнути ризику неможливо. Кожна людина стикаючись із проблемою обирання одного вірного рішення із багатьох, ризикує. Тому підприємство має мінімізувати вплив ризиків на інноваційну діяльність.

      Надамо власне визначення ризику в інноваційній діяльності. Інноваційним ризиком є ймовірність виникнення несприятливої ситуації або відхилення реального результату від запланованого при здійсненні інноваційної діяльності (на кожному її етапі при розробці, впровадженні та використанні нововведень), яка може спричинити незаплановані збитки, що виникають при вкладенні підприємством засобів у виробництво нових товарів або надання послуг, у розробку нової техніки і технології, при вкладенні засобів у розробку управлінських інновацій, які не принесуть бажаного ефекту; при цьому чим більше етапів розробки (або закупівлі), впровадження та використання нового обладнання або просування нового товару здійснило підприємство тим більші його витрати, які у випадку провалу вже неможливо компенсувати.

      Управління ризиком представляє собою процес вивчення параметрів об’єкта і суб’єктів ризику, зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на об’єкт і поведінку суб’єкта ризику, його оптимізації, планування, обліку і контролю, мотивації і регулювання виконання робіт з управління ризиком. [26, с.230]

      Управління ризиками можна звести до п’яти функцій, наведених на рис. 1:

      Рис. 1 — Функції управління ризиками

      На рисунку 2 сформовано систему управління принципів

      Рис. 2 — Система принципів управління ризиками [5; c. 289]

      Процес управління інноваційними ризиками охоплює такі етапи, наведені на рис. 3.

      Рис. 3 — Схема управління ризиками

      Метою управління ризиком є дотримання розумного сполучення ризиків та вигід проектів. Технологія управління ризиком охоплює дії, що наведені на рис. 4.

      Рис. 4 — Модель управління ризиком [2, с. 262 — 263]

      (анімація: обсяг — 85,7 КБ; розмір — 532×468; кількість кадрів — 5; затримка між кадрами — 300 мс; кількість циклів повторення — 7; тип — GIF-рисунок; анімація зроблена у програмі для створення анімацій — MS GIF Animator)

      Однією з важливіших складових ризикології є система показників кількісної оцінки ступеня ризику.

      Кількісне значення ризику визначається як у відносинах, так і в абсолютних величинах, що виражають міру невизначеності (ймовірності) реалізації прийнятого рішення.

      В абсолютному виразі ризик може бути оцінений величиною прогнозованих втрат, а у відносному — як величина збитків відносно деякої «бази». «База» може бути обрана безпосередньо самим підприємством, залежно від його специфіки та виду оцінюваного ризику. Нею можуть бути витрати на виробництво, вартість основних виробничих фондів, активи підприємства, прибуток, вартість окремих ресурсів тощо. [15; с.414 — 415]

      Розрахунок абсолютного значення ризику (абсолютного рівня збитків) можна виконати за формулою:

Wi = Pi * βi

      де Wi — абсолютне значення ризик за і-м параметром;
Pi — планове значення і-го параметра за сприятливого результату;
βi — розрахункове значення міри ризику (коефіцієнт варіації)

      Розрахунок ризику у відносному виразі:

Ri = Li / Pi

      де Ri — відносне значення ризику за і-м параметром

      Кількісне значення ризику може визначатись і як різниця між очікуваним ефектом від реалізації рішення, що обирається в умовах заданої невизначеної ситуації, та ефектом, який міг би бути отриманий, якщо б рішення приймалось в умовах визначеності. При розрахунках використовуються експертні оцінки, залучаються науково-дослідні, проектні організації.

      Коефіцієнт ризику визначається наступним чином:

Kp = Y / C

      де Y — максимально можлива сума збитків, грн.
C — обсяг власних фінансових ресурсів із врахуванням точно відомих надходжень засобів, грн.

      Для визначення кількісної величини ризику використовують величину очікуваної втрати, помноженої на ймовірність того, що ці втрати трапляються; оптимальним рішенням щодо того, ризикувати чи ні, буде мінімальна величина можливих втрат, яку розраховують таким чином [12; с. 300]:

V = V1 * I1 + (V1 + V2) * I2

      де V — реальні ризикові втрати;
V1 + V2 — втрати від прийнятих рішень;
I1, I2 — рівень ймовірності, що будуть допущені помилки за прийняття цих рішень

      Оскільки із кожним етапом просування інноваційного проекту наші збитки також зростають і їх вже ніхто не зможе відшкодувати, то у випадку невдачі на наступному етапі розвитку інноваційного проекту розмір витрат буде значно вищий ніж на попередніх етапах, оскільки охоплюватиме суму усіх збитків на попередніх стадіях. Оскільки розглянуті формули не враховує фактору часу та постійного росту інфляції в сучасних умовах нестабільного стану української валюти, то пропонуємо її вдосконалити:

Kp = Y / C * i

V = V1 * I1 * i1 + (V1 + V2) * I2 * i2

      де i1, i2 — рівень інфляції

      Також можна розподілити загальний інноваційний ризик на складові, які будуть характеризувати окремі його характеристики, наприклад, кожен етап життєвого циклу інноваційного проекту, який складатиметься із ризиків, що виникають на окремих стадіях розвитку інновації. Або за технічними, екологічним, економічними та іншими характеристиками, що показуватимуть окремі сторони успішності впровадження інновацій:

P = P1 + P2 + …+ Pn

      де Pi — i-й вид ризику за обраною характеристикою (екологічний, технологічний, соціальний, економічний та інший параметр), або ризик на даному етапі розвитку інноваційного процесу

      Виведемо нову формулу, що дозволить оцінити рівень ризику. Запропоноване значення буде характеризувати співвідношення несприятливої ситуації до сприятливої. Чим воно більше, тим більш впевнено можна затверджувати, що проект впроваджувати не рекомендується. Проте, для досягнення позиції лідера на ринку підприємства можуть йти на деякий рівень ризику, приймаючи на себе високі витрати у випадку невдачі впровадження інноваційного проекту. Венчурні підрозділи можуть приймати дуже високий рівень невизначеності й понести величезні збитки.

      Тому пропонуємо наступну формулу, що дозволить виявити підприємству межі допустимого для нього ризику, визначивши прийнятний рівень збитків, через виявлення попадання підприємством у конкретну зону ризику. Отже, коефіцієнт ймовірності виникнення несприятливої ситуації (К), що характеризує співвідношення виникнення загрозливої ситуації до настання сприятливої ситуації:

K = β1 / β2

      де β1 — ймовірність настання несприятливої ситуації,, % (β1 → min) β2 — ймовірність настання сприятливої ситуації, % (β2 → max)

      Якщо К > 1, проект характеризується високим ступенем ризикованості настання несприятливих подій

      При К = 1, рекомендується провести більш детальний аналіз.

      При К < 1, проект вигідно реалізовувати, оскільки ризик виникнення загрози невисокий

      Виведемо нову формулу, що дозволить виявити зону безпеки щодо ризикової ситуації для підприємства, що впроваджує інноваційний проект:

S = (n1 — n2) / n1

      де n1 — критичне значення, при якому рівень збитків від невдалого впровадження інноваційного проекту досягає межі можливих запланованих збитків, та загрожує збільшенню розміру витрат понад встановлений норматив.
n2 — планове значення результату від впровадження інноваційного проекту

Висновки

      У даній науково-дослідницької роботі було розглянуто особливості управління інноваційними ризиками. У першому розділі роботи було виконано дослідження публікацій авторів-економістів стосовно сутності інноваційного ризику, його рис, факторів, що на нього впливають, розглянуто класифікації різних науковців, які допомагають ідентифікувати вид інноваційного ризику для подальшого аналізу та правильного методу управління ним.

      У другому розділі науково-дослідницької роботи було розглянуто математичні моделі оцінки рівня інноваційного ризику. Було визначено, що важливо виявити ступінь ризику, причому спочатку слід оцінити ймовірність того, що певна подія дійсно відбудеться, а вже потім як це вплине на ситуацію.

1. Вергал К.Ю. Інноваційний розвиток підприємства через інтеграцію стратегічного та інноваційного менеджменту. Економічний вісник Донбасу. Науковий журнал, № 1 (15), 2009 р.

2. Глущенко В.В., Глущенко И. И. Разработка управленческого решения. Прогнорзирование-планирование. Теория проектирования экспериментов. — Железнодорожный: ТОО НПЦ «Крылья», 1997

3. Грачева, Марина Владимировна. Управление рисками в инновационной деятельности: Учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по экономическим спеціальностям / М. В. Грачева, С. Ю. Ляпмна. — М.: ЮНИТИ — ДАНА, 2010. — 351 с.

4. Донцова Л. В. Инновационная деятельность: состояние, необходимость государственной поддержки, налоговое стимулирование. //Менеджмент в России и за рубежом. № 3, 1998

5. Івченко І.Ю. Економічні ризики: Навчальний посібник. — Київ.: «Центр навчальної літератури», 2004. — 304 с.

6. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посіб. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2003.- 278с.

7. Інноваційний розвиток промисловості України / О.І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М. П. Денисенко. — К.: КНТ, 2006. — 648 с.

8. Ісаєва О. В. Концептуальний підхід до рівнів формування економічної дестабілізації та класифікації чинників. Економічний вісник Донбасу. Науковий журнал, № 1 (15), 2009 р.

9. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. Учебник, 4-е изд. — СПб.: Питер, 2004. — 400 с.: ил

10. Реферат [Електронний ресурс] — Режим доступу
    http://www.masters.donntu.ru/
    2009/fem/belovolova/diss/index.htm