МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ РИЗИКАМИ

Халаимова А.В.
Донецкий национальный технический университет


Источник: Актуальні проблеми розвитку соціально-економічних систем: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. студентів і молодих учених (м. Бердянськ, 18–19 квітня 2011 р.): В 2-х т. — Т.1. — Донецьк: Видавництво «Донбас», 2011, с.130 — 131.


В сучасних умовах жорсткої конкурентної боротьби серед підприємств за залучення нових інвесторів та покращення умов інвестування підприємства повинні постійно підвищувати свою інвестиційну привабливість, намагаючись зберегти та зміцнити свої конкурентні позиції на ринку, розширювати сфери своєї діяльності, покращувати показники своєї діяльності, тобто доказати потенційним інвесторам, що це підприємство більш інвестиційно привабливе у порівняні із іншими, підприємствами-конкурентами, що інвесторам вигідніше вкласти кошти у це підприємство.

Тому підприємства вимушені весь час шукати нові ідеї, впроваджувати найсучасніші технології та виготовляти нову продукцію для задоволення постійно зростаючих та мінливих потреб вимогливих споживачів. Але впровадження нових технологій та випуск нових товарів супроводжується значними ризиками.

Для економіки України перехід на інноваційний шлях розвитку є тою силою, що рухає, яка здатна забезпечити економічну незалежність та подолання розриву із економічно розвиненими країнами.

Це є особливо актуальним для промисловості — провідної галузі України. У той же час вітчизняна практика показує, що інноваційною діяльністю займається незначна кількість промислових підприємств.

У таблиці 1 проаналізуємо динаміку кількості інноваційних організацій у відсотковому відношенні по роках, щоб виявити тенденцію поширення інноваційної діяльності на українських підприємствах.

Таблиця 1 — Динаміка питомої ваги організацій, що впроваджували інновації

Рік Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, % Абсолютний приріст Темп прироста,% Темп роста ,%
2000 14,8 0 0 0 0 100 100
2001 14,3 -0,5 -0,5 -3,38 -3,38 96,62 96,62
2002 14,6 -0,2 0,3 -1,35 2,10 98,65 102,10
2003 11,5 -3,3 -3,1 -22,30 -21,23 77,70 78,77
2004 10 -4,8 -1,5 -32,43 -13,04 67,57 86,96
2005 8,2 -6,6 -1,8 -44,59 -18,00 55,41 82,00
2006 10 -4,8 1,8 -32,43 -21,95 67,57 121,95
2007 11,5 -3,3 1,5 -22,30 15,00 77,70 115,00
2008 10,8 -4 -0,7 -27,03 -6,09 72,97 93,91
2009 10,7 -4,1 -0,1 -27,70 -0,93 72,30 99,07

Зобразимо графічно на рис. 1 — 2 динаміку питомої ваги інноваційних організацій по роках у період з 2000 р. по 2009 р.

Рис. 1 — Тенденція зміни питомої ваги інноваційних організацій

Рис. 2 — Зміна темпу приросту ланцюговим способом

Із рис. 1 — 2 видно, що найбільше скорочення організацій, що займаються інноваційною діяльністю відбулося у 2003 — 2005 рр. по відношенню до попередніх періодів. У 2003 р. по зрівнянню із 2002 р. питома вага інноваційних підприємств скоротилася на 21,23% і склала 78,77%. Порівнянно із попереднім роком у 2004 р. питома вага впала на 13,04% і склала 86,96%. У 2005р. питома вага знизилася на 18% до рівня 82% у порівнянні із 2004р. Найкраща тенденція спостерігається у період з 2005 по 2006 рр., коли питома вага інноваційних підприємств стрімко зростає до рівня 121,95%. У 2007р. питома вага зросла на 15% порівнянно із 2006р. і склала 115%.

Зниження інноваційної активності в значній мірі залежить від ризику.

Інноваційний ризик — це можливість (загроза) втрати господарюючим суб’єктом частини своїх ресурсів, недотримання доходів чи виникнення додаткових витрат у результаті здійснення виробничо-збутової і фінансової діяльності, яка сприяє на нові технології, нові продукти, нові способи їхньої реалізації тощо.

Інноваційний ризик — це можливість (загроза) втрати господарюючим суб’єктом частини своїх ресурсів, недотримання доходів чи виникнення додаткових витрат у результаті здійснення виробничо-збутової і фінансової діяльності, яка сприяє на нові технології, нові продукти, нові способи їхньої реалізації тощо.

Управління інноваційним ризиком представляє собою сукупність методів, прийомів і заходів, які дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів до виключення або зниження негативних наслідків настання таких подій.

Методи запобігання ризиками охоплюють ухилення від ризиків, розподіл, диверсифікацію, локалізацію, компенсацію, страхування, залучення до ризиків.

Методи якісного аналізу поділяться на: методи збору нової інформації; методи, що базуються на аналізі наявної інформації; методи, що базуються на аналізі наявної інформації; евристичні методи якісного аналізу.

У таблиці 2 надано рекомендації щодо вибору методів аналізу ризику на етапі розробки й оцінки проектів інвестування в новації.

Таблиця 2 — Рекомендації з вибору методів аналізу ризику

Однак, при зовнішній переконливості математичних викладень ці методи використовують неточні, неповні чи суперечливі дані (що цілком природно), і тому фактичні результати при реалізації обраних варіантів можуть значно від-різнятися від розрахункових.

Литература

  1. Хохлов Н. В. Управление риском. М.: Юнити — Дана, 1999. 239 с.
  2. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. Учебник, 4-е изд. — СПб.: Питер, 2004. — 400 с.: ил.
  3. Инновационные риски и их классифмкация. Ильяшенко С. Н. Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 4, с. 93 — 103.
© ДонНТУ 2011 Халаимова А.В.