Источник: Збірка матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених «Активізація та підвищення ефективності інвестиційних процесів в Україні», Дні теорії і практики інвестування, електроний носій, с. 380 — 382
На сучасному етапі Україна намагається вирішити проблеми забезпечення економічної незалежності та подолання розриву із економічно розвиненими країнами за допомогою переходу на інноваційний шлях розвитку. Це є особливо актуальним для промисловості — провідної галузі України. Але інноваційною діяльністю займається незначна кількість промислових підприємств через високий ризик. Тому проблема адекватної оцінки інноваційних ризиків і розробка ефективних заходів по їхньому запобіганню, зниженню або компенсації є дуже актуальною.
Інноваційний ризик — це ймовірність виникнення несприятливої ситуації або відхилення реального результату від запланованого при здійсненні інноваційної діяльності, що може спричинити незаплановані збитки, які виникають при вкладенні підприємством засобів у виробництво нових товарів або надання послуг, у розробку нової техніки і технології, при вкладенні засобів у розробку управлінських інновацій, які не принесуть бажаного ефекту.
Класифікація ризиків має дуже велике значення при їх управлінні, тому що дозволяє визначити до якої групи належить кожен вид ризику, які йому властиві особливості, для обрання правильної стратегії запобігання даного виду ризику в інноваційній діяльності. У різних ситуаціях для зниження різних видів ризику потрібно обирати такий метод, щоб підвищувалася ефективність інноваційної діяльності, знизився рівень невизначеності та ризику. Ще й дотепер не існує загально визначеної й водночас вичерпної класифікації ризиків, що пов’язано із великою кількістю різних проявів ризику. Найчастіше класифікують за таким ознаками: за впливом на суб’єктів інноваційної діяльності, за суб’єктами інноваційної діяльності, за формами інвестування в новації, за джерелами інвестування новацій, за механізмами інвестування новацій, за видами впливу невизначеності тощо. Найбільшу увагу підприємству слід звертати увагу на ризики прийняття інноваційних рішень.
Під факторами ризику в інноваційній діяльності розуміють такі незаплановані події, які можуть потенційно відбуватися і спричиняти вплив на хід реалізації проекту, або умови, що викликають невизначеність результату ситуації. Найсильнішим фактором ризику є конкуренція. [1,с.406], [2,с.64].
Інноваційний ризик може виникнути у таких ситуаціях: впровадження дешевого методу виробництва товару або відмови від надання послуги у порівнянні із тими, що вже використовуються; створення нового товару або надання послуги на старому обладнанні; виробництво нового товару або надання послуги із допомогою нової техніки і технології.
Управління ризиком — процес вивчення параметрів об’єкта і суб’єктів ризику, зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на об’єкт і поведінку суб’єкта ризику, його оптимізації, планування, обліку і контролю, мотивації і регулювання виконання робіт з управління ризиком. Управління ризиками здійснюється не заради зниження ризиків, а заради підвищення якості та обґрунтованості стратегічного управлінського рішення. [3, с.230].
Процес управління інноваційними ризиками поділяється на етапи:
постановка цілей управління ризиками — використання методів аналізу і прогнозування економічної кон’юнктури, виявлення можливостей і потреб підприємства у рамках стратегії і поточних планів його розвитку;
аналіз ризику — застосування методів якісного і кількісного аналізу;
ефективність різних методів впливу на ризик: запобігання ризику, зниження ризику, прийняття ризику на себе та ін., що завершується прийняттям рішення про вибір їхнього оптимального набору;
управління ризиками — обирання методів впливу на ризик. Результатом даного етапу буде нове знання про ризик, що надає змогу, за необхідності, відкоригувати раніше поставлені цілі управління ризиком.
Методи кількісного аналізу ризиків: статистичний, метод аналізу доцільності витрат, коригування норми дисконту, коефіцієнтів достовірності, аналіз чутливості критеріїв ефективності, метод сценаріїв, аналіз ймовірного розподілу потоків платежів, метод дерева рішень, експертне оцінювання, метод використання аналогів, метод
Проблема управління інноваційними ризиками є дуже актуальною особливо в епоху високорозвинених технологій. Багато іноземних підприємств, незважаючи на великий ризик, займається інноваційною діяльністю, намагаючись стати монополістами, щоб диктувати свої умови на ринку та отримувати понадприбутки. В Україні дуже мало підприємств, що займається інноваційною діяльністю, що пов’язано із невизначеністю подальшого розвитку країни. Тому, необхідно стабілізувати стан розвитку держави, створити сприятливі умови здійснення інноваційною діяльністю, оскільки Україна є дуже привабливою для іноземних інвесторів, для впровадження і здійснення інноваційних процесів різних сфер діяльності.
Інноваційний розвиток промисловості України / О.І. Волков,
Ісаєва
Фатхутдинов
Вергал К.Ю. Інноваційний розвиток підприємства через інтеграцію стратегічного та інноваційного менеджменту. Економічний вісник Донбасу. Науковий журнал, № 1 (15), 2009 р.