Постановка проблеми. Житлово-комунальне господарство є однією з найбільш відсталих галузей економіки України з багатьма проблемами, які останнім часом особливо загострилися. Про кризовий стан суб’єктів господарювання ЖКГ свідчать як фінансові показники, так і рівень добробуту населення, яке є споживачем послуг цих підприємств. Щодо фінансових характеристик, то слід відзначити таке: за січень-листопад 2008 року підприємства галузі отримали збитки у сумі 1110,7 млн. грн., що на 224,7 млн. грн. (або на 25%) більше, ніж за відповідний період 2007 року. При цьому зниження обсягів прибутку становило 160,1 млн. гр. [1, c.75].
Подолання кризи є неможливим без впровадження заходів з її глибокого структурного реформування та досвіду розвинених держав. Разом с тим світова тенденція та сучасні вітчизняні умови постійного і незворотного зростання вартості енергоносіїв вимагає також прискорення вирішення проблем енергозбереження і, відповідно, глибокого дослідження питань фінансування заходів із впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій.
Мета дослідження. Метою дослідження є окреслення шляхів подолання кризи та визначення перспектив розвитку підприємств житлово-комунального господарства на основі аналізу закордонного досвіду реформування ЖКГ.
Актуальність дослідження. Трансформаційні економічні процеси, що відбуваються в Україні і націлені на закріплення ринкових відносин та інтеграцію країни в Європейську спільноту, характеризуються надзвичайною багатогранністю і динамічністю. У зв’язку з цим забезпечення реалізації визначеного курсу, успішна адаптація до глобальних трансформаційних змін потребують використання якісно нових методів, засобів і підходів до управління підприємствами. Це безпосередньо є актуальним і для підприємств житлово- комунального господарства. Зарубіжний досвід реформування житлово-комунального господарства має сприяти Україні в подоланні власних проблем в галузі.
Завдання дослідження. Поставлена мета зумовила вирішення таких завдань:
- дослідити зміст, методи та заходи реформування сфери житлово-комунального господарства на основі закордонного досвіду;
- визначити основні принципи реформування Європейських країн в галузі житлово-комунального господарства;
- розглянути основні принципи реформування житлово-комунального господарства в Україні;
- виявити й обґрунтувати перспективний розвиток і модернізація підприємств житлово-комунального господарства.
Аналіз досліджень і публікацій з проблеми. Проблематика реформування ЖКГ на сьогодні непокоїть значну кількість науковців і практиків у галузі фінансів, фінансового менеджменту, антикризового фінансового та стратегічного управління. Серед вітчизняних науковців, що предметно досліджували теоретичні й прикладні аспекти суті, методів та інструментарію реформування ЖКГ, слід відзначити М. Білик, І. Бланка, І. Зятковського, Л. Лігоненко, Є. Ляшенко, С. Салигу, О. Терещенка та багато ін. Дослідженню ролі людського фактора в антикризовому фінансовому управлінні присвячено праці В.Василенко, А. Чернявського та ін.
Відзначаючи фундаментальність та значимість праць названих авторів, слід зазначити, що в більшості з них розглядаються питання антикризового управління на підприємствах економіки країни в цілому; в окремих дослідженнях має місце галузевий аспект (зокрема, вивчалися підприємства металургії, цукрової промисловості, торгівлі тощо.) Натомість галузі ЖКГ, що потребує негайного дослідження у напряму виведення її з кризового стану, уваги приділено недостатньо.
Питанням економіки та організації управління на підприємствах ЖКГ присвячено праці таких авторів: Г. Агаджанова, Г.Короткого, Ю. Манцевич, Г. Онищук та ін. Теоретичні аспекти розвитку та реформування ринків житлово-комунальних послуг в Україні висвітлено у працях С. Мельника, В. Полуянова, К. Щеглова. Проблеми реформування галузі розглядалися також у працях С. Білої, І. Гейця, В. Інговатової, Г. Кучерика В. Лагутіна, Т Строкань, В. Толуб’як. Вирішенню окремих питань організації фінансів та фінансового забезпечення підприємств ЖКГ приділено увагу М. Забаштанських, Є. Жемеренко, Б. Сілєнковим. Проте у працях названих авторів недостатньо, на нашу думку, досліджено питання реформування галузі.
Виклад основного матеріалу. В 2004 р. В Україні прийнята програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки. Мета програми полягає у здійсненні державної політики з реформування житлово-комунального господарства, підвищення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів. В процесі реформування сфери житлово-комунального господарства дуже важливо враховувати досвід інших держав для того, щоб не допустити їх помилок і направити найбільші зусилля на зміни, які надали максимальний позитивний ефект в інших країнах.
Так в середині ХХ ст. У Великобританії, як і в теперішній час в Україні, збитковість підприємств житлово-комунальної сфери простиралася всюди. Тому в 1979 р. Було вирішено здійснити реформування житлово-комунального господарства і муніципального управління. До цього а багатьох регіонах країни, одночасно із загальнонаціональними міністерствами, наданням послуг житлово-комунального господарства займалися місцеві органи влади, що мали відповідні служби. Їх діяльність ґрунтувалася на принципах державного адміністрування, тому вони не приділяли достатньої уваги якості послуг, що надавалися, і ефективності своєї діяльності в цілому. Проблеми, що існували в ті часи в житлово- комунальній сфері Великобританії, схожі з проблемами, які мають місце на вітчизняних підприємствах, де так само має місце надмірна бюрократизація і політизування процесу управління, надмірність штатного персоналу. Все це перешкоджало ринково орієнованому ухваленню рішень і призводило до низької продуктивності і нецільового використання бюджетних коштів. Головною причиною незацікавленості підприємств житлово-комунальної сфери в задоволенні потреб населення було отримання коштів з бюджету.
Для подолання існуючих труднощів у сфері житлово-комунального господарства функції місцевих муніципалітетів були делеговані незалежним від них компаніям на договірних основах. В результаті було створено 109 спеціалізованих агентств, в яких отримали роботу більше половини державних і муніципальних службовців. За місцевими органами влади був закріплений обов’язок приводити конкурсні торги на право надання послуг населенню. В рамках даного напряму проводилася політика партнерства у сфері надання послуг населенню між державою, яку представляли місцеві органи влади, і приватним бізнесом.
Держава також стимулювала конкуренцію в наданні житлових послуг, зокрема між муніципалітетами і житловими асоціаціями. В ході реформування муніципалітети ставали органами, що не надають послуги, а дозволяють їх надавати. В результаті управління житлово-комунальним господарством перейшло рішення щодо об’єму послуг, що їм надавалися.
Велика увага приділялася перевірці якості послуг, що надавалися підприємствами житлово-комунальної сфери. Для її визначення були введені різні вимірювані параметри. Зокрема, був встановлений максимальний час дозвону до диспетчерської служби 30 секунд. Якщо споживачеві доводилося чекати більший час він мав право скаржитися. Також буди чітко визначено час виконання заявки по усуненню недоліків.
Східна Німеччина мала схожі проблеми в житлово-комунальній сфері. Крім того, там було відсутнє розділення оплати за видами послуг. Квартплата включала плату за найм житла й експлуатаційні витрати, які, в свою чергу, не містили відмінностей за видами послуг. Ціни на житлово-комунальні послуги формувалися державою і не змінювалися десятиліттями. Таке ціноутворення не дозволяло підтримувати комунальну інфраструктуру приводив до великих витрат ресурсів а інформація про технічні якості інфраструктури була недоступна. Так само як і до недавнього часу в Україні, розрахунки комунальних послуг здійснювалися переважно за нормативами споживання, а не на підставі показників приладів обліку. Це призвело до надмірного використання ресурсів споживачами. Істотною проблемою для Німеччини, як і для Великобританії, була низька якість послуг, що надавалися підприємствами житлово-комунального господарства.
Реформування житлово-комунального господарства в Німеччині було спрямовано на побудову ефективного муніципального самоврядування. Для цього були здійснені такі заходи як демонополізація і акціонування над регіональних постачальників послуг, модернізація комунальної інфраструктури і житлового фонду і, найголовніше, вдосконалення ціноутворення для покриття існуючих витрат. Першим кроком у вдосконаленні ціноутворення стала відмова від надання соціальної допомоги населенню через комунальні підприємства і перехід до адресного субсидування, розмір якого залежить від отримуваного родинами доходу. А розрахунок за надані послуги згідно їх фактичному споживанню призвів до економії ресурсів населенням. Крім того, приватизація в Германії, на відміну від вітчизняної практики, здійснювалася шляхом продажу державного і муніципального житла. Засоби отримані від приватизації і ті, що вивільнилися в результаті скорочення субсидування, були використані на модернізацію комунальної інфраструктури і устаткування.
Так само, як і у Великобританії, німецький уряд прагнув створити ринкові умови функціонування підприємств житлово-комунальної сфери. Була введена конкурсна основа для постачальників послуг. У зв’язку з цим підвищення якості комунальних послуг, скорочення використаних ресурсів і зниження собівартості для тих підприємств, що надають житлово-комунальні послуги стали основними напрямами діяльності. Для необхідності забезпечувати додатковими послугами – багатобічними послугами „multi-utility”. Їх сутність полягає в тому, що крім свого основного виду діяльності підприємства житлово-комунальної сфери включали до складу свого пакету багатобічних послуг прибирання при будинкових територій, обслуговування внутріншьобудинкової інфраструктури, управління устаткуванням, телекомунікаціями. Ще одним засобом отримання конкурентних переваг було використання сучасних технологій і автоматизації. Також велика увага приділялася взаємовідносинам з клієнтами. Для цього німецькі підприємства житлово-комунального господарства створили клієнтську базу, на підставі якої змогли розробити і запропонувати різні схеми додаткових послуг та їх оплати залежно від потреб клієнтів.
Сьогодні в Україні ситуація в сфері житлово-комунального господарства стабілізувалася, але як і раніше не задовольняє ні споживачів, ні надавачів послуг. Дану проблему пропонують вирішувати шляхом впровадження системи утримання і обслуговування житла підприємствами всіх форм власності, створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, впровадження прозорої політики ціноутворення, а також за допомогою залучення засобів приватних фірм, організацій і споживачів для реконструкції інфраструктури житлово-комунального господарства. Перспективний розвиток і модернізація підприємств ЖКГ можливі лише за умови фінансового забезпечення через ефективну тарифну політику та ціноутворення.
Основними принципами реформування житлово-комунального господарства України є:
- вдосконалення системи управління в галузі житлово-комунального господарства;
- створення органів самоорганізацій населення з метою залучення їх до управління житловим фондом;
- демонополізація житлового господарства, розвиток конкурентного середовища на ринку послуг, що надаються підприємствами житлово-комунального господарства;
- створення комп’ютерних інформаційно-управлінських систем надання і контролю житлово-комунальних послуг;
- залучення інвестицій в розвиток житлово-комунальної сфери;
- забезпечення ефективності використання коштів споживачів і місцевого бюджету.
На сьогоднішній день в межах даного напряму, як на рівні держави, так і на рівні окремих регіонів проведена обширна робота. Зокрема, активно створюються і функціонують товариства співвласників багатоквартирних будинків, встановлюються прилади обліку спожитої кількості газу і води. Але, не дивлячись на це, істотною проблемою залишається наявність боргів з оплати послуг населенням і крупними промисловими підприємствами, а також непрозорість формування органами місцевого самоврядування тарифів, їх відповідність реально існуючим економічним умовам.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити такі висновки:
1. Житлово-комунальне господарство є однією з найбільш відсталих галузей економіки України, тому дослідження змісту, методів та заходів реформування сфери ЖКГ та аналізу закордонного досвіду є надзвичайно актуальним в сучасних умовах.
2. У працях авторів, що висвітлювали проблеми поліпшення фінансового стану або розглядали механізм функціонування підприємств ЖКГ, недостатньо досліджено питання оздоровлення галузі з позицій фінансового менеджменту, внаслідок чого коло проблем фінансового оздоровлення підприємств житлово-комунального господарства потребує проведення ґрунтовних досліджень фахівцями.
3. Для досягнення поставленої мети висвітлено основні принципи реформування Європейських країн в галузі ЖКГ.
4. Приведені основні принципи реформування житлово-комунального господарства в Україні.
5. Перспективний розвиток і модернізація підприємств ЖКГ можливі лише за умови фінансового забезпечення через ефективну тарифну політику та ціноутворення.
Це вимагає, у свою, чергу, проведення подальших наукових досліджень фінансових аспектів діяльності підприємств ЖКГ та реформування галузі в цілому, а також визначення механізму фінансового оздоровлення цих господарюючих суб’єктів за рахунок різноманітних (альтернативних) коштів.