Источник: Фінанси та банківська справа - 2008 / Тези доповідей Першої Всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених. - Донецьк, ДонНТУ - 2008, с. 173-176.
В сучасних умовах однією з актуальних проблем є розглядання інвестиційних процесів в Україні, тим паче, що економічний розвиток будь-якої країни значною мірою обумовлений рівнем інвестиційної діяльності. В умовах виходу вітчизняної економіки з кризи та переходу до стадії економічного зростання великого значення набуває інвестиційна діяльність економічних суб’єктів. Інвестиції потрібні підприємствам і організаціям для переходу до нормальної господарської діяльності, для переозброєння виробництва, підвищення якості продукції.
Очевидно, що рівень інвестиційної активності економічних суб’єктів перебуває у прямій залежності від стану економіки країни, якості функціонування фінансово-кредитної системи, прибутковості підприємств та організацій, дохідної політики бюджетів усіх рівнів та доходів населення. В Україні суб’єкти господарювання, які за юридичним статусом належать до підприємницьких структур, забезпечують дві третини обсягів ВВП та більше половини зайнятості населення. Однак, їхня інвестиційна діяльність до останнього часу була позбавлена достатніх позитивних імпульсів, а ефективність функціонування залишається низькою не тільки порівняно з розвинутими державами, але й із тими країнами, економіка яких перебуває на стадії формування ринкової системи господарювання. Тому в умовах обмеженості фінансових ресурсів суб’єктів господарювання залучення бюджетних коштів безпосередньо для інвестування суб’єктів підприємницької діяльності сприятиме структурній перебудові економіки та вирішенню стратегічно важливих завдань її розвитку.
Проблема формування джерел інвестиційної діяльності в Україні стоїть надзвичайно гостро і посилюється значною потребою в інвестиційних ресурсах для подальшої структурної перебудови економіки України, стабілізації економічного стану та забезпечення послідовного економічного зростання. Недоінвестування реального сектора економіки України потребує зосередження уваги, насамперед, на аналізі проблем та можливостей мобілізації і використання для здійснення інвестиційної діяльності наявних інвестиційних ресурсів [1].
В умовах глобальної світової інтеграції особливе місце займає процес прямого іноземного інвестування . За умов ефективного використання прямих іноземних інвестицій уряд країни зміг би стабілізувати свої макроекономічні та мікроекономічні показники, забезпечити вітчизняних підприємців новітніми технологіями та сучасними методами управління, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках, вирішити соціально-політичні питання. Тому залучення прямого іноземного капіталу в народногосподарський комплекс України й акумулювання його з вітчизняним дало б змогу вирішити низку інвестиційних проблем та, відповідно, поліпшити стан сучасної економіки країни [2].
Основною монетарною передумовою стимулювання інвестиційних процесів у розвинених економічних системах є забезпечення збалансування попиту і пропозиції на позичковий капітал за умови стабільності динаміки цін та процентних ставок. У сучасній Українській економіці, яка тривалий час перебуває на етапі структурних та інституційних трансформацій, забезпечення наведених передумов залишається досить складним завданням, що відображається на якісній і кількісній сторонах інвестиційного процесу.
Посилення впливу грошово-кредитних важелів на інвестиційні процеси в українській економіці зумовлена не тільки хронічною розбалансованістю грошового ринку, де пропозиція позичкового капіталу істотно відстає від попиту, наслідком чого є дефіцит інвестиційних ресурсів, а й досить суперечливими тенденціями в грошово-кредитній сфері, що поглиблюють ці диспропорції і негативно позначаються на інвестиційних процесах [3].
Інвестиційний простір країни - один з найважливіших чинників складної системи економічного простору країни. Однією з властивостей цього чинника є ступінь неоднорідності інвестиційного простору. Історично так склалось, що економічний простір України є доволі строкатим і це значно впливає на характер регіональних процесів. Під регіональною неоднорідністю інвестиційного простору маємо на увазі рівень міжрегіональних розбіжностей в об’ємах прямих іноземних інвестицій, що залучаються. Так, зменшення ступеня просторової неоднорідності прямих іноземних інвестицій створює більш сприятливі умови для перспективного розвитку економіки окремих регіонів та країни в цілому. І навпаки, зростання ступеня інвестиційної неоднорідності призводить до розширення проблемних територій, послаблення економічних взаємозв’язків між регіонами, зростання суперечностей, а в результаті – до дезінтеграції національної економіки.
Позитивні інвестиційні ефекти та впливи абсорбуються на сьогодні більшою мірою лише у тих регіонах та галузях економіки, які є беззаперечними лідерами по розвитку та економічному потенціалу й на внутрішньому ринку. А регіони і галузі, які найбільше потерпають від недостачі прямих іноземних інвестицій, залишаються на інвестиційній периферії у структурі розподілу інвестицій на терені країни, що призводить до посилення диспропорції у економічному розвитку регіонів та галузей країни. У зв’язку з наявною ситуацією, урядові заходи із посилення інвестиційних надходжень в економіку України повинні селективно орієнтуватися на найактивніше приваблення інвесторів у периферійні регіони та галузі економіки задля підвищення середнього рівня розвитку економіки та рівня життя населення [4].
Закордонний досвід наочно свідчить, що в перехідний період інвестиції стають найважливішим чинником не тільки реконструкції і відновлення, але й створення нових виробництв і підприємств. Тому залучення й використання іноземного капіталу в економіці України представляється істотною закономірністю інвестиційного процесу на сучасному етапі. При цьому залучення іноземних інвестицій повинне здійснюватися на основі принципів соціально-економічної ефективності, екологічної й економічної безпеки, взаємовигідності державної структурної й відтворювальної політики.
В Україні створилася сприятлива ситуація для впровадження базисних ресурсозберігаючих нововведень у капіталомісткі переробні галузі, що дозволяє знизити надмірні ресурсні витрати, особливо у сфері виробництва товарів, ціни на які нижче світових. Впровадження подібних технологій створює міцну основу для інвестування в наукомісткі виробництва й високі технології, оскільки повсюдним впровадженням ресурсозберігаючих технологій можна знизити інвестиції в капіталомісткі галузі, а отриманий ефект використовувати в наукомістких і високотехнологічних виробництвах.
Прямі іноземні інвестиції виступають важливою умовою здійснення структурної перебудови національної економіки, забезпечення технологічного процесу, збільшення показників господарської діяльності підприємства. Прямі іноземні інвестиції мають велике значення для економіки країни, тому що вони забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій і науково-техничній кооперації, є джерелом капіталовкладень у формі сучасних засобів виробництва, збільшують продуктивність праці, залучають вітчизняних підприємців до використання передового досвіду, сприяють розширенню інновацій, підвищують добробут населення країни.
Використання прямих іноземних інвестицій сприяє забезпеченню потреб національної економіки в необхідній сировині й продукції, а головне – стимулює розвиток ефективних і конкурентоспроможних експортерів, що надає можливість Україні потрапити в систему міжнародного розподілу праці і капіталу. Таким чином, залучення іноземних інвестицій є необхідною умовою прискорення темпів економічного розвитку України, стимулює промислове виробництво, забезпечує умови стійкого й швидкого росту й збільшення рівня суспільного добробуту в країні [2].