Источник: Управління персоналом та економіка праці - 2011 / Матеріали VIII міжнародної науково-теоретичної конференції молодих учених та студентів. - Донецьк, ДонНТУ - 2011.
Проблемі використання виробничих можливостей у промисловості, зокрема гірничодобувної галузі, приділяли й приділяють велику увагу протягом усього періоду розвитку вугільної промисловості. Вже неодноразово вказувалося на необхідність більш раціонального використання виробничих потужностей, більш широкого впровадження високопродуктивної техніки, удосконалення структури й вчасного оновлення діючих основних фондів.
Для визначення рівня економічної ефективності роботи промислового підприємства, тобто встановлення кількісного відношення між результатами виробництва й витратами засобів виробництва й праці, необхідно знати його виробничу потужність.
Проблемі підвищення виробничої потужності підприємства присвячені роботи багатьох відомих учених. Зокрема, вони висвітлені в роботах таких відомих учених як О. Амоши [1], В. Нейєнбурга [2], А. Акмаєва [3] та ін. Вагомий внесок у розвиток методологічних основ розрахунку оптимальної виробничої потужності шахти і пошуку резервів її збільшення зробили такі вітчизняний вчені як О. Астахов [4], О. Пяткін [5], К. Науменко [6]. Але і зараз багато проблем залишаються відкритими.
Відомо, що повне використання створених виробничих потужностей можливо на основі підвищення інтенсифікації й концентрації виробництва, що забезпечує значне поліпшення всіх техніко-економічних показників роботи. Виробнича потужність гірничих підприємств й, зокрема, вугільних шахт є важливим комплексним показником, необхідним для вдосконалення планування, організації й управління виробництвом. При нерівномірності розвитку технічної бази вуглевидобутку (не тільки по виїмці, але й по підготовці фронту робіт) створюються «вузькі місця», що стримують подальше освоєння внутрішніх потенційних «потужних ланок». «Потужні ланки» підприємства, що залишаються недостатньо використаними, по суті є втратами виробничої потужності й основних фондів. Таке становище буде траплятися доти, поки не будуть заплановані й реалізовані заходи й не ліквідовані ці «вузькі місця» виробництва.
Метою статті є формування теоретико-методологічних положень щодо пошуку резервів підвищення ефективності функціонування організаційних систем управління вуглевидобутку на гірничих підприємствах.
Для проведення техніко-економічного аналізу причин зміни видобутку вугілля по ділянках і шахті в цілому доцільно складати спеціальну таблицю-матрицю. Така таблиця-матриця повинна містити у собі процеси по очисних вибоях і ланкам внутришахтного транспорту, починаючи від дільничного транспорту й кінчаючи навантаженням у залізничні вагони, і є основами для виявлення «вузьких місць» і визначення внутрішніх невикористаних ресурсів по робочих місцях і процесам виробництва. Маючи відомості про показники роботи шахти, використовувані для загального економіко-статистичного аналізу відхилень від виробничої потужності, а також виробничо-економічну інформацію про умови й показники по робочих місцях і процесам, приступають до безпосереднього аналізу використання внутрішніх резервів підвищення ступеня освоєння виробничої потужності.
Таким чином, при підвищенні виробничої потужності «вузьких місць», виявлених техніко-економічним аналізом виробництва по процесах, до виробничих можливостей забезпечуються необхідні умови значного підвищення ефективності вуглевидобутку до рівня не тільки сформованої виробничої потужності, але й до рівня показників проектних потужностей поряд з удосконалюванням социально-экономиче6ских умов виробництва.
Використання внутрішніх (потенційних) резервів виробництва з метою подальшого поліпшення всіх техніко-економічних показників роботи поряд з поліпшенням умов праці й побуту працюючих є наступним етапом виконання аналізу виробничо-господарської діяльності, що забезпечує поліпшення економічної ефективності всього виробництва. На цьому етапі проведення аналізу вирішуються такі питання:
- розробляються конкретні заходи щодо ліквідації виявлених «вузьких місць», що стримують підвищення ступеня освоєння виробничої потужності й виробничих можливостей;
- розраховуються необхідні додаткові матеріальні, грошові й людські ресурси для ліквідації «вузьких місць» і використання резервів підвищення ступеня освоєння виробничих можливостей шахти;
- розробляється календарний план-графік послідовного впровадження технічно-організаційного заходу з метою використання виробничих можливостей шахти;
- визначається економічна ефективність підвищення ступеня освоєння виробничих можливостей і проектної потужності поряд з удосконалюванням соціально-економічних умов виробництва на аналізованій шахті.
Реалізація намічених заходів щодо ліквідації «вузьких місць» вимагає додаткових засобів і часу. Зразковий порядок необхідних розрахунків по ліквідації «вузьких місць» полягає в наступному:
- визначається обсяг робіт по кожному заходу;
- підраховуються витрати по намічених заходах, що включають вартість устаткування й будівельно-монтажних робіт з виділення суми по заробітній платі;
- визначається вартість матеріалів і демонтованого устаткування, що вивільняється в процесі здійснення заходів.
Економічний ефект і строки окупності впроваджуваних заходів повинні розраховуватися з урахуванням вимог діючих галузевих методик.
Намічені заходи щодо збільшення потужності «вузьких» ланок не повинні перевищувати рівня «потужних» ланок більш ніж на 10-15%, щоб не створювати нові диспропорції по технологічних ланках і не допускати невикористання потужностей й основних фондів підприємства.
План науково-дослідних робіт повинен включати заходи, що дозволяють досягти певних результатів: росту ефективності використання виробничої потужності підприємства; віддачі основних фондів і прискорення оборотності оборотних коштів; підвищення ефективності використовуваної техніки й технологічних процесів; концентрації виробництва; поліпшення якості продукції; нових методів планування, управління й організації виробництва. Економічну ефективність від впровадження організаційних заходів можна розрахувати на основі запропонованого в статті алгоритму. Уявляється, що завдяки цьому можна досягти зниження собівартості кінцевої продукції й збільшенню прибутку по підприємству в цілому.