Прохоренко Олександра Олександрівна

Навчально-науковий інститут "Вища школа економіки та менеджменту" (ІЕМ)

Факультет: Економіки (ФЕМ)

Кафедра: Економіка підприємства (ЕПР)

Спеціальність: "Економіка підприємства" (ЕПР)

Тема кваліфікаційної роботи магістра: "Формування господарських рішень в умовах ринкової економіки"

Науковий керівник: проф., завідуюча кафедри ЕПР Хобта Валентина Михайлівна

РЕФЕРАТ З ТЕМИ ВИПУСКНОЇ РОБОТИ

Вступ

Виклад основного матеріалу
1. Теоретичні основи процесу прийняття та обґрунтування господарських рішень
2. Розвиток теоретичних положень з обґрунтування господарських рішень
3. Рекомендації з обґрунтування господарських рішень на базі лінійного програмування

Висновки
Список використаної літератури литературы

ВСТУП

Актуальність теми. На сьогоднішній день економіка України знаходиться на етапі нестабільності, країна інвестиційно не приваблива, а її продукція не конкурентоспроможна, спостерігається збільшення збиткових підприємств. Стан економіки України свідчить про низьку ефективність управління на рівні окремого підприємства – не достатнє обґрунтування господарських рішень та необхідність удосконалення інструментів. Збереження таких тенденцій у подальшому може призвести до остаточного вибуття країни з числа економічно розвинутих. Наявність та вирішення вказаних проблем суттєво пов’язані з якістю господарських рішень, тому проблема формування господарських рішень є актуальною.
Різні світові літературні видання пропонують читачам дуже велике різноманіття досліджень та періодичних видань присвячених теорії та практиці прийняття рішень. Теорія обґрунтування  господарських рішень знаходиться у сфері наукових інтересів таких авторів, як: Альберт М, Беспалов Б.А., Еддоус М., Мескон М.Х., Стенсфілд Р., Трояновський В.М., Хедоурі Ф., Хобта В.М., Шарапов О.Д. та інші. Незважаючи на різні сучасні підходи, спостерігається єдність думок щодо важливості обґрунтування рішень в умовах ринкової економіки. В той же час фінансово-економічний стан підприємств в Україні свідчить, що як теорія так і практика обґрунтування господарських рішень потребує розвитку.

Мета і задачі дослідження. Метою цієї роботи є розвиток теоретичних основ та удосконалення практичних інструментів щодо формування та обґрунтування господарських рішень.
Для досягнення мети дослідження було вирішено такі завдання:

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження магістерської роботи є процес підготовки рішень щодо здійснення їх діяльності відповідно встановлених цілей.

Предмет дослідження. Предметом є основні принципи та методи формування господарських рішень.

Методи дослідження.  У процесі роботи застосовувалися загальнонаукові методи: абстракція, класифікація видів, порівняння, системний підхід, логіко — аналітична оцінка параметрів, моделювання процесів в економіці, аналогії, експертних оцінок, якісного та кількісного аналізу, традиційні способи і прийоми економічного аналізу.

Основні наукові результати.

Практичне значення одержаних результатів. Розвиток теоретичних положень та рекомендації, запропоновані в роботі, сприяють підвищенню рівня обґрунтованості господарських рішень щодо оптимального використання виробничих витрат. Вони можуть використовуватися різними суб'єктами господарювання при формуванні власного алгоритму прийняття управлінських рішень, оцінці комбінацій взаємозамінних ресурсів в процесі виробництва. Розроблені рекомендації та методичні основи формування господарських рішень передбачають застосування на підприємстві ЗАТ «Єнакієвський гормолзавод».

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Розділ 1. Теоретичні основи процесу прийняття та обґрунтування господарських рішень
На сучасному етапі розвитку економіка України характеризується нестабільністю, відсутністю обґрунтованих макроекономічних прогнозів, нестачею статистичної інформації та її певною недостовірністю, що ускладнює розробку господарських рішень на окремому підприємстві. Від якості прийняття господарських рішень в першу чергу залежить чи буде прибутковою діяльність підприємства. В Україні присутня значна кількість збиткових підприємств, зокрема, в сільському господарстві.[1]
Україна має значні можливості для розвитку аграрного сектору та перетворення його у високоефективну сферу економіки. У ринкових умовах господарювання для підприємств аграрного сектору економіки України однією з головних проблем є залучення інвестиційних ресурсів та впровадження нових провідних технологій. Необхідні ефективні сучасні рішення щодо оптимізації та підвищення ефективності діяльності підприємств. При цьому продуктивність аграрного сектора України, на думку фахівців, має колосальний потенціал.
За даними про стан сільськогосподарського виробництва у період 2000-2009 р.р. рентабельність у цьому секторі збільшилася на 14,8%. Найменша рентабельність серед продукції тваринництва належить виробникам молока[2]. Динаміка розміру експорту та імпорту молочної продукції за 2009-2010 р.р. представлена на рис. 1.

Рисунок  1 — Динаміка імпорту та експорту молока і молочної продукціїї за 2009-2010 р.р.

З рисунку 1 бачимо, що експорт молочної продукції значно перевищує імпорт. За статистичними даними на 2010 рік, якість українського молока підвищується. Водночас за кордоном ціни на молокопродукти ростуть. У період світової продовольчої кризи та пов’язаного з ним тотального подорожчання імпортування молочної продукції стає невигідним. Тому Міністерство зосередиться на внутрішньому виробництві та підтримці українських молочних виробників і переробників.[3]
За умов росту фінансування виробництва молочної продукції в Україні необхідно зосередитися на інноваційних технологіях виробництва та сучасних підходах до ведення такого бізнесу. В умовах обмеженості виробничих ресурсів актуальності набирає питання оптимізації їх розмірів та підвищення ефективності їх використання. Оцінка та аналіз альтернативних шляхів використання матеріальних ресурсів займає центральне місце в управлінні підприємством. Таким чином основна проблема розвитку будь-якого підприємства зводиться до неефективної системи управління та низької якості господарських рішень, що потребують детального вивчення та обґрунтування.
Поняття «рішення» в науковій літературі трактується по-різ­ному. Найчастіше воно розуміється як процес, як акт вибору чи як результат вибору.[4]Рішення як процес характеризується тим, що, відбуваючись у часі, здійснюється в декілька етапів (підготовка, формування, прийняття й реалізація). Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту). Загалом управлінське рішення носить комплексний характер.
Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним. Його оптимальність — це властивість бути найкращим відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальнос­ті. [5] Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до підвищення рентабельності підприємства, оскільки  під ним розуміється відношення, в  чисельнику  якого  завжди  фігурує  прибуток.
Формування господарського рішення це передусім процес, трудовий процес керівного складу й усього колективу працівників підприємства, спрямований на підвищення ефективності господарської діяльності, формування і раціональне використання ресурсів, збільшення виробництва продукції, зниження собівартості та підвищення рентабельності, збільшення доходів і прибутку тощо.
Виділяють дві основні технології прийняття рішень: інтуїтивна та раціональна. Найпростішою технологією прийняття рішень є інтуїтивна, перевага інтуїтивної технології полягає у швидкості прийняття рішень, а основний недолік — у значній імовірності помилки.
Розвинена та доповнена раціональна технологія прийняття рішень представлена на рис.2. Звісно, на практиці цей процес є набагато складнішим і допускає паралельність виконання певних процедур, що може значно скоротити час прийняття рішень.

Рисунок 2 — Скорегована та доповнена технологія прийняття та реалізації управлінських рішень

Для кожного підприємства повинен індивідуально розроблятися механізм формування та прийняття господарських рішень. Ефективність же цього процесу великою мірою залежить від методів, які використовують менеджери в ході виконання всіх видів управлінських робіт.
Використання механізму передбачає правильний діагноз проблеми, згідно до обраної моделі прийняття рішення розробляються альтернативні варіанти, що оцінюються за критеріями оптимальності рішення. Цей етап вважається найважливішим та най відповідальним моментом у процесі формування рішення. Далі обирається найкращий варіант та розробляється план реалізації рішення. На цьому етапі важливу роль відіграє контроль виконання рішення. Формування бази інформації з виявлених проблеми, що у майбутньому дозволить спрогнозувати розвиток події при виникненні подібної ситуації.
Поняття рішення займає центральне місце в процесі управління ефективністю підприємства, тому суб’єкт господарювання повинен забезпечувати постійне вдосконалення механізму формування останнього. Для підвищення ефективності діяльності підприємств необхідний розвиток теоретичних положень обґрунтування господарських рішень

Розділ 2. Розвиток теоретичних положень з обґрунтування господарських рішень
Удосконалення механізму прийняття господарських рішень в агросекторі стає одним з важливих компонентів реформування сільськогосподарських підприємств, з метою підвищення конкурентоспроможності галузі на міжнародних ринках. Стратегічним підходом до вирішення цієї проблеми є розроблення відповідного категоріального апарату, технологій, методів, принципів, а також добір і  обґрунтування системи конструктивних моделей та інструментів прийняття господарських рішень. Це дасть змогу перевести процеси прийняття господарських рішень, які сьогодні мають здебільшого інтуїтивний характер, у науково керований і економічно обґрунтований процес, що сприятиме покращанню загальної ситуації в економіці.
Під час розробки господарського рішення найбільш точний результат можна дістати, застосовуючи математичні методи на основі формалізації завдання, хоча цей шлях і складний. Дуже непросто точно побудувати модель досліджуваного об’єкта за обраним критерієм; навіть точне математичне розв’язання завдання може не враховувати можливі наслідки найбільш оптимальних рішень соціального, екологічного, ергономічного і т. п. характеру. Методи обґрунтування рішення, як правило, використовуються комплексно.
З огляду на неможливість кількісного вимірювання авторитетності та компетентності експерта, що прийматиме рішення та проведення тривалого глибокого аналізу, у магістерській роботі будуть далі описуватися тільки кількісні методи, так як якісні методи носять суб’єктивний характер.
Математичні методи прискорюють проведення економічного аналізу, сприяють найповнішому урахуванню впливу різноманітних чинників на результати діяльності, підвищенню точності обчислень. Оскільки математичні методи не можуть застосовуватися безпосередньо до досліджуваного об'єкта, необхідною є побудова адекватної цьому об’єкту математичної моделі. Загальна модель постановки задачі математичного програмування має такий вигляд:

      (1)

Лінійне програмування (та дослідження задачі лінійного програмування) є однією із найрозвинутишіх галузей математичного програмування та теорії оптимізації. Підсумком прийняття раціонального управлінського рішення з ресурсозбереження є підвищення показників ефективності використання ресурсів і, взагалі, ефективності діяльності підприємства. Задача лінійного програмування у багатьох випадках спрямована саме на пошук найбільш вигідного способу розподілу обмежених ресурсів.
Обмеженість виробничих ресурсів зумовлює появу цілої низки складних економічних процесів і ситуацій.

Рисунок 3 — Задачі, що виникають внаслідок обмеженості виробничих ресурсів

В умовах обмеженості ресурсів, як зазначалося вище, перед суспільством і окремими виробниками виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів. Вибір альтернативних варіантів полягає у пошуках найефективнішої комбінації ресурсів, а отже, і найраціональнішого їх використання.
Існує багато методів оптимізації виробничих ресурсів. Найголовнішими серед них є рішення «ресурс–продукт», «ресурс–ресурс», «продукт–продукт». Дуже важливим є також рішення, що дає відповідь на запитання «скільки виробляти?». З насиченням ринку сільськогосподарською продукцією це рішення стає одним із ключових і вимагає врахування не лише економічних факторів, але й того факту, що за таких умов ускладнюється проблема збуту. Класифікація вище названих підходів та ситуації в яких доцільно їх використовувати представлена на рис. 4

Рисунок 4 - Методи оптимізації виробничих ресурсів [6]
(кадрів - 5, повторів - 5, розмір - 10,7 Кбайт)

Із всіх методів математичного програмування найбільш розповсюдженими є методи лінійного програмування. Методи математичного програмування в сільському господарстві дають змогу практично без особливих зусиль знаходити резерви економії. Застосування їх дозволяє найбільш правильно і повно використати наявні в аграрному господарстві ресурси, і на цій основі збільшити за мінімальних затрат виробництво різноманітних видів сільськогосподарської продукції.

Розділ 3. Рекомендації з обґрунтування господарських рішень на базі лінійного програмування 
Головним у рішенні «ресурс–ресурс» є питання визначення технічно та економічно обґрунтованої комбінації вхідних ресурсів. Для того щоб знайти відповідь на це просте, на перший погляд, питання, необхідно застосувати методику обчислення й аналізу такого показника, як гранична норма заміни.

             (2)

де ГРЗ — гранична норма заміни;
Рз — кількість зменшених одиниць ресурсу, що заміщується;
Рд — кількість додаткових одиниць ресурсу, що заміщують собою інший ресурс.

Суть економічного аспекту рішення «ресурс—ресурс» полягає в тому, щоб вибрати таке співвідношення (комбінацію) вхідних ресурсів для виробництва заданого обсягу продукції, за якого витрати на ці ресурси будуть мінімальними. Щоб знайти таку комбінацію, потрібно знати ціну на вхідні ресурси.
Виходячи з цін на взаємозамінні ресурси можна визначити сукупні витрати за усіма технічно прийнятними комбінаціями.
Для подальших розрахунків необхідно розрахувати такий показник, як співвідношення цін на взаємозамінні ресурси. Його розраховують за формулою:

   (3)

Співвідношення цін показує на скільки кілограм підприємство може «обміняти» 1 кг одного ресурсу на інший.  Щоб рішення «ресурс—ресурс» було всебічно економічно обґрунтованим, потрібно порівняти технічні і ринкові варіанти заміни ресурсів. Найменші витрати взаємозамінних ресурсів досягаються тоді, коли величина граничної норми заміни перевищує співвідношення цін на мінімально можливу величину.
Також треба зауважити, що на підприємстві існує багато обмежень, щодо закупівлі кормів у постачальників. Щоб отримати ефективне рішення необхідно забезпечити його здійсненність. Тобто воно не повинне суперечити можливостям підприємства. Ефективним методом прийняття господарських рішень щодо оптимізації витрат є лінійне програмування.

Також такі оптимізаційні задачі можуть бути вирішені за допомогою лінійного програмування. В загальній формі модель завдань лінійного програмування має вигляд:

            (4)
при умовах
      (5)
i = 1,2.,n;
  Xj ≥ 0, j = 1,2,...,n.

Відповідно до поставленої задачі, критерієм оптимальності буде виступати розмір витрат. Цільова функція — мінімізуюча. Обмеження будуть стосуватися мінімальних та максимальних розмірів корму в цілому та за кожним видом окремо, можливостей закупівлі того чи іншого виду та умови його зберігання  Обмеження повинні бути досконало вивчені та розраховані, від їх якості та кількості залежить рівень якості прийнятого рішення.
Після одержання оптимального розв’язку задачі лінійного програмування часто виникає потреба виявити чутливість цього розв’язку до певних змін параметрів вихідної моделі. Відсутність методів, що дозволяють виявити вплив можливих змін параметрів моделі на оптимальний розв’язок, може призвести до того, що отриманий (статичний) розв’язок застаріє ще до своєї реалізації.
Через підвищення ціни на один з ресурсів коефіцієнт співвідношення цін зменшиться. Порівнюючи нове співвідношення цін з граничною нормою заміни, найефективнішою буде вже інша комбінація. Потрібно також мати на увазі, що із зміною цін на вхідні ресурси змінюються і сукупні витрати на виробництво одного і того ж обсягу продукції.
Отже, знаючи і вміло використовуючи правило прийняття рішення «ресурс—ресурс», менеджери, за однакових інших умов, можуть забезпечити більш економне витрачання ресурсів і цим самим сприяти одержанню підприємством більших прибутків. Потрібно брати до уваги також і те, що сума економії пропорційно зростає зі збільшенням різниці в цінах на взаємозамінні ресурси. Дані отримані з аналізу чутливості моделі лінійного програмування та показників ГНЗ і СЦ дозволять підприємству підвищити рівень обґрунтованості управлінських рішень в умовах ринкової економіки.

ВИСНОВКИ

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується нестабільністю факторів зовнішнього середовища та ускладненням процесів прийняття господарських рішень, які формуються в умовах підвищеного ризику та багатоваріантного механізму їх реалізації. Формування господарського рішення — складова частина господарської діяльності та обов’язковий елемент процесу управління, що потребує вдосконалення.
Ефективність господарського рішення забезпечується комплексним та об'єктивним його обґрунтуванням. Таким чином, розвинені теоретичні поняття та класифікації, критеріїї прийняття ефективних рішень, розроблені рекомендації щодо застосування методів лінійного програмування дозволять підвищити якість механізму формування господарських рішень. Та як результат прийняття якісних рішень – підвищити ефективність діяльності підприємства в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Примітка

При написанні даного реферату кваліфікаційна робота магістра ще не завершена. Остаточне завершення заплановане на грудень 2011 року. Повний текст роботи та матеріали по темі роботи можуть бути отримані у автора або його наукового керівника після зазначеної дати.