ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ З УРАХУВАННЯМ ДИНАМІКИ ПАРАМЕТРІВ ПРОЕКТІВ

 Автор: Прохоренко О.О.
Источник: Збірка матеріалів Днів теорії та практики інвестування тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених "Активізація та підвищення ефективності інвестиційних процесів в Україні" / за заг. ред  д.е.н. , проф. В.М. Хобти — Донецьк : ДВНЗ, "ДонНТУ", 2010. — 385 с.

На сьогоднішній день економіка України знаходиться на етапі нестабільності, країна інвестиційно не приваблива, а її продукція не конкурентоспроможна, спостерігається збільшення збиткових підприємств. За останні півтора десятки років просліджується технологічне відставання від розвинених країн, зниження продуктивності робочої сили, наслідком чого є зменшення об’ємів виробництва промислової продукції майже у два рази. Це свідчить про низьку ефективність управління на рівні окремого підприємства – не достатнє обґрунтування господарських рішень та необхідність удосконалення інструментів. Проблема прийняття господарських рішень є актуальною, тому їй приділяється багато уваги серед іноземних та вітчизняних авторів.

Різні світові літературні видання пропонують читачам дуже велике різноманіття досліджень та періодичних видань присвячених теорії та практиці прийняття рішень. Теорія обґрунтування  господарських рішень знаходиться у сфері наукових інтересів таких авторів, як: Альберт М, Беспалов Б.А., Еддоус М., Мескон М.Х., Стенсфілд Р., Трояновський В.М., Хедоурі Ф., Хобта В.М., Шарапов О.Д. та інші. Незважаючи на різні сучасні підходи, спостерігається єдність думок щодо важливості обґрунтування рішень в умовах ринкової економіки. В той же час фінансово-економічний стан підприємств в Україні свідчить, що як теорія так і практика обґрунтування господарських рішень потребує розвитку.

Метою цієї статті є розробка основних інструментів обґрунтування господарських рішень з урахуванням динаміки параметрів проектів.

У процесі функціонування суб’єкти підприємництва зазнають впливу багатьох чинників, тому майбутній розвиток ситуацій, кінцеві результати господарських операцій спрогнозувати дуже складно, оскільки прийняття рішень в економіці на всіх рівнях управління відбувається в умовах неоднозначності розвитку, неможливості точного прогнозування певних подій, неповної чи недостовірної інформації. Вдосконалення процесу прийняття господарських рішень повинне здійснюватися з врахуванням нестабільності ситуації та мінливості економічної середи. Швидка зміна економічних умов, розвиток конкуренції обумовлює підвищений ризик функціонування підприємства та мають сильний вплив на їх фінансово-економічний стан. Враховуючи обмеженість ресурсів на перше місце виходить оцінка ефективності вкладення коштів у прийняте рішення: систематизація та уточнення критеріїв, методів та показників ефективності господарського рішення.
В умовах ринкової економіки напрацьовано ряд показників ефективності господарювання, які використовуються в світовій практиці. До них насамперед відносяться чиста дисконтована вартість, внутрішня норма прибутку, термін окупності – переважно ці показники є враховуючими фактор часу, який можна назвати важливою складовою процесу здійснення витрат та отримання доходів. Вплив цього фактору враховується через дисконтування платежів та нарахування відсотків. Для здійснення названих процедур встановлюється значення відсоткової ставки. ЇЇ розмір впливає як на рівень об’єктивних показників ефективності, так і на сам результат. В зв’язку з тим, що недостатньо чітко в літературі пророблені підходи до обґрунтування рішень, підприємства стикаються з ситуацією прийняття рішень в умовах неоднозначності.
Ставка дисконтування показує норму прибутку на вкладений капітал та норму його повернення в післяпрогнозний період з урахуванням всіх ризиків, пов’язаних з прийняттям господарського рішення. Передусім ставка дисконту не повинна бути нижчою за альтернативну норму доходу, яка може бути отримана від інвестування в рішення з еквівалентним ризиком.
Для вибору ставки дисконтування можуть використовуватися такі методи, як побудова моделі капітальних активів (САРМ), модель кумулятивної побудови, середньозваженої вартості капіталу (WACC) та інші.
Модель САРМ традиційна для дисконтування грошових потоків на власний капітал та використовується переважно для відкритих акціонерних товариств. Вона базується на аналізі статистичної інформації фондового ринку щодо доходності акцій. Варто звернути увагу, що модель заснована на низці припущень, серед яких ефективний ринок капіталу і досконала конкуренція інвесторів, що очевидно не є притаманним українському ринку. Модель кумулятивної побудови ставки дисконту позитивно відрізняється від моделі САРМ тим, що в ній враховуються несистематичні ризики, тому вона є найпоширенішою для практичного застосування  в Україні.
Якщо необхідно проаналізувати грошовий потік всього інвестованого капіталу, тобто капітал залучений з різних джерел,– використовують модель середньозваженої вартості капіталу і визначають відповідний показник WACC. Недоліком цієї моделі є те ,що вона не  враховує різницю в ризиках різних інвестицій. Такий підхід є обґрунтованим у випадку, коли інвестиції спрямовані на збільшення обсягів продукції.
Врахування динаміки параметрів проектів підвищує ефективність оцінки результатів та якість господарських рішень.