На даному етапі розвитку економіка України знаходиться в стані нестабільності: незважаючи на поступове зростання обсягу реалізованої продукції промисловості, її якість досі не відповідає вимогам сучасного світового ринку. Така ситуація свідчить про недосконалість чинної системи управління інноваційними процесами і обумовлює необхідність більш детального та всебічного обґрунтування інноваційних рішень з урахуванням постійної трансформації національних умов господарювання. В умовах жорсткої цінової, технологічної та екологічної конкурентної боротьби необхідно вірно і точно оцінювати можливі економічні наслідки проектів, що реалізуються. Тому суттєве значення має такий етап інноваційного проекту, як економічне обґрунтування проекту.
Проблема обґрунтування інноваційних проектів сьогодні дуже актуальна і продовжує набирати обертів. Теорію інновацій та методи обґрунтування інноваційних проектів досліджували такі вітчизняні вчені як: В. Геєць, М. Герасимчук, С. Ілляшенко, С. Кравченко , В. Хобта і закордонні: О. Бузгалін, Н. Іванова, В. Макаров, Й. Шумпетер та ін. Незважаючи на різні сучасні підходи, спостерігається єдність думок щодо важливості обґрунтування інноваційних рішень в умовах ринкової економіки. В той же час фінансово-економічний стан підприємств в Україні свідчить, що як теорія так і практика обґрунтування інноваційних рішень потребує розвитку.
Метою цієї статті є розробка рекомендацій з комплексного використання методів оцінки ефективності інноваційних проектів для забезпечення зростання рівня обґрунтованості рішень.
У методології оцінки інноваційних проектів центральне місце займають такі оціночні показники як DPP, NPV, IRR, MIRR, WACC, їх використання в комплексі забезпечує підвищення об'єктивності результатів економічного обґрунтування рішень. Але відносно інноваційних проектів ці показники рідко досягають єдності висновку щодо доцільності впровадження рішення.
Доцільно погодитися з позицією деяких авторів, що у випадку, коли показники NPV та IRR суперечать один одному, перевагу доцільно віддавати показнику NPV, а не IRR, тому що останній додатково має ряд суттєвих недоліків.
Недоліки показника IRR:
- IRR є відносним показником і безпосередньо не відображає розмір збільшення капіталу підприємства при розгляді альтернативних проектів;
- Оцінка інноваційних проектів із його допомогою іноді може бути ускладнена чи зовсім неможлива через мультиплікативність;
- Показник IRR не придатний для аналізу проектів, в яких грошовий потік чергується притоком і відтоком капіталу. В цьому випадку висновки, зроблені на підставі показника IRR, можуть бути некоректні;
- При аналізі розміру цього показника, як вартості залученого капіталу, може виникнути ситуація, коли на ринку капіталу така процентна ставка відсутня й порівняння неможливе. Це знижує ступінь обґрунтованості рішень.
Окремої уваги заслуговує дослідження процедури встановлення величини планового горизонту проекту при оцінці інновацій. Слід пам’ятати, що від співвідношення розміру планового горизонту і терміну окупності залежить рішення інвестора. Якщо плановий горизонт буде менший за термін окупності – інвестор прийме негативне рішення. Для збільшення мотивації інвестора щодо впровадження проекту необхідно забезпечити протилежну нерівність. Чим більше плановий горизонт буде перевищувати термін окупності, тим привабливішим буде проект для інвестора.
Залежно від обраної величини планового горизонту один і той же проект може бути як привабливим для інвестора, так і непривабливим. Враховуючи, що відмінними рисами інноваційних проектів є порівняно низький рівень ліквідності та високий рівень ризику, розглянуту величину треба чітко формалізувати у наступному вигляді:
де 
– величина показника внутрішньої норми прибутковості, який розраховано на підставі заданої величини максимально припустимого періоду окупності інвестицій (PPmax);
CОFt та CIFt – інвестиційні витрати та чисті грошові надходження за проектом в періоді (t), відповідно;
Таким чином, ми отримаємо рівень прибутковості, при якому інвестиційні витрати мають бути якомога меншими за надходженнями від його реалізації не за весь період, що аналізується (плановий горизонт), а тільки за максимально припустимий (заданий) період окупності.
Інноваційні проекти передбачають високу ризикованість, але якісне обґрунтування їх окупності за відносно короткий дозволить підвищити привабливість інноваційних рішень для інвесторів. Використання такого підходу дозволяє більш обґрунтовано обирати швидкоокупні й у той же час високоефективні інноваційні проекти, що досить важливо в сучасних умовах господарювання в Україні.
Таке комплексне використання оціночних показників з урахуванням їх сутності і особливостей, взаємоузгодженості дозволяє отримати обґрунтовані характеристики очікуваних результатів та встановити найбільш інвестиційно-привабливий інноваційний проект.