Відомо, що енергія - основа життя й Всесвіту й Землі, джерело всіх форм руху й трансформації матерії. Саме поняття енергії в перекладі із грецького означає "дія", "діяльність", тобто прояв життя. Енергія зв'язує воєдино всі явища природи, флори й фауни Землі, життєдіяльності людського суспільства, кожної людини.
Енергетичний фактор є одним із ключових складових, які формують рівень розвитку економіки держав, рівень життя суспільства, умови побуту людей і, в остаточному підсумку, людській цивілізації.
Енергія виступає не тільки в якості найважливішого інфраструктурного фактору забезпечення життєдіяльності людини й суспільства, виправдуючи свої лінгвістичні коріння, але й істотно впливає на витрати держави й суспільства у зв'язку з витратами на їхнє енергозабезпечення, а також у великому ступені визначає їхні доходи за рахунок використання природного й виробничого енергетичного потенціалу. Тому енергетичні ресурси й енергетична незалежність, а також можливості впливу на кон'юнктуру енергетичних товарних і фондових ринків, є предметом активного інтересу держав і бізнесу, що визначає економічні й, як слідство, політичні переваги, формування міждержавних союзів, протистоянь і навіть конфліктів.
Актуальність теми
У сучасному світі, що динамічно розвивається й глобалізується однієї із пріоритетних і ключових проблем як окремих держав, так і їхніх союзів, є проблема енергетичних ресурсів. Оскільки будь-які сучасні технічні системи: комп'ютерні мережі, системи зв'язку й спостереження, комерційні й побутові інфраструктури, військові системи керування й оповіщення, військовий і цивільний транспорт, системи життєзабезпечення населення й наукові лабораторії, вся промисловість і сільське господарство засновані на споживанні енергії, енергетичні ресурси мають як економічне, так правове й політичне значення. Сьогодні розвиток сучасної економіки немислимо без споживання колосального обсягу енергії. Ця енергозалежність сучасних економічних систем розвинених і країн, що розвиваються, актуалізувала таку складну й багатогранну проблему, як розвиток і аналіз енергетичного ринку.
Проблематикою енергетичного ринку займалися як закордоні, так і вітчизняні вчені, такі як П. Канигін, А. Макаров, В. Писарев, В.Г. Бурлака та інші.
Мета магістерської роботи - узагальнити та систематизувати теоретичні дані про головні тенденції енергетичного ринку та спрогнозувати його розвиток на короткострокову і довгострокову перспективу.
Об’єктом аналізу та оцінки є світовий енергетичний ринок.
Наукова значимість роботи полягає в наступному:
1. Зроблений аналіз складу та структури світового енергетичного балансу.
2. Вказані нові джерела енергії та засоби їх застосування.
3. Розглянуті головні тенденції функціонування енергетичного ринку у минулому і короткострокові й довгострокові перспективи його розвитку.
4.З’ясовані проблеми й перспективи України в аспекті світових тенденцій розвитку енергетичного ринку.
Практична цінність результатів роботи:в зв’язку зі зробленим аналізом розвитку енергетичного ринку і з’ясуванні тенденцій його розвитку зроблено інноваційно-інвестиційний план підприємства з виробництва нетрадиційного палива.
Встановлено, що в останнє десятиліття в розвитку світової енергетики виявилися деякі важливі тенденції. До таких тенденцій відносяться: зміна взаємин між споживачами й виробниками, посилення конкуренції за обмежені енергоресурси; високі темпи росту енергоспоживання; зміна регіональних пропорцій енергоспоживання; висока частка й зростаючі обсяги споживання органічного палива; уповільнення темпів росту пропозиції енергії; проблеми забезпечення інвестицій у розвиток енергетичного сектора; зміна структури пропозиції енергоресурсів і підвищення ролі окремих постачальників; ріст цін на енергоносії, волатильність цін; наростаюча напруженість у забезпеченні енергетичних потреб транспорту й диспропорції в нафтопереробці.
Щодо пошуку нових джерел енергії, то вчені не сидять на місці і винаходять все більш екологічні і досконалі джерела енергії. Так встановлено, що найпопулярніша альтернатива бензину і солярці - біоетанол. Лідери в переробці рослин - Бразилія і США. На їх частку доводяться по 45 % ринку. Ще можна відокремити такі новітні джерела енергії - автомобільні дороги, енергія бактерій.
Одним з пріоритетних напрямків енергетики є вітрова енергетика, яка розвивається з шаленою швидкістю.
В 2008 р. вітроенергетика знову продемонструвала досить динамічний розвиток. По даним Всесвітньої Вітроенергетичної Асоціації, починаючи з 2005 р., установлена потужність вітроенергетичних установок (ВЕУ) збільшилася більш ніж у два рази, досягши на кінець 2008 р. 121 188 Мвт у порівнянні з 93 927 Мвт в 2007 р., 74 151 Мвт в 2006 р. і 59 024 Мвт в 2005 р. В 2008 р. товарообіг світового вітроенергетичного сектора склав близько 40 млрд. євро.
Темп росту ринку нових ВЕУ досяг 29%. У цілому за 2008 р. було встановлено 27 261 Мвт нових ВЕУ в порівнянні з 19 776 Мвт в 2007 р. і 15127 Мвт в 2006 р. Десять років тому обсяг ринку нових ВЕУ становив усього 2187 Мвт, тобто менш одного десятої ринку 2008 р. Для порівняння, за даними Міжнародного агентства по атомній енергетиці, протягом 2008 р. не було уведено в експлуатацію жодного нового атомного реактора.
Лідерство на світовому вітроенергетичному ринку за результатами 2008 р. перейшло до США, які посіли перше місце, випередивши Німеччину. Китай уперше випередив Індію й зайняв лідируюче положення в Азії. На частку США й Китаю доводиться 50.8% від світових продажів ВЕУ в 2008 р. И якщо на частку восьми лідируючих вітроенергетичних ринків доводиться майже 80% світового ринку вітроенергетики, те 80% від світових продажів ВЕУ доводиться лише на п'ять ринків. Данія, країна-піонер вітроенергетики, понизила свій рейтинг серед вітроенергетичних країн миру, зайнявши всього 9 місце по показнику сумарної встановленої потужності, хоча 4 роки назад протягом ряду років вона займала 4 позицію. Проте з огляду на той факт, що частка вітроенергетики в національному виробництві електроенергії цієї країни становить 20%, Данія залишається лідируючої вітроенергетичною країною миру.
Важливим індикатором життєздатності вітроенергетичного ринку є показник темпу росту встановленої потужності галузі в порівнянні з попереднім роком. Починаючи з 2004 р., темпи росту вітроенергетики постійно підвищувалися й досягли 29% в 2008 р. В 2007 р. цей показник становив 26.6%, в 2006 р. - 25.6% і 23.8% в 2005 р. У той же час, збільшення середньорічного показника росту вітроенергетичних ринків пояснюється тим фактом, що два найбільших ринки миру продемонстрували темпи вище середніх, а саме: у США темп росту вітроенергетики склав 50%, а в Китаю - 107%. Болгарія продемонструвала найбільші темпи росту вітроенергетики у світі - 177%, стартувавши, однак, з низького рівня.
Успішний розвиток вітроенергетики створює нові робочі місця. Протягом останніх трьох років число робочих місць у світовий вітроенергетичній галузі практично подвоїлося з 235 тисяч в 2005 р. до 440 тисяч в 2008 р. Ці 440 тисяч чоловік, що працюють сьогодні по усьому світі в сфері вітроенергетики (більшість із них - висококваліфіковані фахівці), вносять свій внесок у річне виробництво електроенергії в розмірі 260 Твт * ч.
Якщо говорити про розподіл ВЕУ по континентах, то можна відзначити, що в цілому центр вітроенергетичного сектора зміщається з Європейського континенту в Азію й Америку. Частка Європи в сумарній світовій установленій потужності ВЕУ скоротилася з 65.5% в 2006 р. до 54.6% в 2008 р. (мал. 3). Але Європейський континент як і раніше залишається лідируючої, хоча частка Північної Америки й Азії стрімко збільшується. На країни Південної Америки й Африки доводиться всього лише 0.6% і 0.5% від загальної встановленої потужності ВЕУ.
Згідно даним Всесвітньої Веітроенергетичної Асоціації розподіл ВЕУ по континентах відбувається в співвідношенні зазначеному на рисунку 1.1.
Резюмуючи статистичні дані, можна зробити деякі висновки.
1. Сумарна встановлена потужність ВЕУ у світі досягла 121188 Мвт, з яких 27 261 Мвт були уведені в лад в 2008 р. Темп росту вітроенергетичної галузі в 2008 р. склав 29%.
2. Вітроенергетичний сектор став глобальним "генератором" робочих місць, на сьогоднішній день він створив по усьому світі 440 тисяч робочих місць. Товарообіг світового вітроенергетичного сектора в 2008 р. склав 40 млрд євро.
3. Уперше більш ніж за 10-літній період США посіли перше місце у світовому рейтингу країн по показнику загальної встановленої вітроенергетичної потужності, випередивши Німеччину.
4. Китай в 2008 р. зберіг статус країни з найбільше що динамічно розвивається вітроенергетичним ринком, подвоївши третій рік підряд установлену потужність свого парку ВЕУ й довівши її до 12 Гвт.
За прогнозами ОПЕК найбільші зміни в структурі світового паливно-енергетичного балансу будуть пов'язані з нафтою, природним газом і поновлюваними джерелами енергії (ПДЕ):
- природний газ збільшить свою частку у світовому споживанні енергії, з 22,3% в 2007 р. до 24,1% в 2030 році;
- сумарна частка ПДЕ збільшиться з 6,4% в 2007 р. до 10% в 2030 р.;
- по біопаливу очікується ріст на 6,7% у рік;
- для «інших видів ПДЕ» очікується динаміка зростання на 7,4% на рік.
Згідно зі світовими тенденціями розвитку енергетики Україна має значні перспективи в освоєнні енергетичних ресурсів Чорного та Азовського морів.
Спеціалісти вважають, що потенціальні запаси ПЕР Чорного та Азовського морів складають 1,5 трлн.м3 газу. У газовому еквіваленті це 30% усіх енергетичних запасів України. З цих ресурсів видобуто менш ніж 4%, тоді як на материковій частині відповідний показник сягає 67%. Шельфовий видобуток не перевищує 3% розвіданих запасів. Не використовуються сприятливі геологічні передумови у прикерченській зоні шельфу Чорного моря. Розробка таких родовищ може вдало поєднатися з використанням Одеського нафто терміналу і нафтопроводу Одеса-Броди. При цьому вартість облаштування залежатиме від складності проекту і варіює в діапазоні від 40 млн. до 200млн. дол. (Доречі це перша причина не освоєності використання даного ресурсу).
З позиції нормативної економіки, при відповідному менеджменті Україна може впродовж найближчих років збільшити обсяги видобутку газу на чорноморському шельфі до 8 млрд. м3, тобто загальний видобуток складатиме близько 28 млрд. м3. На сьогоднішній день в Українській акваторії Чорного моря виявлено 109 перспективних структур, сукупні запаси яких оцінюються у 1,5 млрд.т.у.п.
Але в Україні є низка проблеми, які перешкоджають освоєнню морського шельфу:
1. 1. Не виробляється устаткування для прискореного освоєння цього ресурсу.
2. 1. Не вистачає супутньої техніки для прокладання морських трубопроводів, кораблів супроводу буріння та експлуатації свердловин, авіації.
3. 1. Бракує структури для наукового і технічного супроводу робіт.
4. Відсутність комплексної програми освоєння вуглеводного потенціалу української частини континентального шельфу Чорного та Азовського морів.
5. Недосконалість постанови Кабінету Міністрів України «Програми освоєння вуглеводних ресурсів українського сектора Чорного та Азовського морів», яка виявилася недієздатною і залишається одним із тих нормативних документів, які не знайшли розуміння і підтримки на практиці
В аспекті світових тенденцій розвитку енергетичного ринку Україна має низку перспектив, але для втілення їх потрібно вирішити наступні проблеми:
1. Реформування тарифної політики України на шляху вступу до енергетичного співтовариства Європи.
2. Удосконалення законодавчої бази (у тому числі внесення змін у Закон України «Про електроенергетику» і «Про альтернативні джерела енергії», прийняття закону «Про розвиток виробництва й споживання біологічних палив»).
3. Впровадження ефективної політики енергозбереження.
4. Удосконалення державної програми НПДЕ.
5. Розширення діючих і створення нових науково-дослідницьких й проектних організацій й виробничих підприємств для забезпечення виробництва й використання НПДЕ.
6. Подолання кризи нафтових ресурсів за рахунок видобутку з шельфів Чорного та Азовського морів.
Таким чином можна зробити наступний висновок: в найближчі 5-10 років значних змін у структурі паливно-енергетичного балансу не спостерігається. Окрім цього даному періоду притаманні наступні положення:
1. Збереження ролі викопних палив.
2. Підвищення ефективності використання енергії.
3. Диверсифікація джерел енергії.
4. Розвиток хімії палива.
5. Децентралізація та розвиток малої енергетики.
Щодо України, то в контексті світових тенденцій енергетичного ринку вона значно відстає. Але в процесі аналізу було встановлено, що Україна має значний енергетичний потенціал, для використання якого потрібні значні грошові інвестиції.
В роботі розглянуто склад та структуру світового енергетичного балансу, вказані нові джерела енергії та засоби їх застосування, також наведені головні тенденції функціонування енергетичного ринку у минулому і короткострокові й довгострокові перспективи його розвитку, з’ясовано й те, які проблеми й перспективи України в аспекті світових тенденцій розвитку енергетичного ринку.