Джерело: Материалы международной студенческой конференции "Современные тенденции менеджмента: правовые и экономические аспекты". Часть І.- Донецк, Донецкий национальный технический университет,2010.- 50-51 с.
У процесі підприємницької діяльності й еволюційного розвитку виникають непрогнозовані економіко-упранлінські ситуації, результатом яких є невизначеність подальшого стратегічно-тактичного функціонування. Одним із напрямків вирішення зазначеного питання є забезпечення формування ефективної корпоративної культури, тому данна тема є дуже актуальною.
Серед зарубіжних вчених, які присвятили свої наукові праці дослідженню феноменів «організаційна культура», «корпоративна культура», можна назвати М. Армстронга, П. Вейла, К. Камерона, Б. Карлофа, Р. Куінна, М. Коула, Д. Мацумото, Д. Ньюстрома, Д. Олдхема, У. Оучі. В Росії та в Україні процесу наукових досліджень ролі, формування й тлумачення категорії «корпоративна культура» присвячені праці О.С. Виханського, М.Д. Виноградського, І. Грошева, Й.С. Завадського, А.1. Кредісова, Е. Короткова, А. Максименко, В.О. Аніщенко, Я.В. Кудря, В.І. Франчук, В.Н. Парсяк.
Метою дослідження є розкриття поняття “корпоративна культура” та визначення ії ролі у прийнятті управлінських рішень.
Корпоративна культура - явище масштабне, яке відображає характер соціуму, а не окремої фірми, і кожний респондент бачить лише частину організаційної культури. До складових організаційної культури відносять: філософію існування організації та її ставлення до співробітників і клієнтів; домінуючі цінності, на яких ґрунтується організація і які стосуються мети її існування і засобів досягнення цієї мети; норми, які приймаються членами організації і визначають принципи стосунків у ній; правила, за якими проводиться трудова «гра» в організації; психологічний клімат в організації, який виявляється у характері стосунків між працівниками та при контактах із зовнішнім середовищем; поведінкові ритуали.
Понятті «організаційна культура» більш поширене у літературі з менеджменту, управління та економіки підприємницької діяльності, у якій виділяють культуру управління, економічну, інформаційну, правову, технічну культуру, культуру виробництва, праці, побуту тощо. Організаційна культура - сукупність норм, цінностей, традицій, поглядів, які часто не підлягають формулюванню й бездоказово приймаються й поділяються всіма членами колективу. Організаційна культура включає систему ставлень до ризику в бізнесі, культивування підприємницького духу, прагнення до високих стандартів у роботі, орієнтацію на незалежність дій, високу якість продукції (послуг) і максимальне задоволення потреб споживачів. Організаційна культура - це своєрідна «закрита мораль», покликана зміцнювати згуртованість соціальної групи, спрямовуючи її діяльність у потрібному руслі, що забезпечує успішне функціонування і розвиток організації. Організаційна культура нині сприймається як важливий елемент ділового життя, невід’ємна частина ефективного управління. Вона розглядається як вирішальний чинник формування механізму прийняття рішень, своєрідна основа раціональної діяльності, що обумовлює єдність дій співробітників, контроль і стимулювання всіх працюючих. корпоративна культура є різновидом організаційної культури.
Моделі взаємодії менеджменту та корпоративної культури:
1. Управлінці можуть діяти чітко в межах культури. Якщо культура прогресивна, то дії напевно будуть успішні. Але відсталість культури призведе до того, що ефективність процесу управління стане низькою, оскільки необхідні зміни будуть ігноровані або заблоковані.
2. Менеджери можуть йти «напролом», ігноруючи культуру, яка склалася.
3. Можна діяти частково в межах культури, але в необхідних випадках і всупереч їй. У даному випадку потрібно враховувати сумісність організаційних змін і культури.
4. Якщо необхідні управлінські кроки повністю з культурою несумісні, але є наполегливими, постає питання про трансформацію культури, яка склалася в колективі. Для цього конче необхідна зрозуміла стратегія і гарне розуміння можливих перешкод і труднощів на цьому шляху.
Політика корпоративної культури підприємства є сукупністю зразків внутрішньокорпоративної поведінки згідно з функціями виробничо-господарської діяльності учасників корпоративних відносин, яка покликана забезпечити ретрансляцію накопиченого практичного підприємницького досвіду від генерального рівня управління до останнього представника операційного кадрового забезпечення, що сприятиме відносній стабільності політичних колективних взаємодій під впливом часових тенденцій. Це один з найвпливовіших інструментів корпоративного менеджменту й управління, який обумовлює характер корпоративних відносин і розвиток акціонерних бізнес-процесів.
Управління корпоративною культурою здійснюється за допомогою таких заходів: контроль за її станом з боку менеджерів; пропаганда і навчання персоналу необхідним навичкам; підбір кадрів, відповідних даній культурі, та усунення тих, хто в неї не вписується, широке використання символіки, обрядів, ритуалів, вдосконалення управлінської етики.
Отже, корпоративна культура - нове явище в життєдіяльності організацій, вона суттєво впливає на прийняття управлінських рішень. Розвиток корпоративної культури та її втілення в життя організації може забезпечити не тільки правильне прийняття рішень, але й зниження і зведення до мінімуму соціальних та економічних витрат.