Источник: Економіка і маркетинг в умовах всесвітньої інтеграції: проблеми, досвід, передова думка./ Матеріали Всеукраїнської науково - практичної конференції. Донецьк, ДонНТУ 2011 р., с. 228-231.
Управління підприємством у сьогоденні являє собою складні процеси, що здійснюються в умовах постійної змінності суспільного виробництва, збільшення альтернатив господарської діяльності. В умовах ринкових відносин підприємство несе відповідальність за результат своєї діяльності. Успішна діяльність набагато в чому визначається ефективним функціонуванням системи управління майном, яка повинна бути спрямована на його збереження і ефективно-раціональне використання.
Тому актуальною темою сучасності постає питання визначення методологічних підходів до аналізу майна підприємства. Аналіз майна є важливим для кожного підприємства, адже фінансовий стан і його стабільність значною мірою залежить від того, яке майно є в розпорядженні організації, в які активи вкладено кошти, які доходи воно йому приносить.
Різноманітні аспекти методологічних підходів до аналізу майна підприємства у своїх роботах висвітлювали провідні вітчизняні та зарубіжні вчені економісти: Амоша О.І., Кузьмінова К.М., Сікора Л.К.,Бланка М.Д., Савіцька Г. В., Шайдін З.М. та інші [1-4].
Важливою ознакою здійснення діяльності кожного підприємства є наявність певного майно, яке йому належить як власнику чи на правах володіння. Під майном розуміють сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи). Вартісна оцінка майна, що належить власнику, тобто підприємству, відображається в балансі. Це майно називається активами. Активи – це економічні ресурси підприємства, майнові цінності, які використовуються з метою отримання прибутку.
Сам аналіз означає розчленовування, розкладання досліджуваного об'єкта на частини, елементи, на внутрішні властиві цьому об'єкту складові. Аналіз є найважливіший інструментом впливу на підвищення ефективності використання майна, приведення в дію резервів росту продуктивності праці, підвищення якості продукції, послуг, зниження собівартості, поліпшення всіх показників виробничо-господарської діяльності підприємства.
Аналіз майна підприємства дає змогу визначити структуру фінансових ресурсів підприємства та відслідкувати тенденції їхньої зміни. Основними підходами до аналізу майна підприємства є вертикальний і горизонтальний аналіз фінансової звітності; факторний аналіз,ступені взаємного впливу на діяльність підприємства причинно-слідчих зв'язків, технічні прийоми аналізу майна. Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел. Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї чи кількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження). Слід зауважити, що в умовах інфляції цінність результатів го¬ризонтального аналізу знижується [1, c.32-34].
На сучасному етапі розвитку народного господарства технічні, економічні й соціальні процеси взаємозалежні. Встановлення взаємозв'язків - найбільш важливий момент аналізу. Причинний зв'язок опосередковує всі господарські факти, явища, ситуації, процеси. Той самий фактор будучи причиною одного явища, часто виступає наслідком іншого. Для виявлення таких причинно-слідчих зв'язків, ступені із взаємного впливу на діяльність підприємства служить факторний аналіз. Факторний аналіз дозволяє виділити вплив тих або інших факторів на майновий потенціал підприємства, розвиток соціально-економічних та технічних процесів [2, c.128-135].
Технічні прийоми аналізу дозволяють полегшити й прискорити аналітичну роботу з оцінки майна й забезпечують розгляд різних факторів, що впливають на діяльність підприємства у взаємозв'язку. Вибір технічних прийомів визначається метою аналізу й характером використовуємих джерел.
Важливим при аналізі майна підприємства є дослідження джерел його фінансування. На підприємствах різних організаційно-правових форм може бути два види капіталу, які фінансують утворення майна підприємства: власний і залучений (позиковий). Тому при розробці стратегій використання майна одним з основних етапів є аналіз відповідних фінансових джерел. При цьому слід враховувати, що підприємство, яке використовує залучений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, але при цьому в більшій мері генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.
Діяльність підприємства, яка базується на використанні його майна, багатогранна й характеризується різними показниками. Результативність діяльності підприємства може оцінюватися за допомогою груп абсолютних і відносних показників. Так, за допомогою показників першої групи можна проаналізувати динаміку показників прибутку (балансового, чистого, нерозподіленого) за ряд років. Друга група показників практично не підлягає впливу інфляції, так як являє собою різні співвідношення прибутку й вкладеного капіталу (власного, позикового). Економічний зміст зазначених показників полягає в тому, що вони характеризують прибуток, отриманий з кожної гривні засобів, вкладених у підприємство.
У промислово розвинених країнах склалося декілька підходів до оцінки майна підприємств [3, c.119-124]. Перший підхід - майновий. У його основі лежить оцінка складових елементів майна. Другий підхід містить у собі не тільки оцінку майнових елементів, але й підприємство в цілому як єдиного функціонуючого комплексу.
Майновий метод є найбільш простим і доступним методом оцінки майна підприємства, за допомогою якого можна визначити вартість майна. Більш точно можна розрахувати вартість майна по величині нетто-активів, але із застосуванням інфляційного балансу, який складається за даними переоцінки матеріальних активів підприємства. Техніка цього методу полягає у визначенні вартості майна підприємства як суми вартості основних засобів - нетто і обігових коштів, фінансованих із власних джерел, скоригований на рівень інфляції.
Найбільш точною, на думку практиків, вважається оцінка підприємств за методом внутрішньої вартості. У цьому випадку майно розділяється на групи - основний капітал, запаси, грошові активи й пасиви. У свою чергу групи підрозділяються на підгрупи - устаткування, векселі, акції і т.д. На підставі отриманих оцінок проводиться економічний аналіз ефективності використання майна, головним чином його рентабельності, що дає ключ до визначення фінансових можливостей підприємства. При цьому використовується система показників ефективності діяльності.
Основні засоби й нематеріальні активи відносяться до найменш ліквідного майна підприємства. Аналіз використання необоротних активів є активним засобом впливу на ефективність виробництва. При аналізі встановлюють залежність результатів від величини витрат і ступені використання ресурсів, виявляють закономірності зміни ефективності використання необоротних активів. Для оцінки структури основних фондів найчастіше використовують їх розподіл на активну та пасивну частину. Збільшення питомої ваги активної частини основних фондів і відповідно зменшення частки з пасивної частини є важливим чинником росту ефективності виробничої діяльності. Сама ж ефективність діяльності залежить не тільки від структури основних фондів, але й від структури самого майна підприємства. Фінансове становище підприємства перебуває в безпосередній залежності від того, наскільки швидко засоби, вкладені в активи, перетворюються в реальні гроші [4, c.65-69].
Недостатність джерел фінансування, невідповідність напрямків їх використання ведуть до зниження ефективності діяльності й, можливо, до банкрутства підприємства. Тому одним з основних завдань аналізу майна підприємства полягає у визначенні забезпеченості підприємства власними засобами, власними обіговими коштами, оборотності обігових коштів, стану дебіторської заборгованості.
Сучасна промисловість України, не може повністю набрати темпів розвитку у форматі світового ринку через наявність багатьох невирішених питань, які пов’язані з проблемами майнового стану підприємств галузі, моральною та фізичною застарілістю основних фондів, а також політичним, економічним і соціальним станом. Ця галузь потребує реформування і переходу на більш високий ступінь розвитку – впровадження нових технологій виробництва, оновлення виробничих потужностей підприємств та залученні інвестицій і фінансуванні проектів технічного вдосконалення і переозброєння основних фондів підприємств [5, c. 24].