Источник: Перспективи та пріорітети розвитку економічного аналізу 2011 р./ Матеріали VIII всеукраїнської наукової конференції студентів, асперантів та молодих вчених. Донецьк, ДонНУ 2011 р.
Важливою ознакою будь-якого підприємства є наявність у нього відокремленого майна, яке забезпечує матеріально-технічну можливість його діяльності, економічну самостійність, платоспроможність. Однак, економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність раціонального використання наявних у нього засобів.
Як відомо, найбільш важливими складовими майна підприємства є його основні фонди (що є частиною необоротних активів) та оборотні засоби. Підвищення ефективності використання засобів підприємства відбувається завдяки розробці відповідних механізмів. Механізм – це проведення певних взаємозалежних заходів за допомогою використання наукових підходів. Економічний механізм – це сукупність методів і засобів впливу на економічні процеси, їх регулювання. До економічних механізмів впливу відносять поліпшення складу, структури і стану основних фондів підприємства, зниження фондомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві. Підвищення ефективності використання оборотних засобів досягається прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу і є одним з першочергових завдань економіки. Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.
Вочевидь, що забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних засобів підприємства. При цьому характеристика цих процесів повинна супроводжуватись належною оцінкою. Для проведення кількісної оцінки відтворення та використання основних засобів необхідно застосовувати систему показників. Найбільш розповсюдженими показниками, які використовують для оцінки ефективності відтворення основних фондів, є фондоозброєність праці, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт зносу. Однією з головних умов підвищення ефективності відтворювальних процесів є оптимальність термінів експлуатації основних фондів (перед усім активної частини) відповідно до їх первинного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливає на ефективність відтворення основних фондів. Скорочення, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, а з іншого, - зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум. Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямувати більше ресурсів на розширення відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.
Для оцінки ступеня використання оборотних засобів або оборотних активів, у тому числі за різними їх складовими, звичайно використовують наступні показники: кількість кругообертів оборотних засобів у досліджуваному періоді часу (коефіцієнт оборотності або швидкість кругообігу), тривалість одного кругообігу, коефіцієнт завантаження оборотних засобів.
Для об'єктивної оцінки результатів, отриманих в ході розрахунку встановленого набору показників ефективності використання складових майна підприємства, необхідно мати певну базу для порівняння. Такою базою можуть виступати регламентовані документами і законодавчими актами коридори нормативних значень, науково-обгрунтовані оптимальні значення показників, характеристики підприємств-аналогів, середньогалузеві значення показників, динаміка власних показників за попередні періоди.
Порівняння дає змогу виявити резерви, які сприяють забезпеченню розвитку підприємства при раціональному використанні наявних ресурсів, що в кінцевому підсумку підвищує фінансову стійкість і прибутковість підприємства Виникає можливість визначення за якими конкретними напрямами потрібно проводити аналітичну роботу, більш ясними стають найважливіші аспекти та найслабкіші позиції підприємства.
Щоб дослідити зміни, які відбулися у фінансовому стані підприємства, у тому числі за рахунок змін у використанні складових його майна, доцільно розрахувати узагальнюючий показник оцінки фінансового стану, який пропонується визначати як середньо зважену величину нормованих значень відповідних показників. Нормування відбувається шляхом співвідношення фактичних значень показників з їх нормативним або рекомендованим рівнем. У коло таких показників слід включити показники ділової активності підприємства (тобто оборотності за різними складовими), ліквідності активів (які відображують співвідношення активів та заборгованості), ринкової стійкості (яка характеризує структуру джерел формування активів).
Формування оптимальної системи таких показників окрема проблема, яка потребує подальшіх досліджень. Особливим питанням є визначення нормативних або рекомендованих значень для цілої низки фінансово-економічних показників, які зазвичай використовуються у фінансовому аналізі. Окрім того, така система повинна виключати дублювання інформації, мати досить обмежене коло показників (що дозволить уникнути малої вагомості окремих факторів), але при цьому характеризувати найважливіші аспекти оцінки фінансового стану, давати можливість обгрунтувати вагомість напрямків оцінки відповідно до мети аналізу.