Источник: Ефективність використання коштів на підприємсві.// Схід №1(79) січень - лютий 2007 р. с. 30-33
Сучасний етап розвитку економіки промисловості України характеризується і визначається процесами, пов'язаними з кардинальними змінами в організації і управлінні виробництвом. Це обумовлює постановку і вирішення завдання розвитку господарського механізму на рівні основної ланки економічної системи підприємства.
За інших рівних умов ефективність роботи кожної виробничої ланки головним чином залежить від повноти, комплексності і своєчасності одержання матеріальних ресурсів необхідного асортименту і якості. Тому проблема управління оборотними коштами промислового підприємства повинна займати ключове місце в ході перебудови структури управління підприємством.
Важливість управління оборотними коштами на сучасному етапі розвитку економіки обумовлена необхідністю акумулювання значних обсягів грошових ресурсів в оборотні кошти для забезпечення нормального функціонування виробництва в умовах недостатності фінансових ресурсів. Практика господарювання підтверджує той факт, що зараз одночасно зберігається тенденція до створення підприємствами наднормативних запасів.
Питання підвищення ефективності використання оборотних коштів, які авансуються для забезпечення матеріальних ресурсів на промислових підприємствах, а також мобілізація внутрішніх виробничих резервів прискорення оборотності коштів набувають особливої значимості.
Шляхи вирішення питань, пов'язаних з розробкою напрямків підвищення ефективності використання оборотних коштів, запропоновані в наукових працях вітчизняних і закордонних авторів: О.М.Алімова, П.Г. Буніча, Г.М. Золотарьова, Дж.М. Кейнса, В.Є. Ніколайчука, Є.С. Стоянової, М.Г. Чумаченка, В.В. Шокуна та інш.
Водночас залишаються невирішеними питання визначення оптимального рівня оборотних коштів у системі стратегічного управління витратами підприємства; виявлення залежності складу, структури й ефективності використання оборотних коштів від попиту на продукцію підприємства.
Світовий досвід показує, що підприємство може працювати з відносно невеликим рівнем запасів оборотних коштів. Тому мета статті полягає у визначенні найбільш доцільного для вітчизняних підприємств шляху скорочення витрат на виробництво продукції за рахунок більш ефективного використання оборотних коштів.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується їх структурою (часткою фінансування за рахунок власних коштів і розподілом у виробничому циклі) і оборотністю.
Поняття "величина власних оборотних коштів" розуміється як різниця між загальною сумою оборотних коштів і короткостроковими зобов'язаннями та є однією з характеристик фінансової стійкості підприємства. Структура оборотних коштів показує пропорції розподілу ресурсів між окремими елементами. її аналіз дозволяє визначити, які саме статті є специфічними для даного підприємства.
Головною складовою оборотних коштів підприємства виступають матеріальні ресурси, які входять до собівартості продукції. Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах може забезпечуватися двома шляхами: екстенсивним і інтенсивним (рис. 1).
Екстенсивний шлях передбачає збільшення видобутку природних ресурсів і обсягів виробництва і пов'язаний з додатковими витратами. Зростання обсягів виробництва при існуючих технологічних системах привело до того, що темпи виснаження природних ресурсів і рівень забруднення навколишнього середовища вийшли в ряді міст і регіонів за припустимі межі. Тому зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах повинно здійснюватися за рахунок більш економного їх використання в технологічному процесі.
При низькому рівні оборотних коштів виробнича діяльність не здійснюється на належному рівні, звідси - можлива втрата ліквідності, періодичні збої в роботі і низький прибуток. Подальше підвищення величини оборотних коштів призводить до того, що підприємство матиме в розпорядженні тимчасово вільні, недіючі поточні активи. При оптимальному рівні оборотних коштів прибуток стає максимальним.
Часто під раціональним управлінням оборотними коштами розуміють тільки їх зменшення. Проте це не так - їх нестача може мати такі ж негативні наслідки, як і надлишок. З надмірною величиною оборотних коштів були пов'язані проблеми додаткових витрат на збереження надлишків запасів, псування і фізичне старіння запасів через тривалий термін зберігання, зменшення реальної вартості активів через інфляцію, ризик неплатоспроможності дебіторів. Брак оборотних коштів може викликати збої в постачанні і, як наслідок, збільшення тривалості виробничого циклу, зростання витрат, зниження обсягів продажів через недостатні запаси готової продукції, додаткові витрати на фінансування. Тому управління оборотними коштами передбачає не тільки зниження їх величини, але і оптимізацію, виходячи з потреби підприємства.
Одним із шляхів вирішення цієї проблеми в розрізі підвищення ефективності використання оборотних коштів є скорочення рівня запасів по відношенню до обсягу товарної продукції. Слід відзначити, що запас є одним з найдорожчих активів більшості промислових підприємств і складає до 40% загального інвестованого капіталу, але формування запасів здійснюється шляхом створення необгрунтовано великих обсягів за рахунок крупних партій матеріалів без урахування характеру та часу використання у виробництві.
З одного боку, доставка великої партії дозволяє знизити питомі транспортні та інші накладні витрати. З іншого - при наявності залишків матеріальних ресурсів більше потреби виникають додаткові витрати, пов'язані з необхідністю забезпечення збереженості зайвих запасів, що призводить до збільшення витрат на зберігання і виникнення втрат через природне псування матеріалів, а також ризику незатребуваності їхніх залишків у майбутньому [1]. Зайві матеріальні запаси ведуть до виключення оборотних коштів із використання, а запаси готової продукції - до падіння ціни продукції.
Зниження запасів може відбуватися у вигляді скорочення кількості матеріальних цінностей, що зберігаються на складах, а також у вигляді скорочення саме складських приміщень. Таке скорочення веде до мінімізації показника собівартості а отже, до підвищення прибутку підприємства. Як показує світовий досвід, зниження запасів може бути пов'язане не тільки з внутрішньофірмовими резервами, а також і з виробничим процесом, і з фірмами постачальниками. З огляду на це керівник повинен збалансувати рівень матеріальних запасів виробництва. Два основних питання, які він має при цьому вирішувати, - терміни й обсяги замовлень та моделі, що допомагатимуть у прийнятті подібних рішень.
Розробка моделей взаємозв'язку грошових і матеріальних запасів у процесі управління оборотними коштами є перспективним напрямом дослідження. Моделі управління оборотними коштами повинні бути побудовані з урахуванням наступних принципів: інтегрованість у загальну систему управління підприємством; комплексний характер формування управлінських рішень; високий динамізм управління; альтернативність підходів до розробки окремих оптимальних рішень; орієнтація на стратегічні цілі розвитку підприємства.
Проте зайва турбота про стабільність виробництва може привести до вилучення з обороту значного капіталу і в результаті дати зворотний ефект, отже, знизити ефективність діяльності підприємства в цілому. Окрім коштів на закупівлю сировини, в структурі оборотних коштів витрати на утримання великих складських приміщень - оренда площі, амортизація устаткування, оплата праці персоналу і інше, що збільшує витрати підприємства при скороченні кінцевої рентабельності. Тому ефективність управління запасами у вигляді ухвалення оптимальних рішень щодо розміру та часу закупівлі останніх є найважливішим чинником ефективності роботи управлінського персоналу підприємства і, як результат, ефективної діяльності самого господарюючого суб'єкта в цілому.
Скорочення обсягу запасів до мінімально необхідного рівня дозволяє:
- зменшити імовірність погіршення якості запасів у зв'язку зі скороченням тривалості їх перебування на складі;
- знизити витрати на зберігання сировини і матеріалів;
- скоротити величину вилученого з обороту грошового капіталу.
При збільшенні обсягу оборотних коштів, як правило, відбувається відповідне зростання обсягу виробництва, що пояснюється недовикористанням виробничих потужностей підприємства. Проте процеси збільшення і зменшення величини оборотних коштів не є симетричними. У разі зменшення обсягу оборотних коштів не завжди відбувається пропорційне падіння обсягів виробництва. Це пов'язано з існуванням резервів обсягу виробництва.
У разі скорочення нормативу оборотних коштів обсяг виробництва якийсь час може підтримуватися за рахунок наявності на складах залишків матеріалів, не витрачених у минулих періодах, за рахунок залишків незавершеного виробництва, по якому закінчується переробка в поточному періоді.
Крім того, підприємство може утримати на плановому рівні обсяг виробництва за рахунок більш повного використання відходів. При цьому частина відходів направляється як сировина на повторну обробку, а інша частина - на виготовлення супутньої продукції, яка також входить до складу товарної продукції підприємства.
Підприємство в умовах гострого дефіциту оборотних коштів може істотно скоротити витрати на допоміжні матеріали і за рахунок цього вивільнити частину оборотних коштів. Проте слід врахувати, що це можливо лише в короткостроковому періоді. У довгостроковій перспективі це може привести до збільшення витрат на ремонт та до повної зупинки устаткування. Тому покриття вказаних витрат має першочергове значення у разі отримання позитивного ефекту від діяльності підприємства.
У процесі управління оборотними коштами виникає проблема розділення оборотних коштів на ті, які безпосередньо задіяні у виробництві, і на складські залишки. Для кожного фіксованого обсягу запасів розв'язується задача оптимізації обсягу оборотних активів, який може бути направлений у виробництво, і обсягу, який повинен зберігатися на складі.
Щоб досліджувати вплив різних чинників, які визначають структуру повного обороту коштів, на зміну обсягів реалізації продукції в промисловому виробництві, можна використовувати наступну модель:
У= ((Тф (Оз+Онзп+Ооб ) ))/((Тп+Тоб))
де У – обсяг реалізованої продукції в даному періоді (грн); Тф – число календарних днів у даному періоді; 0з – середній залишок оборотних коштів, вкладених у виробничі запаси в даному періоді (грн); Онзп – середній заділ незавершеного виробництва (грн); Ооб – середній залишок оборотних коштів, вкладених у сферу обігу (грн); Тп – час виробництва (дні); Гоб – час обігу (дні).
З наведеного співвідношення зрозуміло, що кінцеві результати виробничої діяльності формуються залежно від пропорцій між структурними елементами тривалості повного обороту коштів. Процес відтворення може протікати нормально, якщо до початку виробничого циклу виготовлення чергової партії виробів підприємство має всі необхідні ресурси. Але якщо час знаходження коштів у сфері обігу більший від часу знаходження їх у сфері виробництва, то оборотні кошти, які витрачаються на виготовлення і збут попередніх партій виробів, не встигають повернутися в сферу виробництва. Отже, безперервність виробничого процесу може бути порушена, якщо підприємство не використовує додаткові ресурси. При гострому дефіциті власних оборотних коштів підприємства вимушені звертатися до кредитних установ за позиками.
Сьогодні в Україні спостерігаються явища втрати підприємствами оборотних коштів через високий рівень податків. Тому використання кредитних ресурсів для розширення виробництва пов'язано з високим рівнем підприємницького ризику. В результаті сукупного впливу всіх цих чинників знижуються обсяги виробництва в промисловості, скорочуються прибутки, підвищуються ціни на продукцію, що випускається, і, отже, створюються передумови до нового витка інфляції. Порушення оптимальних пропорцій між часом знаходження коштів у сфері виробництва і сфері обігу, викликане загальним дефіцитом платіжних коштів, гальмує розвиток ринкових відносин. Тільки усунувши диспропорції, можна розраховувати на підвищення ефективності використання виробничого потенціалу України.
Висновок
Цільовою установкою управління оборотними коштами є визначення обсягу і структури оборотних коштів, джерел їх покриття і співвідношення міжової виробничої і ефективної фінансової діяльності підприємства.
Оптимальна структура оборотних коштів дозволяє створити передумови для вирішення трьох важливих проблем:
1. забезпечення безперервності процесів виготовлення виробів без залучення в сферу виробництва значних позикових коштів;
2. отримання високих результатів від впровадження досягнень науково-технічного прогресу;
3. здійснення структурної перебудови виробництва завдяки тому, що вивільняється частини коштів, зайнятих у сфері обігу, і скорочення тривалості їх повного обороту. Знати тимчасову структуру повного циклу руху оборотних коштів - значить, мати нагоду для ухвалення адресних, економічно обґрунтованих управлінських рішень.
Розглянуті вище проблеми представляють один з аспектів господарської діяльності підприємства. Зниження коефіцієнта оборотності і відповідне збільшення тривалості обороту - ознака негативних тенденцій у виробництві, яка сигналізує про необхідність вкласти додаткові кошти в поточну діяльність, про зниження прибутковості, ліквідності і ін. Тому контроль за рухом оборотних коштів повинен стати однією з центральних ланок управлінської роботи.