Источник: Активізація та підвищення ефективності інвестиційних процесів в Україні — 2010 / Матеріали всеукраїнської науково–практичноїї конференції молодих учених та студентів. — Донецьк, ДонНТУ — 2010, с. 232–235.
В сучасних умовах економічний розвиток держави неможливий за відсутності сприятливої інвестиційної діяльності. Забезпечити її ефективність повине державне регулювання, яке спрямоване на стимулювання інвестиційної активності й на цій основі економічного росту.
Мета роботи полягає у з'ясуванні ролі держави у регулюванні інвестиційної діяльності.
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється в кожній державі, і необхідність його активізації залежить від стану інвестиційних процесів в країні й рівня розвитку економіки в цілому. Регулювання являє собою цілеспрямовані процеси, здійснювані на основі певних форм і методів впливу, які забезпечують ефективний розвиток економічних процесів у країні. Воно поєднує в собі систему законодавчих, виконавчих і контролюючих заходів, здійснюваних відповідними державними установами й громадськими організаціями. Нагромадження капіталу являє собою найважливіший об'єкт державного регулювання, тому що, створюючи додаткові стимули й можливості для інвесторів, держава впливає на економічний цикл, структуру виробництва, зайнятість, платіжний баланс та інші об'єкти регулювання [1,с.152].
Державне регулювання інвестиційного середовища насамперед міститься в формуванні і реалізації державної інвестиційної політики, що являє собою систему заходів, які органи державної влади виробляють і використовують у процесі управління інвестиційною діяльністю господарського комплексу, що включає підриємства й організації всіх форм власності. Вона реалізує економічну, науково–технічну й соціальну політику держави за рішенням стратегічних і тактичних завдань у сфері державних перетворень.
Об'єктом інвестиційної політики виступає господарський комплекс країни, суб'єкти інвестиційної політики–центральні органи державної влади, органи регіонального й галузевого управління, керівники підприємств й організацій.
Інвестиційна політика держави потребує певного механізму її реалізації, що визначає форми й методи управління інвестиційною діяльністю. Реальний стан і напрями розвитку даного механізму відображаються в законодавчій базі, що регулює інвестиційні процеси. Окремі елементи механізму зафіксовані в 1991 р. в Законі України "Про інвестиційну діяльність" [2, с.9].
На подальший розвиток механізму стимулювання інвестицій була спрямована розробка й затвердження ряду Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, що нормативно –регулюють актів міністерств і відомств, що стосується створення й застосування окремих економічних форм і методів управління інвестиційною діяльністю.
Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється у двох формах:
1) управління державними інвестиціями (прямий вплив) полягає в тому, що держава може виступати в ролі інвестора галузей і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер;
2) регулювання умов інвестиційної діяльності й контроль над їхнім здійсненням всіма суб'єктами інвестиційної діяльності (непрямий вплив). До цього впливу відносяться: створення сприятливих економічних умов для розвитку інвестиційної діяльності, податкова політика (податкові пільги), амортизаційна політика (застосування методів прискореної амортизації), розширення використання засобів населення і інших позабюджетних джерел.
Загальні принципи, порядок і умови здійснення іноземного інвестування на території України регулюються законами України "Про інвестиційну діяльность", "Про захист іноземних інвестицій на Україні", "Про режим іноземного інвестування".
Найголовнішою основою державного управління іноземним інвестуванням виступає Закон "Про режим іноземного інвестування". У ст. 2 Закону "Про режим іноземного інвестування" міститься перелік (причому він не є вичерпним) тих цінностей, які можуть за певних умов мати статус іноземної інвестиції.
Основними факторами, які негативно впливають на інвестиційний клімат, зумовлюючи високий ризик інвестування в економіку України, є правова, економічна і політична нестабільність, недосконала фінансово–кредитна, бюджетна і податкова система, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури, тінізація економіки, відсутність ринку землі [3, с.81].
Для поліпшення інвестиційної діяльності необхідно внести зміни у діючі законодавчо—нормативні акти з питань заохочення інвестування, стимулювати залучення інвестицій у науково-технічну та інноваційну діяльність, сприяти створенню лізингових і страхових компаній.
Перспективними напрямками подальших досліджень є детальніший аналіз інвестиційного клімату на різних рівнях.