Источник: Современные тенденции менеджмента: правовые и экономические аспекты / Материалы международной студенческой конференции. – Донецьк, ДонНТУ. – 2010, с. 152–153.
Трансформаційний період вітчизняної економіки характеризується виникненням кризових явищ, що обумовлюються спадом виробництва, недосконалістю законодавчої бази і відсутністю у вітчизняних менеджерів досвіду управління економічними об'єктами в ринковій економіці, тому в сучасних умовах підприємницьким структурам необхідна ефективна система управління, яка б забезпечила досягнення максимальних результатів їхньої діяльності та збереження міцних позицій на ринку. Таким чином, розробка механізмів антикризового управління підприємством в умовах нестабільного економічного середовища є актуальним науковим завданням, що вимагає ретельного і глибокого дослідження.
Питання антикризового управління підприємством не є новим. Значний внесок у дослідженні цієї проблеми зробили такі вчені-економісти, як І.А. Бланк, Л.С. Бляхман, В.О. Василенко, Є.Ю. Вєлікая, Ю.Є. Голубєва, Л.А. Лігоненко, А.Д. Чернявський та інші. Але при існуванні великої кількості досліджень невирішеними залишаються проблеми, які безпосередньо стосуються чіткого обґрунтування економічної сутності системи антикризового управління як комплексу заходів для стабілізації економічного стану суб’єктів господарювання.
Метою статті є дослідження механізму антикризового управління діяльністю суб’єктів господарювання з метою стабілізації їхнього фінансового стану.
Антикризове управління може бути визначене як комплексна система управління підприємством, яка має системний характер і спрямована на запобігання й усунення несприятливих для його діяльності явищ шляхом розробки та реалізації спеціальної антикризової програми, що передбачатиме стратегічний характер управлінських дій і дозволятиме усунути тимчасові перешкоди, зберегти і розширити ринкові позиції за будь-яких обставин, використовуючи переважно, власні ресурси[3].
Специфіка антикризового управління вітчизняних підприємств полягає в тому, що більшість з них потребують антикризового управління одночасно з глибинними змінами, які відбуваються навколо і притаманні всім підприємствам.
Багато труднощів України пов’язані з тим, що в Україні майже не має менеджерів, які мають якісний рівень підготовки для діяльності в нестабільних ринкових умовах, тим більше в умовах кризи.
Система антикризового управління повинна набувати своїх специфічних рис на кожному з управлінських рівнів і має бути об’єднана спеціальною програмою стратегічного розвитку підприємства. Це дозволить своєчасно долати виникаючі тимчасові перешкоди, зберігати і збільшувати ринкові позиції за будь-яких зовнішніх (економічних, політичних, соціальних) умов, спираючись в основному, на власні ресурси[1].
Таким чином, запровадження антикризового управління на підприємстві повинно мати на меті здійснення таких заходів:
- діагностика процесів і тенденцій, які призводять до кризових ситуацій;
- прогнозування виникнення, розвитку і ймовірних наслідків кризових ситуацій;
- здійснення антикризового супроводу (виявлення процесів, які призводять чи можуть призвести до кризових ситуацій);
- проведення завчасної підготовки на випадок виникнення надзвичайних ситуацій (антикризова профілактика);
- організація і координація ефективних дій подолання надзвичайних кризових ситуацій та їх наслідків.
Особливу роль в антикризовому управлінні відіграє фінансовий менеджмент, який повинен бути вирішувати такі задачі: антикризове фінансове планування (розробка антикризових заходів для покращення стану підприємства, прогнозування фінансових показників після проведення антикризових заходів); аналіз фінансової діяльності і фінансовий контроль (визначення можливостей відновлення платоспроможності, рівнів ліквідності, рентабельності, аналіз використання капіталу тощо); джерела фінансування (вирішення питання про можливість отримання власних фінансових ресурсів); управління обіговим капіталом та його структурою; управління кредиторською заборгованістю підприємства.
Крім того, антикризове управління підприємством може здійснюватися в умовах потенційно можливої кризи. У такому випадку доцільним є створення системи превентивного управління, яка дозволятиме своєчасно виявляти сигнали про формування негативних внутрішніх і зовнішніх чинників і процесів, здатних причинити кризу[2].
Таким чином, дослідження механізму антикризового управління дозволяють сформувати його мету та завдання в контексті розробки та реалізації комплексу заходів щодо подолання кризових явищ на підприємствах України. Так, антикризове управління діяльністю суб’єктів господарювання має суттєве значення в сучасних економічних умовах розвитку підприємницьких структур, оскільки забезпечує ефективну діяльність на основі передбачення та своєчасного реагування на негативні ситуації.
Щербань І.О. Теоретичні основи механізму антикризового управління діяльністю посередницьких підприємств // Актуальні проблеми України. – 2007. – №4(70). – с. 54–60;
Гріщенко І.М. Системний підхід до проблем управління посередницькими організаціями // Актуальні проблеми України. – 2007. – №11(77). – с. 46–52;
Щербань І.О. Форми, методи і структури антикризового управління посередницькими організаціями. – 2007. – №8(74). – с. 143–148.