Источник: Тезисы молодых обогатителей к докладам на конференции, Донецк, 2011
Для більшості підприємств вітчизняного вуглезбагачення характерне складування шламових відходів у мулонакопичувачах, які призначені для тривалої роботи і мають великі поверхні освітлення води. На даний час на вуглезбагачувальних фабриках України знаходиться 35 мулонакопичувачів загальним обсягом біля 130 млн. м3. Тут накопичені шлами (в основному відходи флотації), зольність яких коливається від 45 до 75%. У більшості випадків шлами містять промислово значиму кількість пальної маси.
Досвід розробки шламонакопичувачів вказує на можливість отримання вугільних концентратів зольністю 10-30% при їх виході 30-40% від переробленої маси. При розробці цих техногенних родовищ крім одержання додаткового палива вирішується таким чином задача зниження обсягів шламів у заповнених відстійниках, вивільнення в них певних обсягів та поліпшення умов їх експлуатації.
При цьому слід підкреслити, що шлами кожного мулонакопичувача мають значні коливання властивостей як по площі сховища, так і по його перетині. Ці коливання призводять до складностей при розробці технології видобутку додаткової пальної маси, яка має бути рентабельною.
Досвід роботи багатьох вітчизняних та закордонних підприємств показує ефективність використання процесів масляної агломерації при збагаченні ультратонкого вугілля. Закордонні процеси (Трент-процес, Конвертоль, Оліфлок, CFRI, NRCC, IPTACCS, Селективна агломерація) відрізняються етапами процесу, обладнанням та типом реагента-масла і його витратами. В Україні розроблено процес під назвою „ОВЗУМС”, особливостями якого є інтенсивне і короткотривале перемішування вуглевміщуючої суспензії з вуглеводневим зв’язуючим при його витратах 1-3% мас. При такій обробці в пульпі утворюються мікрофлокули з гідрофобних вугільних частинок крупністю 0,1-0,2мм, а гідрофільні породні частинки залишаються у водній фазі. Для виділення сфлокульованого концентрату може використовуватися різне обладнання в залежності від подальшої технологічної схеми. Дослідженнями, які проводились в ДонНТУ, було встановлено, що для коксівного вугілля найбільш ефективним є використання масла для омаслення шихти (МОШ), вбирне масло, антраценові фракції, полімер бензольного відділення коксохімвиробництва.
До недоліків вказаної технології слід віднести наявність обводнених високо зольних відходів, які повертаються до мулонакопичувача. Таким чином, необхідно виконувати дослідження по залученню високозольних відходів у паливний баланс шляхом їх використання в малій теплоенергетиці – у теплотехнічних об’єктах з низькотемпературним киплячим шаром (котельні при шахтах, збагачувальних фабриках, де в даний час спалюють низькозольне вугілля).
Белецкий В.С., Сергеев П.В., Папушин Ю.Л. Теория и практика селективной масляной агрегации угля. Донецк, 1996, 264 с