Проблема доказування порушень прав інтелектуальної власності у мережі інтернет

Горобей М.С.

Донецький національний технічний університет

Джерело: Реферат по курсу «Інтелектуальна власність»/ Донецьк, ДонНТУ. — 2010.

Вступ

   Сьогодні Інтернет став повсякденним засобом передачі інформації будь-якого характеру, який є доступним кожному, хто має персональний комп’ютер, та, завдяки засобам супутникового зв’язку, з кожної точки на планеті.

Кількість інформації, накопиченої людством, сягнули сьогодні таких величин, що для її збору, обробки та зберігання вже недостатньо потужності найсучасніших електронно-обчислювальних машин (ЕОМ). Цю проблему було вирішено завдяки складанню інформаційних ресурсів окремих ЕОМ шляхом створення на їх основі локальних комп’ютерних мереж та об’єднанню останніх у “мережу мереж” – Інтернет. Кількість складових цієї всесвітньої інформаційної мережі постійно зростає. Зараз вона об’єднує понад 25 тис. мереж та 100 млн. користувачів по всьому світу.

Інформація передається Інтернетом у вигляді об’єктів, що потенційно охороняються авторським правом: літературних, музичних та аудіовізуальних творів, фотографій, ілюстрацій, карт, планів, малюнків тощо. Обробка і передача даних мережею та саме її функціонування відбувається завдяки іншому об’єкту авторсько-правової охорони – комп’ютерним програмам, а зберігання і пошук інформації часто здійснюється за допомогою електронних баз даних, які також можуть охоронятися авторським правом.

Фіксація перелічених об’єктів авторсько-правової охорони в електронній формі та транскордонний характер Інтернету спрощує можливість порушення прав авторів та їхніх правонаступників. Збільшення ж обсягу авторських прав або введення складної процедури їх здійснення, натомість, призведе до обмеження прав користувачів Інтернету. Тому завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів володільців авторських прав та користувачів творів, розміщених в Інтернеті.

1. Історія захисту авторських прав

Проблема захисту авторських прав на літературні твори в Інтернеті складна, але з кожним днем все важливіша, адже користувачів павутини стає усе більше з кожним днем, а отже, стає все більше людей, які хочуть поділитися своїм мистецтвом із іншими. Питанню захисту авторських прав в світі приділяється досить багато уваги. Ще в 1952 р. була підписана Всесвітня конвенція про авторське право на літературні, наукові і художні твори. Кожна з держав, що підписали конвенцію, зобов’язувалася приймати всі заходи для забезпечення достатнього й ефективного захисту прав авторів. Автори твору, випущеного в одній з держав, що підписали конвенцію, користуються захистом у всіх державах - учасниках конвенції. Україна також є учасником Всесвітньої конвенції на підставі Постанови Верховної Ради України, що була прийнята 23 грудня 1993 р.

На початку 1971 р. був підписаний Паризький акт Бернської конвенції про захист літературних і художніх творів, на підставі якого була утворена Спілка для охорони прав авторів на їх літературні і художні твори. Закон України Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів був прийнятий 31 травня 1995 року.

23 грудня 1993 року був прийнятий Закон України “Про авторське право і суміжні права”, у якому на відміну від багатьох інших наших законодавчих і нормативних актів досить чітко визначається сфера чинності закону, об’єкти і суб’єкти авторського права, питання його реєстрації і, природно, права автора твору, а також і порядок відшкодування збитків за їх порушення.

2. Захист авторських прав на твори, розміщені в Інтернеті

Щоб використовувати і захистити своє авторське право, треба його офіційно зафіксувати.

Як відомо, жодна публікація в Інтернеті - не є захист. Публікувати треба в книзі (з чесним ISBN) або в офіційно зареєстрованому періодичному виданні, що має ISSN або свідоцтво про реєстрацію. Крім того, можна зареєструвати рукопис в Агентстві з авторських прав Державного департаменту інтелектуальної власності, звернувшись із заявкою на реєстрацію авторського права, бо тільки воно уповноважене це робити.

Все більшу роль в забезпеченні дотримання авторських прав в Інтернеті відіграє технологія. Поширеною є навіть думка, що доступність авторам та їхнім правонаступникам технічних засобів захисту інформації призведе до постання в Інтернеті економіки мікро-платежів, за якої за кожним використанням твору слідує платіж володільцю авторських прав на нього. Але окрім того, що створення такої системи є нереальним так як вартість підтримання такої системи буде надто високою та потребуватиме існування громіздкої служби підтримки клієнтів.

Звичайно, жодна технологія не гарантує абсолютного захисту від порушення авторських прав на твори, розміщені в Інтернеті. Проте, комбінація технічних засобів захисту інформації та інших методів може стати потужним фактором стримування від порушення авторських прав в Інтернеті, роблячи таке порушення технічно складною та економічно невигідною операцією.

2.1. Захист на етапі до порушення

Володарі авторських прав мають вибір з широкого кола як технічних та правових засобів, так і маркетингових прийомів, які надають їм можливість контролювати використання розміщених в Інтернеті творів до моменту порушення прав на них.

Наступні прийоми володарі авторських прав на розміщені в Інтернеті твори можуть використовувати для контролю за використанням цих творів та запобіганню порушень своїх прав:

1) Обмежена функціональність. За такого підходу, володар авторського права надає користувачеві примірник твору, який має функціональні обмеження. Такий підхід є одним з шляхів впровадження в життя таких бізнес-моделей як “спробуй, перед тим як купити” та “продавай поліпшені версії”. Наприклад, автори програмного забезпечення можуть розповсюджувати прикладні програми, які не здатні друкувати документи або зберігати їх в пам’яті комп’ютера. За дещо іншого підходу продавець програмного забезпечення може розповсюджувати “урізаний” варіант програмного забезпечення, таке як бета-версії програм. У той час як “урізане” програмне забезпечення надає користувачам можливість користуватися та звикати до нього, воно спонукає тих, хто бажає стабільної роботи програмного забезпечення, придбати його “повноцінний” варіант.

2) “Годинникова бомба”. Аналогічно до прийому з функціональними обмеженнями, за цього підходу володар авторських прав розповсюджує функціонально повноцінний об’єкт інтелектуальної власності, але встановлює дату, після якої доступ до нього буде неможливим. Один з варіантів такого підходу передбачає закриття продавцем доступу до твору після певної кількості користувань (наприклад, після перегляду комп’ютерного файла 10 разів його буде неможливо більше продивитися).

3) Захист від копіювання. За цього підходу продавець обмежує кількість разів, коли комп’ютерний файл може бути скопійований. Захист від копіювання був нормою в 1980-х роках, але пізніше впав у немилість значною мірою тому, що користувачі скаржились на незручність, а також тому, що захист копії можна було досить легко “зламати”. Хоча зростання сприйнятливості користувачів щодо схем захисту від копіювання начебто не спостерігалось, цей прийом використовується і зараз у деяких ситуаціях. Наприклад, володар авторських прав може зберегти комп’ютерний файл у форматі PDF у такий спосіб, що інші не зможуть зробити копії ні безпосередньо, ні опосередковано, наприклад, роздруковуючи зображення на екрані комп’ютера або копіюючи показаний на екрані текст. В той час як ця форма захисту від копіювання не є ефективною протидією хакерам, вона є достатньою, щоб запобігти копіюванню файлів переважною більшістю користувачів.

4) Криптографічні конверти.

5) Контракти. Одним з найефективніших та недооцінених володарями авторських прав на розміщені в Інтернеті твори засобів запобігання порушенню їхніх прав є контракти. За правильного оформлення контракти можуть надати володарям авторських прав повноваження по контролю за використанням їхніх творів ширші за ті, що надаються їм за законами про авторське право. Все більшого визнання набувають зараз укладені через Інтернет контракти “щільного обгорнення” (shrink-wrap contracts) (ще їх називають угодами “крізного клацання” (clickthrough agreements)). Такі контракти є нічим іншим, як ліцензіями, тобто дозволами володарів авторських прав на використання творів в той чи інший спосіб. Якщо такі угоди буде визнано дійсними на міжнародному рівні, то володарі авторських прав на розміщені в Інтернеті твори для контролю за використанням їхньої інтелектуальної власності можуть віддати значну перевагу контрактному праву.

6) Запобіжні заходи. Законодавством держав-членів Світової організації торгівлі (СОТ) мають бути передбачені процедури, які уможливлюють ефективні дії проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, в тому числі термінові заходи, спрямовані на запобігання порушенням, та способи захисту прав, які стримують від подальших порушень. Такі процедури держави-члени СОТ зобов’язує встановити стаття 41(1) Угоди TRIPS, яка є обов’язковою для підписання всіма членами організації.

Згідно із статтею 50, звернувшись із заявкою на реєстрацію авторського права Угоди TRIPS органи судової влади держав-учасниць повинні мати повноваження по застосуванню негайних та ефективних тимчасових заходів з метою запобігання порушенням будь-яких прав інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів порушень, що припускаються. В Україні, яка зараз знаходиться у процесі приєднання до СОТ [], були здійснені заходи з приведення національного законодавства у відповідність до вимог Угоди TRIPS, зокрема щодо запобіжних заходів. Так, Законом передбачено можливість застосування судом тимчасових заходів за заявою володаря авторських чи суміжних прав “до пред’явлення позову або до початку розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача)” у випадках, коли “відповідач по справі порушення авторського права і (або) суміжних прав відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, робить перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо у випадку, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, або коли є очевидний ризик того, що доказ буде знищено”. Тимчасові заходи можуть здійснюватися наступними шляхами: а) винесення ухвали про огляд приміщень, в яких, як припускається, відбуваються дії, пов’язані з порушенням авторського права і (або) суміжних прав; б) накладення арешту і вилучення всіх примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, засобів обходження технічних засобів захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх виготовлення і відтворення; в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення (чи підтверджують наміри вчинення порушення) авторського права і (або) суміжних прав”.

Для перевірки кількості випадків використання творів, розміщених в Інтернеті, та стягнення платні за таке використання володільці авторських прав на ці твори можуть удаватися до наступних методів:

1) Коди доступу. Багато із засобів запобігання порушенням авторських прав на розміщені в Інтернеті твори, доступних їхнім володарям, можуть застосовуватися у поєднанні з кодами доступу. Такі коди дозволяють користувачам “відмикати” такі захисні механізми як “годинникові бомби” та функціональні обмеження, “вбудовані” в твори. Даний метод дозволяє володареві авторських прав відстежувати використання його інтелектуальної власності та отримувати за це використання винагороду або шляхом “відмикання” твору за разову плату, або вимагаючи періодичного придбання кодів доступу, які час від часу змінюються

2) Конверти управління правами. Як і у випадку криптографічних конвертів, володар авторських прав поміщує твір в спеціальний програмний “конверт”. Однак, за даного підходу “конверт” періодично зв’язується із сервером продавця для перевірки дотримання заданих ним параметрів використання твору. Наприклад, фірма Wave Interactive Networks пропонує володарям авторських прав на розміщені в Інтернеті твори систему, яка дозволяє їм зашифровувати твори у вигляді файлів з розширенням .wxn, які при активації викликають встановлення зв’язку між комп’ютером користувача і сервером фірми Wave Interactive Networks з метою дебетування рахунку користувача, який той має підтримувати на Web-сайті фірми.

3) Апаратні засоби. Методи захисту від копіювання, засновані на апаратних засобах, вимагають від користувача придбання і встановлення певного пристрою. Наприклад, при застосуванні підходу на основі дебетової картки користувач купує картку, на яку записується інформація про сплату ним певної суми та після інсталяції якої вона автоматично дебетується по мірі використання творів її володільцем. За підходу на основі “супер-розподілу” апаратний засіб рахує епізоди використання творів і автоматично дебетує рахунок, який підтримується на центральній базі. Таким чином, навіть коли користувач отримав копію твору від третьої сторони, апаратний засіб може забезпечити платежі володареві авторських прав.

4) Виконувані програми. Виконувані програми, що завантажуються з Інтернету, такі як Java applets та ActiveX scripts, є частками інформації, яка передається із серверу продавця на комп’ютер користувача за принципом “використай та викинь”. Інакше кажучи, виконувана програма працює під час конкретного сеансу зв’язку та стирається з оперативної пам’яті комп’ютера по його закінченні. Випадки використання виконуваних програм, а значить, і інформації із серверу продавця, легко піддаються обчисленню, оскільки ці програми мають завантажуватися у комп’ютер користувача під час кожного сеансу зв’язку.

5) Централізоване обчислення. За такого підходу всі виконувані програми, що не є частиною інтерфейсу комп’ютера користувача, залишаються на сервері продавця. Через це комп’ютер користувача повинен встановлювати контакт з сервером щоразу, як використовується виконувана програма, що дозволяє центральному комп’ютеру обчислювати кількість сеансів доступу. Централізоване обчислення фактично є спадщиною ранньої доби комп’ютерної техніки, коли обчислювальна потужність персональних комп’ютерів клієнтів була такою малою, що вони змушені були використовувати потужності центрального комп’ютера.

6) Цифрові сертифікати. При застосуванні технології цифрового підпису сертифікаційний орган видає користувачеві електронний файл – цифровий сертифікат, яким користувач посвідчується як власник публічного ключа. Проте, цифрові сертифікати можуть використовуватися для посвідчення більшої інформації, ніж просто особи тих, кому їх було видано. Наприклад, вони можуть посвідчувати права, що належать певній особі. Таким чином, продавці можуть користуватися цифровими сертифікатами для контролю доступу до системних ресурсів, у тому числі файлів, що містять твори, надаючи доступ до файлів користувачам, які можуть пред’явити цифровий сертифікат з зазначеними в ньому правами (наприклад, право на доступ, завантажування, перегляд тощо) та термінами їх дії. Отримати цифровий сертифікат користувач може як від продавця, так і від третьої особи.

7) Клірингові центри. За такого підходу володарі авторських прав на розміщені в Інтернеті твори надають кліринговим центрам повноваження по ліцензуванню своїх прав на твори. Користувач сплачує збір за видачу ліцензії такому кліринговому центру, а той, в свою чергу, розподіляє отримані кошти серед володарів авторських прав. Найрозвинутіша система клірингу авторських та суміжних прав на сьогодні існує у сфері ліцензування прав, пов’язаних з музичними творами, хоча саме ці права, як правило, підлягають примусовому ліцензуванню за авторсько-правовим законодавством. Для інших форм інтелектуальної власності не розроблено подібних цілісних механізмів, незважаючи на довготривалі спроби їх створити та безсумнівні вигоди від їх наявності. Як результат, все більше докладається зусиль для вирішення проблеми технічними засобами, наприклад, шляхом включення інформації про управління авторськими правами у всі електронні файли для того, щоб інформація про правоволодаря завжди була доступною тому, хто бажає отримати дозвіл на використання твору.

8) Продаж фізичних копій. Продаж фізичних, чи “жорстких”, копій лишається високоефективним способом обчислення кількості випадків використання творів, навіть тих, що є доступними через Інтернет. У той час, як електронне розповсюдження об’єктів інтелектуальної власності має багато переваг, досі лишаються численними переваги придбання фізичних копій творів, наявних в Інтернеті. По-перше, багато людей все ще віддають перевагу читанню фізичних копій творів перед читанням електронних копій. По-друге, отримання масово виготовленої фізичної копії може бути з точки зору вартості або якості вигіднішим за самостійне роздрукування електронної копії. По-третє, у випадку творів, зафіксованих у вигляді великих за об’ємом файлів, отримання фізичної копії може бути більш ефективним з точки зору часу або зручнішим, ніж завантажування електронної копії з Інтернету. Нарешті, користувач може застосовувати пристрої, які було оптимізовано для використання з фізичними копіями та які дозволяють досягнути результатів вищих за результати користування отриманою з Інтернету електронною копією. Таким чином, слід очікувати, що у випадку досить багатьох категорій творів і надалі триватиме попит на їх фізичні копії, і володарі авторських прав можуть досить ефективно використовувати цю обставину задля захисту своїх інтересів.

2.2. Захист на етапі після порушення

3. Піратство в соціальних мережах

3.1. Тисячам користувачів "ВКонтакті" загрожує судове переслідування

3.2. Керівництво "ВКонтакті" вступило до Партії піратів

"ВКонтакте" відповіла на випад голови ради директорів "Амедіа" Олександра Акопова, який звинуватив у піратстві 30 млн користувачів соцмережі. Представники "ВКонтакте" не згодні з паном Акопова настільки, що навіть вступили в Партію піратів.

Представники "В Контакті" дали відповідь на твердження відомого продюсера Олександра Акопова про те, що в соціальній мережі зареєстровано 30 мільйонів кримінальників, винних у незаконному розповсюдженні захищеного авторськими правами контенту. Відповідь опублікований у формі статті керівника прес-служби "ВКонтакте" Владислава Циплухіна у внутрішньому виданні соціальної мережі "В Курсі". Відповідь зводиться до наступних міркувань: по-перше, слова пана Акопова звучать некрасиво, по-друге "Амедіа" не скористалася механізмом досудового врегулювання, запропонованим соціальною мережею.

Крім того, Циплухін розповів про створення в соціальній мережі групи "Партії піратів". Ця "партія" не має ніякого відношення до "Піратської партії Росії". Зате в адміністрації групи новоявленої "партії" присутній депутат Державної Думи, член партії "Єдина Росія" Костянтин Риков. Також до групи вступили і представники "ВКонтакте", в тому числі - засновник соціальної мережі Павло Дуров.

Таким чином, керівництво "ВКонтакте" всіма силами дає зрозуміти, що не готове миритися з існуючим станом справ із захистом авторських прав і бажає, щоб правовласники користувалися їх механізмом досудового врегулювання. Як пояснив Циплухін, в залежності від кількості матеріалів у правовласника, після його звернення, адміністрація соцмережі може або надати йому право самостійно видаляти контент (з подальшим контролем за його діяльністю), чи просто видаляти його контент самостійно по кожному запиту (цей варіант більше підходить невеликим правовласникам).

У розвитку публічного конфлікту "Амедіа" і "Вконтакте" напевно ще не поставлена крапка. Поки сторони знаходяться у стадії гучного словесної перепалки, в якій однозначно гірше виглядає "Амедіа" - просто тому, що вона її ініціювала. "ВКонтакте" прояснила свою позицію - вона виглядає небездоганною, але принаймні, ясною.

ВИСНОВКИ

1. Всі категорії творів, зафіксованих в цифровій формі та поміщених на сайти в Інтернеті, відповідають критеріям охорони, встановленим авторсько-правовим законодавством більшості країн світу, і, таким чином, підлягають охороні авторським правом будь-якої з цих країн нарівні з творами, зафіксованими в більш традиційних формах, незалежно від виконання яких-небудь формальностей та факту опублікування.

2. Транскордонний характер Інтернету, цифрова форма закріплення розміщених в ньому творів та правовий нігілізм його користувачів сприяють масовим порушенням авторських прав в Інтернеті та значно ускладнюють здійснення авторами та їх правонаступниками своїх прав.

3. Попри загрози, які становлять інформаційні технології для володарів авторських прав на розміщені в Інтернеті твори, такі твори продовжують створюватися, в тому числі виключно для їх розповсюдження через Інтернет.

4. Всі майнові та немайнові права, що належать авторам та їхнім правонаступникам, в тій чи іншій мірі зачеплені функціонуванням Інтернету.

5. Розв’язати питання про зміст та об’єм авторських прав на розміщені в Інтернеті твори за умов транскордонного характеру цієї мережі та все більшої взаємозалежності країн можливо лише шляхом докладання спільних зусиль всіх зацікавлених сторін: держав, міжнародних організацій та організацій, що представляють як інтереси володільців авторських прав, так і інтереси споживачів.

6. Авторським правом дозволяється використання твору з дозволу автора чи його правонаступника та у ряді інших передбачених законами випадках. Дозвіл володаря авторських прав на використання твору може мати чітко виражений характер або припускатися, виходячи з таких факторів як необхідність, звичай та загальноприйнята практика, а також поведінка сторін.

7. Судове переслідування за численні “мікро-порушення” авторських прав в Інтернеті є нездійсненним завданням з цілого ряду юридичних, соціальних та економічних причин.

8. Змінити на краще сучасний стан справ з охороною авторських прав в Інтернеті можливо лише за умов поєднання правових методів регулювання з технологічними та економічними важелями.

9. Володарям авторських прав на розміщені в Інтернеті твори доступна велика кількість моделей перехресного субсидування, які дозволяють їм отримувати доходи, не стягуючи платні за використання об’єктів їхніх авторських прав безпосередньо з користувачів мережі.

10. Економічні та технологічні методи захисту авторських прав не повинні стати сурогатом авторського права в Інтернеті, проте воно має регулювати лише найбільш екстремальну суспільну поведінку в Інтернеті, залишивши решту спектру ринковим важелям впливу на неї.

Як і інші галузі права, авторське право може лише намагатися адекватно реагувати на зміни в технології з тим, щоби позитивний соціальний ефект від впровадження таких технологічних здобутків, як Інтернет, сягнув максимально можливого рівня.

Досягти цього в маштабах української складової мережі Інтернет можливо лише за допомогою систематизації авторського права України та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів, що склались у сфері охорони творів, розміщених в Інтернеті, з часів появи сучасних інформаційних технологій та комп’ютерних мереж.

При цьому мають бути заповнені прогалини, що існують в авторському праві України у таких сферах, як правова охорона комп’ютерних програм та баз даних, вільне використання творів, а особливо здійснення прав авторів та інших володільців авторських і суміжних прав та відповідальність за їх порушення.

Надзвичайно важливим для України, яка “з одного боку, має потужний науково-технічний потенціал, високорозвинену культуру, а з другого – донедавна не мала власного законодавства про охорону інтелектуальної власності”[1], а спеціальне законодавство з питань комп’ютерних мереж лише починає створювати, є розуміння юристами, законодавцями та суддями того, як авторське право регулює функціонування інформаційних технологій на сучасному етапі та які тенденції їх розвитку і як вплинуть на нього в майбутньому. На сьогодні ж з повною впевненістю можна стверджувати, що з розвитком Інтернету авторське право буде не зникати, як дехто каже, а лише змінюватися, беручи на озброєння нові концепції та методи регулювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Проблема доказування порушень прав інтелектуальної власності у мережі Інтернет (Шарко Д.) Журнал: Інтелектуальна власність.- 2009, № 7.

2. Керівництво «ВКонтакті» приєдналось до «Партії піратів» (Троцька А.) Журнал: Інтелектуальна власність.- 2010, № 6.

3.Закон України “Про авторське право і суміжні права” в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 14 липня 2001 р. // Голос України. – 16.08.2001 р. – № 146.

4.Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав: Монографія. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 188 с.

5.Паладій М. Тенденції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності // Право України. – 2002. – № 2.