Я, Дарина Вікторівна Іваненко, народилася теплим весняним вечером 19 травня 1989 року в невеликому шахтарському місті Торезі, Донецької області. Мій тато — Віктор Григорович Іваненко, 1955 року народження, гірничий інженер, на даний момент безробітний (за станом здоров'я). Моя мама — Ірина Миколаївна Іваненко, 1960 року народження, бухгалтер виробничого відділу ВАТ «МоторСіч».
Моє веселе, активне і безтурботне дитинство почалося з дитячих садків «Сонячний» і «Лускунчик». Саме там з'явилися перші друзі, перші вчителі і перше розуміння того, що добре — що погано. Росла я допитливою, але розпещеною дитиною, а ще була модницею (дуже любила перевдягатися кілька разів на день) і непосидою. Завжди брала активну участь у всіляких дитячих заходах, тому встигла вжитися практично в усі образи казкових героїв. Єдиним недоліком в садку я вважала тиху годину, втім, як і більшість іншіх дітей. Але роки пролетіли, і я вступила на нову сходинку свого життя.
Поступово наблизився час першого класу, першого шкільного дзвінка, а також перших по – справжньому хвилюючих моментів в житті. І ось 1996 рік — я першокласниця, в гарному платті, з білими бантами і великим букетом квітів у руках переступила поріг школи № 8 — все дуже урочисто, ново і цікаво, але в той же час страшно і до цих пір незабутньо. У шкільні роки в мене було багато захоплень (малювання, вишивання, шиття, танці), тому ходила в різні гуртки. Вчилася я добре, тому всі роки отримувала похвальні листи і грамоти, брала участь у районних та міських олімпіадах з історії та права, відстоювала честь школи на змаганнях з баскетболу.
Шкільні роки пролетіли дуже швидко, але встигли залишити приємні спогади. Коли прийшов час задуматися про майбутнє — про те, який ВНЗ обрати, я відразу зупинила свій вибір на Донецькому національному технічному університеті. Він є одним з найстаріших ВНЗ нашої області і славиться високим рівнем підготовки фахівців, що випускаються. Напевно, зіграло роль і те, що мої дідусь і бабуся, тато і дядько—всі вчилися в цьому ВНЗ, ще й на гірничих спеціальностях. За порадою своїх батьків вибрала вже тоді затребувану спеціальність — охорону праці — професію майбутнього! Успішно здала рейтинги і вступила. Ось так, ще не закінчивши школу, я вже студентка.
У 2006 році я стала студенткою ДонНТУ, факультету геотехнологій і управління виробництвом, за спеціальністю «Безпека трудової діяльності». Вибрала цю спеціальність, оскільки вона пов'язана з життям і безпекою людей. Студентські роки — найкращі роки мого життя! Нове місто, нові знайомства, зустрічі і враження, безсонні ночі і нескінченні пари, перші хвилювання перед сесією і виступом на конференціях залишили незабутній слід в моїй пам'яті.
Під час навчання деякі предмети давалися з легкістю, а над деякими доводилося ретельно попрацювати. Звичайно, не все відразу виходило, але прагнення отримати щось нове від життя допомагає. На першій виробничій практиці ми опускалися в шахту, тоді я вперше усвідомлено зрозуміла наскільки важка праця шахтарів. Студентські роки пролетіли дуже швидко, не встигли озирнутися, а вже 4 курс. Особливо хочу подякувати і відзначити наступних викладачів: Юрій Федорович Булгаков (Рудничні пожежі), Інна Сергіївна Ковальчук (Сопромат), Віталій Антонович Стукало (Аерологія) та інших за їх розуміння, доброту і настанови.
На п'ятому курсі я стала студенткою польського технічного факультету під керівництвом чудового декана Олександра Юрійовича Макєєва. Мені пощастило підвищити свій рівень знань іноземних мов, а так само познайомитися з культурою і менталітетом цієї чудової країни.
У 2010 році я здала державний іспит на відмінно і отримала свій перший диплом — диплом бакалавра про базову вищу освіту за напрямом «Гірництво». Надалі, я вирішила поступати до магістратури, щоб отримати найбільш престижну освіту, і підвищити свій рівень знань. За порадою мого керівника професора кафедри «Охорони праці та аерології», кандидата технічних наук — Віталія Антоновича Стукало, тему своєї магістерської роботи я вибрала: Дослідження стану провітрювання шахти «Жовтневий рудник» та розробка заходів щодо його вдосконалення з урахуванням доопрацювання запасів. Завдяки йому, я брала участь в конференціях, безпосереднє відношення яких пов'язане з моєю спеціальністю.
Про університет у мене залишилися яскраві спогади. Освіта подарувала багато нових, цікавих, розумних людей, прекрасних викладачів. Я придбала відмінних друзів і знайомих. Це дійсно безтурботний час, коли можна встигати все: і навчатися, і працювати, і відпочивати. Не дарма говорять, що студентські роки найкращі!
Планую вдало захистити магістерську роботу. Докладу всіх зусиль, щоб знайти хорошу роботу, яка буде мені цікава і гідно оплачувана, хоча в наш час це дуже складно.
Мрію про мандри різними куточками земної кулі, ну а головним моїм завданням є створення міцної, дружньої та люблячої родини. Сподіваюся, стати успішною людиною, і здійснити всі свої мрії!