Науковий керівник:
Біография
Дитинство
Я з'явився на світ 8 вересня 1990 р. в м. Донецьку в родині Сергія Олександровича Бондарева і Олени Петрівни Бондаревой. Багато хто зараз мені не вірить, але в дитинстві я був дуже скромним, сором'язливим і замкнутим в собі хлопчиком. У дитячий садок я не ходив, а моэю дошкільною освітою успішно займалася моя мама, яка відмінно підготувала мене до школи. Хочу сказати величезне спасибі своїм батькам і моїй бабусі, Ользі Антонівні Гречко, за по-справжньому безтурботне дитинство, яке я хоч і смутно пам'ятаю, але завжди згадую, як щось світле і приємне. Напевно, дивлячись ще в ті роки на свою маму, у мене з'явилося бажання стати за професією конструктором як і вона, а оскільки мене з 2-х річного віку займали автомобілі, то нескладно здогадатися, що саме я хотів конструювати.
Школа
1 вересня 1997 мої батьки відвели мене до першого класу Донецької спеціалізованої фізико-математичної школи № 17. У той час ця школа була однією з кращих в Україні і я отримав там прекрасну освіту. З першого і до останнього класу я старанно вчився, розширював свій кругозір і брав участь у районих олімпіадах з історії, хімії, фізики, біології, географії, нерідко займаючи в них призові місця. Особливу подяку хочу висловити своїм вчителям: Анатолію Вікторовичу Бразі (фізика), Вірі Іванівні Квітці (математика), Ірині Юріївні Григор'євої (українська мова та література), Ользі Миколаївні Боловіной (російська мова та література). Від них я отримав не тільки величезну кількість знань, а й життєвих порад.
Почувши у десятому класі від свого вчителя фізики Браги А.В. фразу А. Ейнштейна: "Освіта є те, що залишається після того, коли забувається все, чому нас вчили», – я зрозумів її сенс лише після закінчення школи. Все вивчене забулося, але в голові залишився підхід до вирішення будь-якої проблеми.
Хочу сказати спасибі вчителям ДСФМШ № 17 за те, що вони навчили мене працьовитості та сумлінності у виконанні поставлених завдань.
Особливе місце в моєму житті, починаючи зі шкільних років, займає музика. Спочатку заслуховуючись класичними музичними творами, я вирішив, що повинен сам виконати щось власноруч, і майже 2 роки присвятив навчанню грі на фортепіано. Але велике навантаження в останніх класах школи змусили мене припинити навчання на користь отриманих незабаром золотої медалі і відмінного шкільного атестата.
Університет
Коли прийшов час зробити вибір майбутньої професії, я дуже довго не міг зупинитися на жодній із запропонованих в наших вузах. Адже мій кругозір простягався від вірусології та біохімії до автоконстуірованія і паранормальних явищ. І я вибрав щось між усім цим - хімію! Маючи таку прекрасну освітню шкільну базу, мені дуже легко було складати іспити на перших курсах. І тому я вступив на другу вищу освіту – "Економіка підприємства". На третьому курсі в нашому навчальному плані з'явилися предмети "Процеси та апарати хімічної технології" і додатковий розділ "Процесів та апаратів", які показали мені, що процес пізнання безмежний і дуже захоплюючий. А на четвертому курсі я почав активно займатися науковою діяльністю під керівництвом к.т.н, доцента кафедри Хімічна технологія палива Ірини Григорівни Крутько , яка запропонувала мені абсолютно нову для нашої кафедри і дуже перспективну тему.
Будучи студентом п'ятого курсу, хочу сказати спасибі всім викладачам, професіоналам своєї справи, які, вкладаючи душу у виклад свого предмета, намагалися передати свої накопичені знання студентам. І, звичайно, окрема подяка колективу кафедри Хімічна технологія палива, а саме Ірині Григорівні Крутько, Олександру Володимировичу Кіпрє, Ігорю Гранієвичу Дєдовцу, Юрію Вікторовичу Манжосу, Володимиру Григоровичу Пугачу, Володимиру Володимировичу Ошовському, Ігорю Івановичу Швецю та іншим викладачам.
Той же четвертий курс ознаменувався ще однією важливою подією: на змаганнях з аматорського картингу в Макіївці я познайомився з Денисом Сидоровим, молодим гонщиком, непримітно виступав до цього в автокросу, який запропонував мені участь у ралі в якості штурмана і познайомив з дворазовими чемпіонами України з ралі: Миколою Соболєвим і Тетяною Кравцової. Ці люди поділилися з нами своїм накопиченим досвідом і надихнули нас на участь в сезоні 2011 р. Результат: ми – Чемпіони України з ралі в класі У10! Так я безпосередньо познайомився зі світом автоспорту, з яким тепер вже не розлучуся, напевно, ніколи. Адже він [автоспорт] став для мене не просто хобі, а частиною мого життя, частиною душі.
Плани на майбутнє
Останні кілька років я ретельно розмірковую над своїми планами на майбутнє. Але життя така непередбачувана штука, що я не знаю, що зі мною буде через пару місяців. Тому з мого боку було б вкрай необачно викладати на загальний огляд мої плани на майбутнє життя. Єдине, що я хочу зараз сказати, так це те, що моїм головним завданням є стати "Справжньою Людиною", як в однойменній повісті Б. Польового.